Топ "слабких" суперкарів із розкішним дизайном: екзотичні моделі
Суперкар – це автомобіль, який володіє технічними надздібностями порівняно з середньостатистичними моделями
Це завжди супроводжується яскравим дизайном, але деякі авто отримали лише його в бажанні сподобатися покупцеві
Дорогий автомобіль одразу видно. Потужні швидкісні суперкари своїм дизайном дають зрозуміти, що головнішого на дорозі немає нікого. Але це не завжди так.
АвтоОбоз пригадав найефектніші та найбільш екзотичні моделі, які отримали карколомну зовнішність, але не були швидшими за середньостатистичний седан.
DeLorean DMC-12
Американський автомобіль виготовлявся з 1981 по 1983 рік на території Північної Ірландії для компанії DMC (DeLorean Motor Company), названої на честь засновника підприємства й талановитого автомобільного конструктора Джона ДеЛореана.
Творець машини вирішив вивести на ринок найбільш стильний, харизматичний та незвичайний суперкар, який тільки можна було купити за гроші. Для цього в машини було все: средньомоторне компонування, модний італійський дизайн, ефектні двері, які піднімалися вгору, і неймовірний полірований кузов, якому вирішили зберегти блиск металу, відмовившись від фарби.
Але були і проблеми. Головна – двигун V6. Агрегат спільними зусиллями був створений Peugeot, Renault і Volvo. Непоганий мотор, який можна було зустріти на багатьох "повсякденних" машинах: Volvo 200, Renault 25, деякі Citroen. Власне, тут ховається недолік, який існував винятково для DeLorean: недостатня потужність у 150 к.с. Так, DMC-12 лише зовні здавався швидшою машиною. Основні суперники від Ferrari та Lamborghini були в 2-3 рази потужнішими.
2019 року в прокат вийшов фільм "Тачка на мільйон" (в оригіналі – Driven). Кінокартина присвячена історії створення унікального автомобіля, до якого привела мрія його "батька", труднощам у становленні молодої компанії та особливостям залучення інвесторів. Звісно, у фільмі не обійшли увагою скандальні деталі та безславний кінець історії DeLorean DMC-12. А сьогодні колекціонери ганяються за цією машиною.
Toyota Sera
До кінця ХХ століття тенденції в автомобільному дизайні проглядалися чітко. Всі розуміли, що органічні мотиви біодизайну будуть актуальні в найближчий десяток років, тому від простих "квадратних" форм потрібно було відмовлятися якомога швидше.
Японська Toyota продемонструвала перспективи розвитку стилістики своїх моделей разом із незвичайним автомобілем Sera. Назва інтерпретувала французьке слово "буде", натякаючи на далекоглядний експеримент із революційним виглядом транспортних засобів. Усе так і вийшло: модель отримала ефектні двері, які відчинялися вгору, обтічний кузов і сміливу колірну гамму. Дах зробили повністю прозорим.
Усім своїм виглядом Sera натякала на високу потужність і дуже швидку їзду. Насправді головним завданням машини був експериментальний дизайн без прив'язки до динамічних характеристик. Тому основою стали агрегати сімейства Toyota Yaris – простої доступної моделі, яка не має нічого спільного з суперкарами.
Ferrari Dino
Італійські суперкари – вінець швидкісного автомобілебудування. У всякому разі, так було прийнято вважати до появи моделі Ferrari Dino. Взагалі, Dino – сімейство досить різних машин, у яке навіть входили гоночні боліди. Єдиним, що об'єднувало машини під цим ім'ям, – маленькі слабкі мотори, переважно 6-циліндрові, у той час як більшість автомобілів Ferrari оснащувалися блоками на 12 циліндрів.
Першим по-справжньому серійним продуктом під ім'ям Dino стала Ferrari 206 GT у 1968 році. Мета – наростити продаж та знизити вартість виробництва. На цьому тлі 206 GT дійсно виявилася найдоступнішою пропозицією в модельному ряду. Цікаво, що частину екземплярів виготовляли на потужностях Fiat, і на жодній машині не було емблеми Ferrari. В іншому разі знаменитий італійський бренд міг отримати удар по репутації через дешеву малопотужну машину. Водночас необхідно було зберегти чіткий зв'язок із "гарцюючим конем", щоб 206 GT добре продавалася.
Цьому сприяв яскравий дизайн, який дуже чітко демонстрував приналежність моделі. Кумедний факт: сама компанія в рекламній брошурі називала новинку "майже Ferrari".
Mitsuoka Orochi
Японська компанія Mitsuoka є одним із найбільш відчайдушних експериментаторів автомобільного світу, хоча її творіння відомі набагато менше, ніж "домашні" Mazda, Honda і Nissan. Вінець дизайнерської сміливості та креативного інженерного підходу – суперкар Mitsuoka Orochi, який протримався на ринку 8 років (2006-2014 рр).
Зовні автомобіль здається живим. Не потрібно застосовувати велику фантазію, щоб побачити в ньому кілька пар очей, ніздрі, зуби і, можливо, кігті та навіть крила. Такі асоціації не випадкові, адже модель Orochi назвали на честь дракона з японської міфології, у якого було по вісім голів і хвостів.
Але циліндрів у двигуні Mitsuoka Orochi всього шість. 3,3-літровий мотор Toyota видавав лише 233 л. с. – зовсім не рівень для суперкара XXI століття. Але і просили за машину тільки $100 000, що набагато менше від найпотужніших автомобілів Porsche і Lamborghini. Проте Orochi, мабуть, ексклюзивніший за багатьох потужних машин із Європи завдяки неповторному дизайну. Автомобіль досі не отримав наступника.
Нагадаємо, OBOZREVATEL розповідав про машини, на які краще не спокушатися під час купівлі вживаного авто. Всі вони зроблені іменитими німецькими брендами, але є дуже ненадійними моделями.