Зустріч Байдена та Сі не буде формальністю: США та Китай можуть домовитися про дуже важливі для світу та України речі. Інтерв’ю з Левченком

Команди президента США Джо Байдена та лідера Китаю Сі Цзіньпіна досягли домовленості про зустріч глав держав. Вона відбудеться в листопаді у Сан-Франциско. Переговори пройдуть у межах форуму Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, який проведуть з 11 до 17 листопада. Це буде лише друга очна зустріч лідерів США та Китаю.

У Білому домі зазначають, що Байден та Сі мають намір провести "конструктивну розмову" в кулуарах форуму.

Здається, ситуація у світі, яка дедалі більше виходить з-під контролю, та важливі спільні інтереси спонукають США і Китай до діалогу і співпраці, якими б серйозними не були розбіжності між країнами.

Такі зустрічі свідчать про те, що Вашингтон і Пекін відновлюють обмін думками, а це, звісно, дуже позитивний сигнал для всього світу.

Своїми думками з приводу зустрічі Джо Байдена та Сі Цзіньпіна, а також ймовірних домовленостей між США та Китаєм в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився український дипломат, посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині у 2010-2017 роках Олександр Левченко.

– Напевне, однією з головних тем розмови буде російське повномасштабне вторгнення в Україну. Сьогодні позиції США та Китаю відрізняються у цьому питанні. Так, офіційно Китай заявляє про найскоріше припинення війни та початок перемовин, проте всіляко допомагає Путіну не програти.

– Щодо України, мирне закінчення цієї війни в інтересах усіх – українського народу, Сполучених Штатів Америки, Європи і також Китаю. Всі це декларують, тому що велика війна може спровокувати низку конфліктів на нашій планеті, і ми бачимо, що вони вже розпочалися – війна на Близькому Сході.

На жаль, на саміті на Мальті, де продовжували розглядати формулу миру, озвучену президентом Зеленським, китайців не було. Тому, думаю, Джо Байден чітко поставить запитання до Сі: чи реально Китай підтримує мирне вирішення ситуації і закінчення війни в Україні та припинення російської агресії відповідно до норм і принципів міжнародного права, які закладені в Статуті ООН, чи підтримує закінчення війни на умовах, які озвучують у Кремлі.

Те, що пропонує Україна стосовно мирного врегулювання, повністю корелюється з міжнародним правом та Статутом ООН і конвенціями щодо правил ведення війни. Тому бажання США та України лише в тому, щоб Китай підтримав мирне врегулювання, враховуючи норми і принципи міжнародного права, що нормально, бо він член Ради Безпеки ООН. Те, що дотепер пропонує Росія, не корелюється з нормами і принципами міжнародного права абсолютно. Це важливо визначити, щоб світ це почув. США підтримують міжнародне право та Статут ООН, а що підтримує сам Пекін?

– Наскільки сам факт цієї зустрічі не вигідний для Путіна?

– Зважаючи на сьогоднішні реалії, коли фактично у Росії для підтримки залишився лише Китай, то поліпшення американо-китайських відносин абсолютно не відповідає інтересам Кремля. Бо якщо два головні на сьогодні геополітичні гравці погодять низку позицій щодо головних подій і гарячих точок у світі, то і виникне питання, а що робити з Росією, де її місце, чому вона загострює та як на неї можна впливати, щоб заспокоїти. Звісно, ці рішення будуть ухвалюватися без участі Кремля.

Тому що якщо йдеться про потепління у відносинах двох геополітично найвпливовіших країн у світі, якщо вони домовляться, то все це автоматично переходить на весь світ. Якась певна розрядка у відносинах між США і Китаєм автоматично несе розрядку майже скрізь, а це не вигідно Росії та Путіну, які виступають за повний хаос у світових відносинах.

– На сьогодні Китай досить тісно співпрацює з Росією в економічному і навіть військовому напрямку, фактично допомагаючи Путіну й надалі вести війну. У цей процес також вступила Північна Корея, надаючи росіянам своє озброєння, яке вже масово з’явилося на фронті. КНДР без дозволу Пекіна навряд би пішла на такий крок.

– Ми розуміємо, що Північна Корея є майже повністю залежною від Китаю та його позиції з більшості питань, і США це дуже добре розуміють. Китай відмовляється визнавати прямі військові постачання Росії, побоюючись санкцій, тоді як КНДР з великими запасами снарядів, мін, патронів радянського виробництва – все це може передавати до Росії, компенсуючи нестачу снарядів у агресора. КНДР уже поставила до Росії 350 тисяч снарядів, а загалом буде мільйон. А очікуваний в Україні мільйон снарядів від західних партнерів не надійшов. Росія вже набагато більше застосовує артилерію, тому що запаси снарядів у неї є, і звідси велика небезпека, що на фронті ситуація може значно погіршитися.

Це розуміє американська адміністрація та Байден. Тому разом з Євросоюзом будуть тиснути на Пекін, щоб жодним способом сам Китай, по-перше, не постачав озброєння. По-друге, його вплив на Росію і очевидно на КНДР, щоб ситуація стала контрольованою. Тому що офіційно Пекін хоче, щоб війна якомога швидше закінчилась, але як це пов’язується з активним постачаннями боєприпасів Росії з боку КНДР та з дозволу КНР. Через це війна швидко не може закінчитися. Тому в цьому ключі і буде розмова Байдена із Сі.

Щодо самої Росії, то вплив Китаю значний на позицію Кремля, який фінансово й економічно залежить тепер від китайців. Росія отримує необхідні засоби для ведення війни. Тому Байден поставить питання фактично економічної підтримки Росії з боку Пекіна, чи є це стратегічним курсом, чи буде він продовжений. Якщо так, то відповідно буде застосовуватися більш жорстка санкційна політика, чого Сі не хоче, бо у самого Китаю є певні економічні проблеми всередині країни. Китай навряд захоче ризикувати втратити ринки США з ЄС, а тому у цьому напрямку буде цікавий діалог.

– Ви сказали, що Пекін зацікавлений у припиненні війни в Україні. Є така думка, що Китаю все ж не вигідно зараз її закінчення. По-перше, Росія й надалі залишається у повній ізоляції, а значить буде й надалі фактичним економічним васалом Китаю. По-друге, для Пекіна є загроза, якщо США вирішать усі свої проблеми, то повністю переключать свою увагу на нього та зможу сконцентрувати набагато більше ресурсів для протидії. Наскільки це відповідає дійсності?

– Ми маємо розуміти, що в кожної держави є політика реальна і декларативна. Те, що ви згадуєте – якесь не зацікавлення китайців у закінченні війни, то деякою мірою так і є. Вашингтон також це бачить і буде робити все, щоб примусити Пекін більше говорити, що потрібен мир і треба зробити реальні кроки щодо цього. Чим більше Китай офіційно буде заявляти про необхідність закінчення війни на принципах Статуту ООН, тим більше йому доведеться після цих заяв їм слідувати, підкріплювати якимись реальними діями та відповідати за ті офіційні заяви, які він зробив.

– Одне з найболючіших питань двосторонніх відносин – Тайвань, який може стати третьою зоною війни у світі. Китай, для якого вирішення цієї проблеми на його умовах, – принципове питання, стрімко нарощує свій військовий потенціал. Після того, як Сі переобрався на наступний термін, він заявив, що треба готуватися до війни. США дають зрозуміти, що Тайвань не віддадуть так просто, виділяючи військову та фінансову допомогу. Чи можуть вони знайти у цьому напрямку вихід, який би влаштував усіх?

– Це, мабуть, головне питання американо-китайських відносин, особливо для Пекіна. США визнають Тайвань китайською територією, однак вони проти, щоб це питання було вирішено військовим шляхом, та активно це демонструють. У цьому напрямку вже більше Китай буде слухати пропозицію США, тому що Пекін точно не буде відмовлятися від Тайваню. Це розуміють у США. Я думаю, що там працюють робочі групи, які не афішуються.

На цій зустрічі, можливо, ще не домовляться про якусь формулу щодо Тайваню, проте там має пролунати хоча б її обриси на майбутнє з боку американців. Тому що зрозуміло, як бачить майбутнє Китай.

– Росія вже давно погрожує Україні та світу ядерною зброєю. За останній час риторика та дії Кремля у цьому напрямку стали ще більш агресивними.

– Ядерна зброя не для застосування проти противника, а для стримування іншої сторони, це завжди було. Росія грає цим питанням, бо в неї найбільший ядерний потенціал у світі. Путін бачить, що немає успіхів у конвекційній боротьбі з Україною, тому весь час нагадує, що в нього є ядерна зброя, що з цим фактором мають рахуватися. Погрози застосування ядерної зброї – вже порушення міжнародних конвенцій, це вже злочин, за який настає міжнародна правова відповідальність.

США та Китай засуджують застосування ядерної зброї і ці погрози. Я думаю, що об’єктивно всі зацікавлені, щоб у цьому питанні все було спокійно. Сторони можуть дещо узгодити позиції в загальних параметрах того, що вони хочуть, як вони хочуть і яким чином щоб це було сьогодні у світі. Тому щодо цієї теми, то є перспективи, що дві великі держави відверто можуть заявити і звернутися до Росії, щоб Москва і не думала демонструвати бажання застосувати ядерну зброю, навіть тактичну, чи бомбардувати ядерні об’єкти.

– Ще одна болюча тема – війна на Близькому Сході, яка впливає і на наші перспективи у протистоянні з Росією, зважаючи, що США дедалі більше приділяють уваги підтримці Ізраїлю. При цьому Китай зайняв антиізраїльську та антиамериканську позицію стосовно цього питання?

– Китай – глобальний гравець і має вплив будь-де у світі. У Пекіна є певний вплив на арабський світ та Іран. Китай, звісно, може використати тісні відносини з Іраном, який підтримує ХАМАС у Газі та "Хезболлу" в Лівані, щоб переконати Тегеран якось знизити градус напруженості. Та, здається, що Сі скаже Байдену: розмовляйте з Ізраїлем, там набагато простіше все вирішити, якщо саме ця країна вибудує свою політику. Водночас Америка має деякий вплив на Ізраїль, але той часто діє винятково самостійно та свій розсуд.

– Президент США у своєму недавньому виступі підкреслив суперництво між Америкою та її союзниками та віссю диктатур, яка складається з Росії, Китаю, Ірану та Північної Кореї. Зважаючи на такі протиріччя, наскільки майбутні переговори взагалі можуть бути результативними?

– Пряме зіткнення Китаю і США не в інтересах Пекіна та Вашингтона, не в інтересах абсолютної більшості країн нашої планети.

Увесь процес міжнародних відносин йде хвилеподібно. Є час загострення, є час розрядки тощо. Ми бачимо, що на сьогодні у світі процес загострення значно прискорився. Очевидно, що дві супердержави це розуміють. При цьому зняти певну напругу не вийде, якщо не запобігти конфронтації по лінії США-Китай. Здається, таке усвідомлення є у Вашингтоні і в Пекіні. І це турбота про самих себе, і вони від цього виграють першочергово, на це і орієнтовна ця зустріч.

Треба розуміти, що навряд два лідери зберуться і заявлять, що настає мир в усьому світі, ми гаранти цього миру і буде все спокійно. Втім такі зустрічі, якщо вони вже офіційно погоджені, а в нашому випадку так і є, не проводяться тільки для констатації та статистики. Я впевнений, стосовно деяких найгостріших світових проблем обов’язково будуть конкретні досягнення та обопільні заяви. На мою думку, деякі гострі питання все ж пропрацьовані відсотків на 95, що і як буде. Звісно, ще будуть вноситись корективи, мало того, зустріч може зірватися в останній момент, адже може бути якась провокація. Наприклад, Росія задумає щось уткнути, щоб завадити діалогу. Вже сам факт зустрічі президента США і керівника Китаю на сьогодні є дуже позитивним. Вона точно має щось важливе додати до скарбнички питань світової безпеки.