Зміна влади у Британії принесе і зміни в допомозі Україні. Інтерв’ю з Пристайком

4 липня у Великій Британії відбуваються парламентські вибори. Вже певний час консерватори стабільно відстають від опозиційної Лейбористської партії приблизно на 20%. Тому з великою ймовірністю у стратегічного партнера України відбудеться кардинальна зміна влади й з’явиться новий прем’єр.

З одного боку, потенційний міністр закордонних справ Девід Леммі та потенційний міністр оборони Джон Гілі, які відвідали Київ кілька тижнів тому, запевнили, що лейбористський уряд буде повністю відданий військовим зусиллям України. З іншого – лейбористи кажуть, що відповідатимуть планам витрат Сунака на оборону, лише "коли дозволять фіскальні умови", а також стверджують, що їм потрібно провести повний військовий аудит, перш ніж давати будь-які нові обіцянки.

З одного боку, у разі перемоги на парламентських виборах лейбористи хочуть обговорити з НАТО дозвіл України бити вглиб РФ, а з іншого, існує загроза – колишній лідер лейбористів Джеремі Корбін, який має прокремлівське бачення війни в Україні, зберігає певний тіньовий вплив у партії та балотується на нинішніх виборах. Окрім того, певною проблемою може стати і Найджел Фарадж, лідер популістської партії "Реформувати Сполучене Королівство" (Reform UK), який набирає популярності і вже на нинішніх виборах може випередити Консервативну партію.

В ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA колишній надзвичайний і повноважний посол України у Великій Британії, ексміністр закордонних справ України Вадим Пристайко поділився своїми думками стосовно британських виборів та їхнього впливу на взаємини з Україною.

– Лейбористська партія є фаворитом на виборах у Великій Британії і вірогідно, що саме її лідер Кір Стармер – наступний прем’єр-міністр. У своїй програмі він обіцяє підтримати створення Спеціального трибуналу, щоб судити Путіна за злочин агресії, а також те, що "фінансова, дипломатична та політична підтримка України з боку Сполученого Королівства залишиться непохитною". Водночас лейбористи заявляють, що обіцяну чинним прем’єром Ріші Сунаком безстрокову допомогу будуть надавати, лише "коли дозволять фіскальні умови". Чого можна чекати від Стармера та лейбористів щодо підтримки України?

– Кір Стармер – людина, яка щиро вірить у право і силу права. У цьому його перевага і слабкість. Він традиційно зважує всі свої кроки саме як юрист. На відміну від, наприклад, Бориса Джонсона, який не зовсім був успішним прем'єр-міністром, але міг вигравати вибори, Стармер, навпаки, важко проводить вибори, але, можливо, він стане більш системним, більш чітким прем'єр-міністром. Десь посередині між ними теперішній голова уряду – Ріші Сунак.

Стармер не новачок, це досвідчена людина, у минулому генеральний прокурор Британії. І з того, що я зрозумів зі спілкування з ним, а також з його тіньовими міністрами оборони та закордонних справ (це люди, які, найімовірніше, стануть чинними міністрами), Україна може розраховувати на підтримку.

У цьому відмінність Великої Британії від інших країн світу, насамперед США, де ми кожного разу з острахом очікуємо приходу нового лідера, тому що питання України стало розподільним фактором. Для Британії питання України стало навпаки об'єднавчим.

Стосовно передумов ймовірної поразки консерваторів, то країна просто втомилось від того "карнавалу", який влаштовували консерватори під час свого багаторічного правління. Британцям хочеться, щоб хтось вже зайнявся їхньою країною, про що саме і говорить Кір Стармер.

Це питання цін, зменшення витрат на комунальні послуги, які надзвичайно високі зараз у Британії, і багато родин не можуть собі дозволити їх сплачувати. Незважаючи на всі ці внутрішні економічні проблеми, лейбористи тепер мають шукати ресурси для того, щоб забезпечити продовження допомоги Україні.

– Зважаючи на все це, чи може змінитися підхід до виділення допомоги або навіть до її зменшення. Наприклад, через можливий внутрішньопартійний спротив цьому процесу. Адже є загроза – колишній лідер лейбористів Джеремі Корбін транслює прокремлівське бачення війни в Україні і виступає за припинення допомоги не лише від Британії, але й Заходу загалом. Так, його прибрали з партії, але він все-таки балотується на цих виборах як незалежний кандидат та й усередині лейбористів напевне є його чисельні прихильники, враховуючи те, що він був лідером.

– Корбін – агресивний політик правого толку, незважаючи на те, що партія насправді ліва. На сьогодні лейбористи намагаються максимально дистанціюватися від нього. Хоча ми з вами усвідомлюємо, що, найімовірніше, певне крило підтримки в середині все ж залишилося. Як залишилися і профспілки, які за своєю натурою близькі до певного сприйняття соціалізму, робітничих рухів. І чомусь вони асоціюють з цим усім саме Росію. З усіма негативними наслідками.

Стосовно української політики лейбористів, то, напевно, зміни все-таки будуть. І вони абсолютно логічні. Ми так само, чесно кажучи, турбувалися, коли після Джонсона і Ліз Трасс до влади прийшов Сунак. Тому що те, як було заряджене суспільство у перші дні війни, перший рік війни, все було на максимальному рівні. І, в принципі, все, що ми могли б отримати – так, з певними процедурними затримками – ми отримали.

Станом на третій рік війни вичерпались запаси британської армії, тому що це переважно військово-морська держава, а не армійська. А на повну запустити виробництво зброї Британія – одна з найбільших країн у цьому напрямку, зможе лише, коли уряд розпочне замовляти у приватних британських компаній озброєння.

Якщо новий уряд під керівництвом Кіра Стармера запропонує бізнесу чітку програму, як вони будуть на багато років вперед отримувати те, що ми називаємо оборонним замовленням, я впевнений, що Україна може розраховувати на нову хвилю військової допомоги від Британії.

Я спостерігав за Стармером, коли він, будучи керівником партії, яка традиційно має сильне робітниче крило, намагався побудувати відносини з великим бізнесом. І треба визнати, що великий бізнес йшов назустріч, розуміючи невідворотність приходу цієї партії, і просто шукав можливості, як вони будуть співіснувати далі.

Кір Стармер відповідним чином трошки змінював свої меседжі, відійшовши від зовсім соціалістичних поглядів для того, щоб продемонструвати бізнесу, що ми можемо взаємодіяти. Зараз у Британії я чую дедалі більше голосів, що допомога Україні має і позитивний індустріальний вплив для Королівства. Тобто вони усвідомлюють, що завдяки цьому відкриваються нові робочі місця та ринки.

Я не раз зустрічався з Кіром Стармером, і він мені говорив, що вони не погоджуються з консерваторами у всьому, крім України. Тут у них повне розуміння.

Водночас я знаю, що під час нещодавнього приїзду тіньового міністра оборони від Консервативної партії в Україну, у процесі дискусії він не завжди чітко міг артикулювати, чи зможуть вони знаходити щорічно 3 мільярди фунтів, які пообіцяли консерватори. Вони пообіцяли це продовжувати, але чи надовго, ось саме це незрозуміло. Цікаво, що консерватори не обмежили себе 10 роками допомоги за безпековою угодою, про які ми всі знаємо і під час яких Україна повинна отримувати 3 мільярди кожного року, крім всього іншого. Це дуже важливий сигнал, адже від жодної країни, з якими ми підписали безпекові угоди, таких умов не було отримано.

– Тобто лейбористи поки що остаточно не підтвердили, чи знайдуть вони можливість підтримувати, скажімо так, темп допомоги, який задали консерватори?

– З погляду передвиборчих перегонів, я думаю, що обережні заяви стосовно зовнішньої політики – правильний тактичний крок. Насамперед їхні виборці очікують пояснення, як будуть вирішені внутрішні питання. Це розвиток дешевого житлового будівництва та покращення системи охорони здоров'я. Ось два головні напрями, які обрали для себе лейбористи. Тому говорити про те, що вони будуть якісь кошти витрачати навіть на Україну, зараз це просто тактично неправильно.

Втім вони розуміють, що Британія традиційно є найбільшим для нас партнером всюди, і в НАТО, і де завгодно. І історична конкуренція з Росією нікуди не дінеться навіть від такої партії, як лейбористи.

Я впевнений, що вони можуть знайти певні ресурси. Можливо, це все-таки не буде таке глибинне взаєморозуміння, як у нас було з консерваторами. Для цього нам треба працювати, щоб не залишити шансів тим, хто шукає інші варіанти вирішення питання допомоги, крім як стати поруч з нами у цій війні.

– На ваш погляд, чи можлива в Британії ситуація, як у Штатах або як у Франції, тобто занурення у якісь внутрішні політичні проблеми через популістів чи правих? Я маю на увазі Найджела Фараджа, лідера популістської партії Reform UK, який поширює російські пропагандистські наративи стосовно війни в Україні, на кшталт, що саме Захід буцімто "спровокував" диктатора РФ Путіна на вторгнення. При цьому партія і сам Фарадж набирають популярності і, згідно з опитуваннями, вже на цих виборах Reform UK взагалі може навіть обігнати консерваторів. Потенційний міністр оборони від консерваторів Гілі заявив, що досі у британській політиці був єдиний фронт підтримки України, а Фарадж його порушив.

– Я думаю, що це тимчасовий успіх. Фарадж не є віддзеркаленням думок британців. Це консервативна нація, яка схильна 10 разів подумати перед тим, як зробити певні політичні рішення. Тому я не думаю, що Фарадж має якісь шанси. Є, безумовно, група людей ультраправого толку, як і в будь-якій країні, але це Британії не настільки загрожує, як Франції чи Німеччині, чи США.

Тому я не думаю, що те саме, що зараз відбувається у Франції або певною мірою в США, загрожує Великій Британії, яка має консолідацію у питанні допомоги Україні та протидії Путіну.

Я впевнений, що Фарадж усвідомлює, що його електоральний сектор дуже вузький, адже всі більш-менш притомні виборці зібрані консерваторами та лейбористами. Тому його завдання дотягнутися до не зовсім притомних, особливо в сенсі зовнішньої політики. Він шукає чистий популістичний клас, яким приємно чути те, що він сьогодні говорить про Росію, Путіна чи НАТО. Треба розуміти й те, що є частина британського суспільства, яка втомилася від головних партій і хоче почути, як вони розуміють, "правду".

Тому Фарадж нічого кращого та розумнішого не придумав, ніж іти проти всіх, розповідаючи щось про Путіна, українську війну та інше.

– Наскільки Фарадж може бути пов'язаний із Кремлем?

– Зважаючи на його персону, на місці росіян я, безумовно, його б трохи "підгодував" фінансово. Це те, що вони роблять будь-де з тими силами, які хоч якось мають шанси розгойдувати ситуацію у тій чи іншій країні. Інше питання, чи він принесе їм потрібний результат. Я вважаю, що Фарадж не має таких шансів на владу, як, умовно, Ле Пен у Франції.

Тому наше головне завдання на сьогодні – працювати з лейбористами і намагатись пояснити, для чого їм у їхніх складних економічних умовах вигідно допомагати Україні та витрачати додаткові кошти на її підтримку.

Завдання України пояснити, що інтерес Британії в тому, щоб Україна перемогла. Ми повинні собі в голові нарешті поставити червону лінію, що треба думати і про інтереси наших партнерів, а не лише про свій власний, тоді результат для нас самих буде набагато кращим.