Росіян готують до війни: як пропаганда Кремля будує імідж "агресивної України"
"Зеленському потрібна війна", Київ "планує наступ на Донбас" за допомогою НАТО, американці "брязкають зброєю біля кордонів РФ", "Україну підштовхують до того, щоб силою спробувати повернути східні території", але Росія "своїх громадян" у біді не залишить. Все це – тези російських телепрограм та видань.
Кремлівські медіа давно вже стали інструментом пропаганди, що спрямована на розпалювання ворожнечі та виправдання агресивної політики уряду РФ. Але сьогодні все набагато серйозніше: істерія на РосТВ супроводжується масштабним накопиченням російських військ на кордоні з Україною та попередженнями розвідок різних країн про ризик нового вторгнення.
OBOZREVATEL розповідає, як прокремлівська пропаганда за допомогою фейків та маніпуляцій будує імідж "агресивної України" й у такий спосіб готує своїх громадян до нової війни.
"Україна сама нападе на Росію"
Наприкінці листопада речник президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що Київ "всерйоз розглядає силовий варіант врегулювання" конфлікту на сході. У наступі збройним силам нібито допоможуть війська НАТО – мовляв, для цього вони й увійшли до України під виглядом військових навчань.
"Зняти напруженість можна лише одним шляхом: це зрозуміти, як застрахуватися від можливих задумів Києва вирішити проблему Донбасу силовим шляхом", – зазначив Пєсков в ефірі російського телеканалу.
Слова представника Кремля одразу підхопили пропагандистські журналісти. Вони у властивій їм манері переклали відповідальність за ескалацію на політичне керівництво України. "Києву потрібна війна. У Зеленського рейтинг падає, олігархи незадоволені, фракція в Раді розсипається, в країні енергетична та коронавірусна криза", – говорив в одному з ефірів журналіст Володимир Соловйов.
Розмови про те, що Україна сама спровокує повномасштабну війну з РФ, дуже популярні на російському телебаченні. Про це говорять чи не у кожній пропагандистській програмі. "Вони нас готують, що буде війна... Вказівка на те, що буде локальний конфлікт, який переросте у світову війну... А ми маємо стояти і дивитися?" – каже Соловйов.
"Кількість провокацій на Донбасі та біля Криму збільшуватиметься, і у Росії не залишиться шансу не втрутитися в цю ситуацію", – вважає керівник інформагентства News Front Костянтин Книрик.
Кремлівські пропагандисти запевняють свою аудиторію, що українському керівництву вигідно повномасштабне зіткнення з РФ – адже так президент Зеленський нібито підніме свій рейтинг і отримає політичні дивіденди.
"Примушувати до миру вміємо, натренувалися. Робимо це професійно", – каже ведуча програми "60 хвилин" Ольга Скабєєва. Журналістка має на увазі 2008 рік, коли російські війська вторглися до Грузії під приводом захисту сепаратистів Абхазії та Південної Осетії. Мовляв, зупинили наступальну операцію цієї країни проти її непідконтрольних територій.
"Сценарій 08.08.08 – Україна нападає на Донбас і намагається виставити РФ агресором, сьогодні вірогідний? Він дуже ймовірний. Я думаю, що ця провокація може відбутися або на новорічні та різдвяні свята, або наприкінці січня, коли внутрішня ситуація в Україні виходитиме з-під контролю", – стверджує політолог Володимир Рогов.
"Хімічна зброя проти Донбасу"
Але апогеєм абсурдності стала нещодавня заява міністра оборони Росії Сергія Шойгу, який стверджує, що на Донбасі готуються провокації з використанням "хімічних компонентів". За його словами, до Авдіївки та Приазовського прибули близько 120 бійців іноземної приватної компанії, які тренують українських військових та готують їх до активних бойових дій.
"Для здійснення провокацій у міста Авдіївка та Червоний Лиман доставлені резервуари з невстановленими хімічними компонентами", – сказав голова відомства.
У самій заяві Шойгу не вказується, що прибуття "хімічних компонентів" та присутність представників іноземної ПВК – пов'язані між собою події. Крім того, мова про хімічну зброю в словах міністра не йшла, тільки про "компоненти". Але російські ЗМІ трактували цю заяву по-своєму і однозначно: США готують провокацію з використанням хімічної зброї.
Незабаром цю інформаційну маячню підхопив ватажок терористів "ДНР" Денис Пушилін. В ефірі радіостанції "Говорить Москва" він також заявив про підготовку Україною використання хімічної зброї на Донбасі.
А деякі кремлівські "експерти" навіть стверджували, що "мішенню провокації українських військ із застосуванням хімічної зброї" може стати школа чи лікарня. "Такі провокації готуються для того, щоб мати нагоду звинуватити в цьому російську сторону, ну і, звичайно, республіки Донбасу. Причому жертвами провокацій має стати саме мирне населення", – заявляв експідполковник СБУ часів Януковича Василь Прозоров.
Подібні заяви про використання Україною хімічної зброї з Росії лунають не вперше. У 2016 році угруповання "ДНР" також повідомляло про підготовку Україною такої атаки. Тоді терористи стверджували, що Київ завозить на підконтрольну частину Донецької області відомі ще з Першої світової війни отруйні гази зарин та іприт.
Схожі повідомлення надходили і у 2015 році – підконтрольні Росії сили звинуватили ЗСУ в обстрілі Семенівки фосфорними бомбами. Тоді провідні російські телеканали ілюстрували свої фейки відеозаписом десятирічної давності з Іраку.
"Нацисти на російській землі"
Ще один спосіб виправдати війну в очах громадян – виставити українців "нацистами", які замахуються на життя російських дітей. Так, у грудні пропагандисти повідомили про те, що ФСБ РФ затримало 106 учасників "українського неонацистського угруповання МКУ" ("Маньяки. Культ убивць"). Двоє навіть нібито підозрюються у підготовці нападу на освітні установи. І тут одразу проводяться паралелі з недавнім колумбайном в одній із казанських шкіл.
Угруповання, за версією фсбшників, створив Єгор Краснов 2000 року народження, якого вже оголосили у міжнародний розшук. І він нібито діяв під прикриттям, звісно, українських спецслужб.
Подібні повідомлення путінського режиму лунають постійно. У березні ФСБ заявила про затримання в Геленджику та Ярославлі 14 учасників "української радикальної спільноти", у яких вилучили нацистські матеріали, зброю та інструкції з виготовлення вибухівок.
А 2 грудня спецслужба відзвітувала про арешт громадян України Зіновія та Ігоря Ковалів, а також Олександра Цилика. У спецслужбі стверджують, що "агенти СБУ" прибули до Росії, щоб зробити фото та відео стратегічно важливих підприємств життєзабезпечення, об'єктів транспортної інфраструктури. За виконання роботи вони нібито мали отримати 10 тисяч доларів.
"Подібні заяви ФСБ РФ варто розглядати виключно через призму гібридної війни, в якій інформаційна пропаганда та розповсюдження фейків відіграють важливу роль", – пізніше спростували російські фейки в Службі безпеки України.
Полтавська філія російської пропаганди
На службі російської пропаганди працюють не лише журналісти із самої РФ, а й навіть українські політики. І якщо до абсурдних заяв проросійських діячів на кшталт Віктора Медведчука ми всі давно звикли, то від мера Полтави Олександра Мамая кремлівських наративів ніхто не очікував.
"Дуже багато спілкуючись із жителями нашого міста, дедалі більше переконуюсь і сам особисто, і бачу позицію нашого населення. Мені здається, що у нас зараз відбуваються бойові дії, на нашій території воюють дві наддержави. Це США та Росія. Дуже шкода, що йде брат на брата", – сказав Мамай.
Заява українського політика викликала справжнє захоплення у головного пропагандиста Кремля Володимира Соловйова. Він супроводив слова мера виразом "довбанув, так довбанув" і заявив, що "на Полтавщині прозрівають".
Як захиститись від інформаційної агресії Кремля?
Знайте свої джерела інформації – від кого виходить новина, що за ЗМІ її публікує і яка природа носія. Наприклад, у Telegram-каналах практично неможливо встановити першоджерело, і це завжди необхідно враховувати.
Розвивайте критичне мислення і не довіряйте російським пропагандистським ЗМІ, адже агресор не обмежується стріляниною на Донбасі – в інформаційному просторі теж йде війна.
Звертайте увагу на почуття, які викликає побачене, почуте або прочитане. Якщо це – злість або страх, то ви, найімовірніше, маєте справу з типовими прийомами ефективної маніпуляції. Ці почуття призводять до паніки. Перш ніж переслати або репостнути таку інформацію, варто зупинитися на секунду і проаналізувати, що з нею не так і чи варто її передавати.