Блог | Як гукнеться... Про претензії Японії до РФ, ізраїльську відповідь Ірану й український прапор над Кремлем

Завжди, коли ти висуваєш якісь дикі претензії, що не сприймаються тими, до кого вони можуть бути спрямовані, треба розуміти, що цим ти чиниш тиск, але одночасно посилаєш сигнал про те, що і на тебе можна тиснути так само. Сказавши "А", просто треба бути готовим до того, що хтось тобі скаже "Б". Саме ж неприємне в цій ситуації те, що той, хто цю бучу розпочав, майже в 100% випадків потім буде всіляко розривати причину і наслідок, представляючи відповідну реакцію як якийсь акт несправедливості по відношенню до нього.

Так, наприклад, новий уряд Японії оголосив про своє суверенне право на половину російського Сахаліну і частини Курильських островів. Тут немає сенсу занурюватися в причини такої заяви, ми про це писали докладно в розділі "Історія", але важливо те, що на цю заяву вже пішла відповідна реакція з РФ. Це суміш обурення, здивування і образи за те, що хтось зазіхає на їх територію, яка закріплена міжнародними договорами і визнана в усьому світі. І загалом, якщо читати цю пікіровку з чистого аркуша, то дійсно може здатися, що японці тут якось погарячкували.

Але протягом останніх півтора десятка років РФ зробила два військових напади з окупацією чужої території – на Грузію і Україну. При цьому, в Москві били себе п'ятою в груди і доводили, що вони вчинили правильно і що закріплені міжнародними договорами і визнані в усьому світі кордоницих держав не такі вже й недоторканні. Причому, тут навіть не можна розглядати ці два варіанти з японським тільки тому, що Японія досі не має з РФ, як не мала з "совком", угоди, що підбиває підсумки Другої світової війни.

Де-юре, ця війна ще не закінчена і Японія не визнавала і як тепер зрозуміло – не має наміру визнавати окупацію своїх територій "совком". Адже останні підписи уповноважених осіб Японії і СРСР у документі, що регулює їх відносини, датований 13 квітня 1941 року. Тоді совку треба було розв'язати собі руки на сході, щоб почати "хорошу війну" з Німеччиною. І саме в той час було встановлено, що сторони поважають суверенітет і територіальну цілісність одна одної і тому – не вестимуть воєнних дій один з одним, або в союзі з тим, хто буде вести війну зі стороною.

Японія повністю виконала свої зобов'язання і не вступила у війну з совком ні в кінці 41-го року, ні в 42-му, коли Німеччина просто благала відкрити фронт, щоб останнім зусиллям дотиснути комуністів. Між іншим, останні резерви, які були кинуті в битву під Москвою, прибули якраз з Далекого Сходу і були призначені для протистояння Японії. Якби не вони, де б уже був "совок" і чи був би він взагалі – велике питання. Москва не тільки не виконала умов того пакту і не просто напала на Японію, а й окупувала частину її території, з чим Японія ніколи не погоджувалася. І ось приховавши "А", Москва міркує про "Б" з таким видом, що це – окрема тема і не має своєї передісторії.

І ось прямо зараз розігрується інший сюжет на таку точно тему. Буквально днів 10 назад Іран розгорнув свої війська біля кордонів Азербайджану, під прикриттям навчань, а насправді – з явно з агресивними намірами. Але прямо висловити "фе" Азербайджану ніби й нема за що, і тоді Тегеран придумав формулу про те, що він "не потерпить присутності Ізраїлю біля своїх кордонів". Чому Іран так вирішив про присутність Ізраїлю – байдуже, а важливо те, що в самому Ізраїлі прийняли цю подачу і відіграли в зворотну сторону. Так, прем'єр-міністр єврейської держави Нафталі Беннет вчора заявив буквально наступне.

"Ми уважно спостерігаємо за тим, що відбувається в Сирії і її зв'язками з Іраном. Ми будемо продовжувати діяти скрізь і щоразу, коли це необхідно, за нашою ініціативою та на щоденній основі, щоб згорнути іранську присутність в Сирії. Їм [іранцям] там нічого робити, їхнім пригодам на нашій [Ізраїлю] північному кордоні потрібно покласти край".

А в тому, що Ізраїль вміє це робити, мабуть, краще, ніж будь-хто, немає жодних сумнівів. І здавалося б, ось ти тільки що розповів про те, що маєш цілих шість армій за кордоном Ірану і що ці твої армії діють, зокрема – в Палестині і Сирії, а потім – починаєш розповідати про те, що ти там щось не терпітимеш у сусідів, а тобі відповідають рівно тією ж монетою і пояснюють, що не потерплять Іран біля своїх кордонів. І ось саме тут все виглядає дуже показово, оскільки між "А" і "Б" немає великого часового проміжку і тому причинно-наслідковий зв'язок не встиг загубитися.

Загалом, коли над руїнами кремля будуть піднімати прапор України, не варто запитувати, чому так вийшло. І в цьому акті ж не буде нічого нового. Це вже було і буде знову.