Ядерний шантаж Росії: як можна паралізувати агресора у відповідь

Останні рішення вищого політичного керівництва Росії явно свідчать про те, що кремлівський режим продовжує хибну практику підвищення ставок в ескалації війни в Україні. У пріоритеті Кремля поки що залишаються військові інструменти – часткова мобілізація та ймовірні удари по українській інфраструктурі, однак з російського боку дедалі частіше лунають погрози ядерною зброєю. Слід розуміти, що в разі невдач конвенційних засобів ведення війни ризик його застосування з боку Росії значно підвищується.

Що є найефективнішим захистом від ядерної зброї? Таким захистом є стримування, політика якого не дозволила жодного разу застосувати її з моменту початку ядерного протистояння СРСР, США, а згодом й інших країн. Його сутністю є невідворотне настання для ініціатора ядерного конфлікту таких ризиків, які б повністю нівелювали здобутки від її застосування. Якщо на стратегічному рівні це означає взаємне знищення супротивників, то в разі обмеженого або навіть "попереджувального" ядерного удару невеликої потужності агресор має зазнати катастрофічних втрат у відповідь.

Російські бази в Криму та Чорноморській флот – найперші цілі в разі ескалації

Найбільш ймовірним варіантом все-таки видається відповідь США і НАТО конвенційними (тобто неядерними) видами озброєнь по російських об'єктах для того, щоб не підвищувати градус ядерної конфронтації, але завдати максимальних матеріально-технічних втрат РФ. Насамперед це можуть військово-морські бази, арсенали, склади, центри зв’язку, радари, системи ППО тощо. Передусім це стосується Чорноморського флоту Росії та інших об’єктів військової інфраструктури насамперед у Криму, про що нещодавно заявив колишній командувач сил США в Європі генерал Бен Ходжес. І якщо військові цілі зазвичай намагаються добре захистити, то існують також й цілі інфраструктурного типу, руйнація яких може мати важкі й катастрофічні наслідки для Російської Федерації. Вразливість цілей такого типу наочно продемонстрували аварії на підводних газопроводах Північних потоків у Балтійському морі, які відбувались нещодавно і досі не були остаточно розслідувані.

Вразливі місця російської інфраструктури – як паралізувати гіганта

Тому у світлі цих подій й інші об’єкти газової інфраструктури Росії здобувають критично важливе значення для функціонування російської економіки та існування населення країни. На частку природного газу в Росії припадає третина виробництва електроенергії та 80% забезпечення промисловості та комунального господарства міст і населених пунктів. Відповідно, непропорційно великі розміри російської території зумовлюють велику протяжність газо- і нафтопроводів із Сибіру до європейської частини Росії, де зосереджені велика частина міст, промисловості та переважна кількість населення. Є декілька вузлів, де перетинаються головні газові магістралі, зокрема т.зв. "Ямальський хрест", де сходяться близько 17 великих газопроводів. Також критично важливе значення мають великі газокомпресорні станції та підземні сховища, найбільшими з яких є Новоарзамаська станція та Касимівське газове сховище. Тому будь-які серйозні пошкодження на таких об’єктах можуть відрізати від газоспоживання найбільш розвинену і населену частину Росії, включно з Москвою і Санкт-Петербургом. Це необхідно розуміти російському керівництву, перш ніж погрожувати Україні та її союзникам ядерним ударом або спробами пошкодити важливу цивільну інфраструктуру України.

Російська загроза українській інфраструктурі – відповідь має бути "дзеркальною"

У разі "неядерної", але масованої атаки на українські системи життєзабезпечення України має бути готова доктрина "дзеркальних ударів" у відповідь. Виходячи із поки що обмежених можливостей ЗСУ, першочерговими цілями мають стати відповідні інфраструктурні об’єкти супротивника в межах досяжності, зокрема в Бєлгородській, Курській, Брянській областях та в окупованому Криму. Повною мірою це має стосуватися і білоруських об’єктів інфраструктури, зокрема Мозирського нафтопереробного заводу, в разі прямої участі Білорусі у війні або використання її території для повторного вторгнення.

Також абсолютно обов’язковим об’єктом знищення в разі ядерної ескалації з боку Росії має стати Кримський міст через його надзвичайно важливе значення для забезпечення російських окупаційних військ як на півдні України, так і на території самого півострова, який став плацдармом агресивного вторгнення на землі нашої держави. Саме усвідомлення всіх цих ризиків має спонукати російське військове і політичне керівництво відмовитись від фатальних планів перевести ескалацію війни в площину ударів по українській інфраструктурі або застосування ядерної зброї. Окрім того, США і союзники України по НАТО, а також найбільш впливові країни Азії Індія та Китай мають чітко попередити кремлівську еліту про неприпустимість переходу до "неконвенційної війни" і гарантувати жорстку рішучу відповідь у разі порушення цих домовленостей.