Блог | Візит Трампа до Китаю: чого можна чекати на тлі заблокованої Ормузької протоки

Слава Україні!

Слава захисникам України та всієї сучасної цивілізації!

Новини зі США. Вівторок, 12 травня 2026 року

Візит Трампа до Китаю: чого можна чекати на тлі заблокованої Ормузької протоки та невирішуваної іранської ядерної проблеми

47-й президент вирушив до Китаю. Взявши з собою цілу групу міністрів – від фінансів до оборони, держсекретаря, керівників і власників найбільших американських компаній.

Вирушив явно не в тому настрої і настрої, в якому збирався. Вирушив, повторивши як мантру протягом кількох останніх днів кілька разів на чергових телешоу для журналістів, що в нього "чудові стосунки з президентом Сі", що "президент Сі – мій друг".

Трамп переніс візит на місяць, сподіваючись, що приїде до Пекіна в ролі переможця, який домігся від Ірану відмови від ядерної програми і розблокування Ормузької протоки.

Відлітаючи до Китаю у вівторок, 47-й президент заявив журналістам у відповідь на запитання про зростання інфляції, що його не цікавить фінансовий стан США, а, що його хвилює тільки, щоб в Ірану не з'явилася ядерна зброя.

Але ні за час активних бойових дій з 28 лютого по 7 квітня, ні за місяць, на який Трамп відклав візит до Китаю, нічого в ситуації з Іраном не змінилося. Результатом війни стала заблокована Іраном Ормузька протока. Цьому не завадило ні те, що США потопили безліч іранських військових кораблів, ні те, що знищили більшу частину іранської військової авіації. Голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Кейн не зміг чітко відповісти у вівторок у Сенаті на запитання сенатора демократа Дурбіна про те, яким чином Ірану вдалося заблокувати Ормузьку протоку. Глава Пентагону Гегсет уникнув відповіді на запитання сенатора демократа Кунса, чи є військовий план розблокування протоки. Тим часом, як і до початку війни 28 лютого, майже 500 кг збагаченого до 60% урану продовжують залишатися на іранських підземних ядерних об'єктах. Цього урану достатньо для створення кількох ядерних бомб. Там же залишається 10.5 тонн урану, збагаченого до нижчих рівнів. Іран не виявляє жодних ознак того, що він збирається домовлятися зі США про те, щоб вивезти з країни цей уран і закрити свою ядерну програму.

Звичайно, Трамп буде обговорювати з Сі проблему Ірану. І, ймовірно, Сі Цзіньпін нагадає 47-му президенту, що 2018 року той розірвав угоду JCPOA, згідно з якою Іран зупинив свою ядерну програму на 10 років, зобов'язався не створювати ядерну зброю і відкрив свої ядерні об'єкти для безперервного контролю інспекторів МАГАТЕ. І що весь збагачений до різних рівнів уран – майже 11 тонн, Іран накопичив після 2018 року, після того, як Трамп розірвав угоду JCPOA. На момент її розриву в Ірану були тільки дуже незначні запаси урану, збагаченого до 3%, що було дозволено угодою.

Важко сказати, чи знайде 47-й президент за допомогою Сі Цзіньпіна якесь рішення. З одного боку, Китай сам страждає від блокування Ормузької протоки. Він купував 90% експортованої Іраном нафти (це 30% нафти, імпортованої Китаєм) і отримував майже 30% імпортованого скрапленого газу через ту ж Ормузьку протоку. Економіка Китаю так само страждає від високої ціни на нафту і пов'язаних з нею високих цін на всі види палива та енергії, як і економіка всіх розвинених країн. Але, з іншого боку, Іран є союзником Китаю. І Сі, природно, не може не радіти ослабленню США, підриву авторитету США у світі, ускладненню відносин США з їхніми основними і традиційними союзниками. Де для китайського комуністичного диктатора буде точка рівноваги в цьому питанні, не знає ніхто.

Трамп, до речі, не випадково називає Сі своїм "другом" і наголошує на "чудових стосунках" із генеральним секретарем ЦК КПК. 47-й президент ставиться з пієтетом до всіх диктаторів. Але до Путіна і Сі в нього особливий пієтет, оскільки їх він вважає єдиними рівними собі "strongmen - сильними чоловіками", і мріє про таку саму необмежену і вічну владу. Тут важливо зауважити, що Трамп розходиться в цьому відношенні з американськими правими і ультраправими, які вважають Китай головним геополітичним противником США. Американські ліберали, до речі, дотримуються тієї ж думки. Але ось яка цікава річ. Є єдина принципова розбіжність республіканської програми "Проєкт-2025" і Стратегії національної безпеки США – офіційного документа, що визначає зовнішню політику адміністрації, опублікованого в грудні 2025 року. "Проєкт-2025" визначає Китай цілком традиційно як основного геополітичного супротивника США і вказує, що протистояння з Китаєм визначить те, що відбуватиметься в найближчі десятиліття. А Стратегія національної безпеки оцінює Китай зовсім по-іншому. Згідно з цим офіційним документом США можуть без проблем співіснувати з Китаєм, торгувати з ним і співпрацювати, якщо Китай не протидіятиме американським інтересам, які полягають, згідно зі Стратегією, значною мірою в можливості продавати американські товари в різних регіонах світу.

Про що ще говоритимуть Трамп і Сі?

Очевидно, про торгівлю. 47-й президент не випадково повіз до Китаю цілу делегацію американської бізнес-еліти. А підготовкою візиту не випадково займався здебільшого міністр фінансів Бессент. На початку свого другого президентства Трамп спробував змусити Сі за допомогою митних тарифів купувати більше американських товарів. Але повністю в цій торговельній війні програв. Сі заблокував експорт у США рідкоземельних мінералів, припинив купувати соєві боби, від чого стали страждати американські фермери, які їх вирощують – важлива частина виборчої бази Трампа. 47-й відступив, і саме після цього різко потеплішав на словах до Китаю, став називати Сі другом і повторювати, що має з ним "чудові відносини". Ймовірно, якусь торговельну угоду за підсумками візиту буде укладено. Можливо, про безперешкодну купівлю США рідкоземельних мінералів, про збільшення купівлі Китаєм американських соєвих бобів, про купівлю Китаєм літаків "Боїнг". В обмін на щось з американського боку. Наприклад, на повне скасування митних тарифів.

Також, очевидно, йтиметься про ядерну зброю. Про участь Китаю в переговорах щодо її обмеження. Але настільки ж очевидно, що тут домовитися ні про що не вдасться. Китай відмовляється вести переговори про свою ядерну зброю, доки в нього не буде стільки ядерних зарядів на озброєнні, скільки є у США і Росії (приблизно по 1550 у бойовій готовності порівняно з приблизно 600 у Китаю за оцінкою американської розвідки). За оцінкою Пентагону, Китай збирається довести кількість своїх ядерних зарядів до 1000 до 2030 року, і далі, протягом ще кількох років, зрівнятися зі США і Росією. Навряд чи доти Китай погодиться вести переговори про обмеження ядерних озброєнь.

Сі найімовірніше проситиме Трампа змінити формулювання американської політики щодо Тайваню. Як зазначає в Нью-Йорк Таймс Девід Сангер, США традиційно формулюють свою політику, вживаючи вираз "США не підтримують проголошення Тайванем незалежності", а Сі Цзіньпін хотів би зміни цього формулювання на "США противляться проголошенню Тайванем незалежності".

Ще одна тема, яку обговорюватимуть – це використання і розвиток систем штучного інтелекту, а також кібершпигунство. Теми дуже важливі. Тим більше, що кібершпигунство можна вести сьогодні з використанням систем штучного інтелекту. Чи можна в цій галузі про щось домовитися, сказати важко. Залежить від рівня експертів, які беруть участь у переговорах.

Те, що використання штучних нейромереж потрібно регулювати, не викликає сумнівів у мене, як у фахівця в цій галузі. Поки що єдина інституція у світі, яка робить перші кроки в цій царині – ЄС, в якому ухвалено обов'язковий до виконання в усіх 27-ми країнах ЄС Закон про штучний інтелект, який, однак, вводитиметься в дію поступово, протягом років.

А якихось гучних результатів від поїздки Трампа до Китаю чекати, гадаємо, у будь-якому разі не варто. 47-й президент не в тому політичному становищі, коли можна чогось домагатися від реального основного геополітичного супротивника не тільки США, а й усього вільного, ліберально-демократичного світу.

До кінця історії під назвою "Страх: Трамп у Білому Домі" (с) (назва книги Боба Вудворда, виданої 2018 року) залишилося 984 дні.

Дякую всім, хто прочитав. Бережіть себе і своїх близьких. Бережіть один одного, допомагайте один одному. Здоров'я всім.

Зрештою те, що відбувається у світі, залежить від нас. Від того, чи боремося ми зі злом, чи робимо Добро, чи залишаємося просто спостерігачами, чи чекаємо пасивно і віримо, що хтось десь щось вирішить за нас, чи боремося зі злом і робимо все можливе, щоб перемогло Добро.

Ми не повинні допустити того, щоб зло перемогло. Перемога зла означатиме кінець світу, в якому ми живемо. Допустити цього ми не можемо. Особливо зараз.

Українські Друзі, обіймаю та люблю вас усіх. Бережіть один одного, дуже вас прошу.

Україна є і буде завжди.

А зло буде переможено і покарано. І це неодмінно.