Війна Ізраїлю та Ірану: чи справді вона неминуча і як це стосується України
9 березня мережею інтернет розлетілась інформація про те, що Ізраїль незабаром розпочне військову операцію проти Ірану. Нібито про це заявив міністр оборони США Ллойд Остін в Ізраїлі після зустрічі з ізраїльським прем'єром Беньяміном Нетаньягу. Насправді Остін нічого подібного не говорив, а лише заявив про те, що США не дозволять Ірану отримати ядерну зброю. Без конкретики – як саме не дозволять.
А поки світ обговорює заяву Остіна, OBOZREVATEL розбирався – чи справді є передумови для повноцінної війни між Ізраїлем та Іраном і як ситуація взагалі дійшла до цієї точки.
Ізраїль проти арабського світу
Після того, як у 1948 році на політичній карті світу виникла єврейська держава Ізраїль, сусідні арабські країни оголосили їй війну, яка у тому чи іншому вигляді триває досі. З підписанням мирної угоди з Єгиптом у 1979-му та Йорданією в 1994-му кількість ворожих Ізраїлю держав скоротилася, однак деякі конфлікти продовжують тліти, час від часу спалахуючи, як, наприклад, дві Ліванських війни.
При цьому варто пам'ятати, що Ізраїль є важливим стратегічним і політичним союзником США, який уже самим своїм існуванням стримує розвиток мусульманського екстремізму в регіоні та, як наслідок, у всьому світі.
"Ізраїль є нашим найближчим партнером у сфері безпеки в регіоні, і ми повністю підтримуємо невіддільне право Ізраїлю захищатися від загроз своїй території та його народу", – неодноразово заявляли у Вашингтоні.
Ірано-ізраїльська проксі-війна
Іран, хоч і не є арабською країною, та після Ісламської революції 1979 року почав проявляти знаки підтримки воюючим з Ізраїлем державам, переважно фінансовою допомогою і поставками зброї. Зокрема, Іран надав фінансування, озброєння та навчання бойовикам ліванської організації "Хезболла" й палестинським організаціям ХАМАС і Палестинський ісламський джихад, які здійснювали напади на Ізраїль та які багато країн визнали терористичними організаціями.
У 2000-х роках роль Ірану як у регіоні загалом, так і у протистоянні з Ізраїлем почала стрімко зростати – й сьогодні, на тлі кризи окремих арабських країн, узагалі є домінуючою.
Зі свого боку Ізраїль стурбований іранською програмою ядерної зброї та ракетною програмою, тому прагне послабити союзників і помічників Ірану, а також запобігти закріпленню Ірану в сусідній для себе Сирії.
Конфлікт між двома країнами, який тривалий час мав характер проксі-війни (опосередкованої війни двох країн руками третіх сторін, без прямого зіткнення між собою), загострився з початком громадянської війни у Сирії у 2011 році. Зокрема, Ізраїль звинуватив Іран у спробі створити сухопутний коридор через Ірак і Сирію до Лівану та попередив, що розглядає це як значну стратегічну загрозу з усіма можливими засобами протидії. У відповідь іранські лідери назвали Ізраїль "нелегітимним сіоністським режимом" і "ворожою до мусульман американською державою-клієнтом".
За таких обставин прямий військовий конфлікт двох держав був неминучим.
Ірано-ізраїльське військове загострення
Перше пряме зіткнення Ізраїлю та Ірану сталося у 2018 році, коли 10 лютого о 4:00 годині іранський безпілотник порушив повітряний простір Ізраїлю і через 90 секунд був перехоплений ізраїльськими військовими. У відповідь на це Ізраїль підняв у повітря 8 винищувачів, які завдали ударів по іранській базі безпілотників на території Сирії, звідки стартував перехоплений дрон. Під час цього вильоту один ізраїльський винищувач було збито силами сирійської ППО, у відповідь на що Ізраїль підняв другу хвилю винищувачів і завдав ударів по позиціях чотирьох полків ППО на території Сирії, військовому аеродрому та декількох штаб-квартирах. О 9:00 того ж дня конфронтація завершилась.
Після цієї сутички прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу заявив, що "Ізраїль хоче миру, але продовжуватиме рішуче захищатися від будь-якого нападу й від будь-яких спроб Ірану закріпитися військовими силами в Сирії чи десь іще".
У відповідь речник міністерства закордонних справ Ірану Бахрам Касемі сказав, що "повідомлення про збиття іранського безпілотника, що летів над Ізраїлем, а також про причетність Ірану до атаки на ізраїльський літак смішні, тому що Іран лише надає військові консультації Сирії".
Цікаво, що ізраїльські союзники США та Велика Британія рішуче підтримали Ізраїль, наголосивши на його праві захищатися від вторгнень на свою територію, тоді як Росія, будучи союзником Сирії та Ірану, лише висловила "особливу занепокоєність".
Наступні збройні сутички між ізраїльськими та іранськими військовими відбулися вже 10 травня 2018 року, коли іранські сили в Сирії випустили 20 ракет із РСЗВ по позиціях ізраїльської армії на західних Голанських висотах. У відповідь Ізраїль завдав масштабного удару по іранських військових базах у Сирії, знищивши низку сирійських батарей протиповітряної оборони (операція "Картковий будинок").
У липні 2019 року мала місце низка ізраїльських ударів по іранських цілях в Іраку та Сирії, а також по підтримуваних Іраном бойовиках у Лівані.
А у 2020 році "поле битви" перемістилося вже на територію Ірану. У червні та липні там сталася серія вибухів, спрямована проти ядерної та ракетної програм Ірану та дотичної інфраструктури. Зокрема, повідомлялося про аварії та пошкодження у військовому комплексі Парчин поблизу Тегерана 26 червня, у клініці Сіна-Атхар на півночі Тегерана 30 червня, на ядерному об'єкті в Натанзі 2 липня тощо. До кінця липня на території Ірану сталося ще 10 таких інцидентів, а 27 листопада 2020 року в Абсарді було вбито керівника іранської програми ядерної зброї Мохсена Фахрізаде.
І хоч Ізраїль офіційно не взяв на себе відповідальність за ці атаки, підозра впала саме на нього. А за даними західної розвідки, тільки пошкодження центрифужного заводу в Натанзі затримало іранську ядерну програму щонайменше на рік-два.
До речі, Ізраїль не вперше діяв на випередження і знищував потенційні ядерні об'єкти на території мусульманських країн. Наприклад, можна згадати, як 7 червня 1981 року під час операції "Опера" ізраїльська авіація розбомбила на території Іраку недобудований ядерний реактор "Осірак". А превентивних ударів Ізраїлю по неядерних військових об'єктах на території арабських держав узагалі можна нарахувати велику кількість.
Подібне протистояння продовжилось і у 2021-2023 роках. Ізраїль інкогніто атакував об'єкти ядерної та ракетної програм Ірану на його території, Іран у відповідь здійснював теракти проти ізраїльських кораблів (переважно танкерів), а Ізраїль на це відповідав своїми атаками на об'єкти нафтопереробного комплексу Ірану. Окремо можна згадати удар по іранському оборонному заводу в Ісфахані 28 січня 2023 року, на якому виготовлялись, зокрема, дрони-камікадзе Shahed.
Ірано-ізраїльська дипломатична війна
Паралельним курсом країни обмінювались потужними кібератаками і докладали зусиль для міжнародної ізоляції одне одного. Щоправда, Іран – здебільшого серед країн мусульманського світу, тоді як Ізраїль – у більш широкому географічному сегменті.
Так у червні 2021 року стало відомо, що ще у січні 2018-го Моссад (ізраїльська зовнішня розвідка) викрав із захищеного об'єкта в Тегерані "50 тисяч сторінок та 163 компакт-диски" доказів розробки Іраном ядерної зброї, які було передано європейським і американським союзникам. Наслідком став вихід Вашингтону з ядерної угоди з Тегераном і відновлення санкцій США проти Ірану.
А у жовтні 2022 року президент Ізраїлю Ісаак Герцог відвідав Вашингтон, де надав Сполученим Штатам докази участі Ірану у війні проти України, та заявив, що "іранська загроза дестабілізує не тільки Близький Схід, але й увесь світ" – і тому є найактуальнішою темою на порядку денному.
Особливу занепокоєність Ізраїлю викликає та обставина, що постачаючи зброю Росії, Іран, по-перше, випробовує її використання у повномасштабних бойових умовах, щоб потім повторити це проти ізраїльських міст, а по-друге, в обмін на цю зброю може отримати від Росії необхідні технології для прискорення своєї ядерної програми.
Власне, відносно пасивна участь Ізраїлю у військовій підтримці України після повномасштабного російського вторгнення зумовлена не відсутністю бажання і тим більше не симпатіями до Росії, а необхідністю тримати свій фронт – насамперед, проти Ірану.
Що далі
Станом на сьогодні багато факторів вказують на те, що повномасштабна війна між Ізраїлем і Іраном є фактом у режимі очікування.
"Іран не повинен отримати ядерну зброю", – чітко заявив прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу під час спільної конференції з державним секретарем США Ентоні Блінкеном 1 лютого 2023 року.
9 березня 2023 року цю ж заву майже дослівно повторив міністр оборони США Ллойд Остін: "Сполучені Штати не дозволять Ірану створити ядерну зброю, дестабілізація ситуації Іраном – це загроза не тільки для Ізраїлю, але й для всього світу".
Водночас Тегеран недвозначно демонструє наміри у питанні розробки ядерної зброї йти до кінця. Тим більше, що Росія вже нібито погодилась поставляти йому збагачений уран для цього.
Таким чином маємо ситуацію, коли Іран навряд чи відмовиться від своєї ядерної програми, а Ізраїль та США навряд чи будуть спокійно за нею спостерігати. За таких обставин залишається мало простору для компромісів.
Що стосується України, то нам будь-які військові конфлікти за участю Ірану вигідні із суто прагматичних міркувань. Адже що більше Іран буде зайнятий вирішенням власних безпекових проблем, то менше зможе відволікатись на допомогу Росії в її агресії проти України та українського народу.
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!