Виходом із ДСНО Путін втягує світ у гонку ядерних озброєнь, але програє від цього тільки Росія

21 лютого президент Росії Володимир Путін у своєму посланні Федеральним зборам, окрім інших тем, оголосив про призупинення участі РФ у Договорі про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (відомий як СНО-ІІІ), а також відзначив готовність до ядерних випробувань, щоправда, в разі проведення їх Сполученими Штатами Америки.

Також варто відзначити, що в кінці січня Росія в односторонньому порядку порушила Договір СНО-ІІІ від 2021 року про скорочення ядерних озброєнь великої дальності, відмовившись дозволити інспекції на місці та відхиливши прохання офіційного Вашингтона зустрітися, щоб обговорити проблеми щодо його дотримання.

Реакція світу на демарш Путіна вкрай негативна

Перші реакції офіційних осіб "колективного Заходу" були вкрай негативними. Так, держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що це рішення є глибоко прикрим і безвідповідальним, але США залишаються готовими до обговорення цього питання. Високий представник ЄС Жозеп Боррель підкреслив, що це рішення кремля є ще одним свідченням зростання агресивної поведінки Росії та загрози для глобальної стабільності, що лише підкреслює необхідність консолідації зусиль західних демократій у протидії російській агресії проти України. Генеральний секретар блоку НАТО Єнс Столтенберг закликав Росію переглянути це рішення, наголосивши, що "більше ядерної зброї та менше контролю над нею можуть зробити світ ще небезпечнішим", та те, що "ніхто не нападає на Росію, яка сама є агресором". Найближчими днями слід чекати реакції від офіційних представників Китаю та Індії, для яких такий крок Росії буде неприємним викликом.

Читайте також: Путін виводить Росію з Договору про стратегічні наступальні озброєння: що це означає і які наслідки може мати демарш

Ядерний шантаж як свідчення невдач Росії на фронті

Що ж насправді означає таке рішення Кремля? Насамперед сам факт згадування "ядерної тематики" завжди є свідченням слабкості як самого Путіна, так і його стратегії, а також російських військ. Нездатність забезпечити військові цілі, а також хоч якось обмежити підтримку України з боку цивілізованого світу змушують російського президента включати тему ядерного шантажу, який, попри все, завжди не досягає мети. В цьому разі договір майже рік не виконується в пункті про взаємний контроль над озброєннями, тому від цього практично майже нічого не змінюється. По-друге, формулювання "призупинення" в такому стратегічному договорі як СНО-ІІІ свідчить тільки про несерйозність і маніпулятивність намірів, адже повністю виходити з нього Росія очевидно побоюється.

Намагання втягнути світ у нову гонку озброєнь може бути фатальним для Кремля

Наступним моментом не на користь Кремля стає той факт, що його рішення про призупинення участі в СНО-ІІІ на користь лише США, які мають тепер повне політичне і моральне право нарощувати свій арсенал, що ставить у вельми складне положення Китай як їхніх потенційних супротивників. Китай змушений буде також включатись у нарощування запасів ядерної зброї (що він вже робить), що викличе відповідну реакцію в Індії, яка є геополітичним конкурентом КНР в Азії, що загалом повертає світ у 60-ті роки з їхньою гонкою ядерного озброєння. Фактично Кремль власноруч взяв ініціативу на себе в цьому питанні, що має викликати вкрай негативну реакцію не тільки Заходу, а й інших членів "ядерного клубу". Стає все більш зрозумілим, що ядерним шантажем Путін хоче зберегти собі владу, адже про реалізацію хоча б якихось планів його так званої "спецоперації" вже не йдеться, окрім відчайдушних спроб утримати окуповані території. Тому скоро навіть до китайських "друзів" Кремля може прийти усвідомлення того, що легше змінити режим у Росії, ніж роками грати в небезпечну ядерну гонку озброєнь.

Російська економіка не витягне нової гонки озброєнь

Також слід розуміти, що ці кроки в жодному разі не означають ядерну війну найближчим часом. Варто згадати, що на піку ядерного протистояння озброєнь США мали близько 30 тисяч, а СРСР близько 40 тисяч ядерних боєприпасів різного типу. На сьогодні ця кількість скоротилась приблизно до 2 тисяч у США і 2 з половиною тисяч у Росії, тобто майже в 15 і 16 разів відповідно. Очевидно, що тепер цього арсеналу все одно вистачає для гарантованого знищення планети, але головним завданням ядерної зброї залишається взаємне стримування. Тому очікувати різкого збільшення кількості ядерних запасів не варто, адже виготовлення кожної одиниці такої зброї – надзвичайно коштовний, складний і відповідальний процес.

Звідси випливає цікавий висновок – саме намагання встановити паритет ядерних, космічних та інших високотехнологічних озброєнь виснажило і без того проблемну радянську економіку у 80-ті роки, що врешті-решт призвело до розпаду СРСР. Зараз Російська Федерація може зіткнутися зі схожою ситуацією, адже в умовах виснажливої війни доведеться витрачати величезну частину військового бюджету на збільшення ядерного арсеналу. Таке рішення або не буде виконано, або стане ще одним фактором руйнації російської економіки. Тому призупинення участі Росії в СНО-ІІІ є нічим іншим, як пустим блефом, одним із останніх інструментів шантажу у програшній війні.