Удар по світовій "осі зла": США та Саудівська Аравія наближаються до укладання історичного пакту про безпеку

Поки Україна і США під час чергових переговорів щодо безпекової угоди "відзначають суттєвий прогрес щодо узгодження основних положень документа й подальших дій", США та Саудівська Аравія наближаються до укладання історичного пакту, який надасть королівству реальні гарантії безпеки та намітить шлях до встановлення дипломатичних відносин з Ізраїлем.

Зазначена угода кардинально змінить Близький Схід. Найбільшому у світі експортеру нафти відкриють доступ до передової американської зброї та, найімовірніше, – певного захисту армії США. Американці ж зміцнять свої позиції в стратегічному регіоні, стримавши Іран, Китай і певною мірою Росію.

Про те, як безпековий договір між Саудівською Аравією та США вплине на світову безпеку, – у матеріалі OBOZ.UA.

Що передбачається?

США та Саудівська Аравія завершили велику частину роботи над двосторонніми угодами в галузі оборони та безпеки. Про це заявив міністр закордонних справ Саудівської Аравії принц Фейсал Бен Фархан Аль Сауд.

"Я думаю, що ми дуже, дуже близькі до угоди між королівством та США. Більшість роботи вже виконано", – сказав він.

Безпекових варіантів для саудитів декілька. Раніше Ер-Ріяд хотів, аби Вашингтон уклав із ним оборонний пакт на умовах, близьких до 5-го пункту договору НАТО про колективну безпеку, згідно з яким напад на одного члена блоку прирівнюється до оголошення війни всім країнам Альянсу.

Як альтернативу Штати готові запропонувати СА статус "основного союзника поза НАТО" або укласти пакт, аналогічний угоді між США і Бахрейном. У межах цієї угоди країни домовилися співпрацювати у військово-технічній і розвідувальній сферах, а також протистояти "будь-якій зовнішній агресії" після проведення двосторонніх консультацій.

Ще один варіант – модель відносин США та Ізраїлю, яка також може стати основою оборонного пакту між Вашингтоном та Ер-Ріядом, дозволивши саудівській стороні отримати доступ до найсучасніших американських озброєнь та часткового захисту збройних сил Штатів.

Саудівська Аравія, своєю чергою, політично, економічно та технологічно дистанціюватиметься від Китаю, погодившись обмежити доступ китайських технологій в обмін на великі інвестиції США, а також отримає американську допомогу в розвитку своєї цивільної ядерної програми. І головне – разом вони зможуть ізолювати й стримати Іран і заспокоїти регіон.

Тогорічне підписання зірвав ХАМАС

Протягом останніх років монархії Перської затоки, будучи стратегічними союзниками Вашингтона, прагнули налагодити відносини і з Іраном, і з Ізраїлем, щоби вирішити питання безпеки у регіоні.

Мирно-дружній договір планувалося реалізувати на кшталт "Угод Авраама", укладених у 2020 році. Тоді було підписано договір про нормалізацію і відновлення дипломатичних відносин між Об'єднаними Арабськими Еміратами, Бахрейном та Ізраїлем. Трохи пізніше було відновлено відносини єврейської держави з Марокко і Суданом.

Схема угоди, завдяки якій США, Саудівська Аравія та Ізраїль збиралися домовитися перед тим, як ХАМАС напав на Ізраїль 7 жовтня: СА укладала мир з Ізраїлем і відмовлялася від більш тісних зв’язків з Китаєм. Натомість США надають саудівцям гарантії безпеки, більше зброї та цивільних ядерних технологій. На той час Ізраїлю довелося б лише туманно пообіцяти, що він покращить долю палестинців. Усі троє виграли б, не в останню чергу, шляхом ізоляції та стримування свого спільного ворога – Ірану.

Ця тристороння угода настільки істотно змінила б ситуацію в регіоні для іранського режиму, що її зрив був однією з мотивацій ХАМАС, який має тісні зв’язки з Іраном, напасти на Ізраїль. Після 7 жовтня здавалося, що історичний договір поховано. Цьому посприяла і військова відповідь Ізраїлю, яку вже засуджують навіть американці.

Фактор Ірану знову в дії

Поверненню до обговорювання угоди тепер уже посприяв Іран, здійснивши свій перший прямий ракетний обстріл по Ізраїлю. Стало зрозуміло, що головна проблема нікуди не зникла та навіть набирає обертів. За посередництва США поступово ситуація вирівнюється і пакт між Вашингтоном і Ер-Ріядом усе ближче.

Що відрізняється цього разу, то це роль Ізраїлю. Спочатку США та королівство укладуть власну угоду, а потім запросять Ізраїль приєднатися — якщо він погодиться, виконавши певні умови. Головна з них – покласти край війні в Газі та взяти на себе зобов’язання щодо створення Палестинської держави.

Що може завадити?

Зважаючи на настрої в Ізраїлі, на створення окремої держави для палестинців і припинення війни прямо зараз там навряд чи погодяться. Нетаньягу вже попередив, що операцію в Рафасі, де зафіксовано понад мільйон біженців, буде здійснено. Один із крайньоправих ізраїльських міністрів Смотрич навіть закликав до "повного знищення" Рафаха та інших міст, наполягаючи на тому, що "не існує половинчастої роботи". Тому масштаби цієї операції можуть вплинути на строк реалізації угоди.

Також іранські мулли можуть запанікувати й почати регіональну війну, або Сенат США може відмовитися від підписання гарантій безпеки з Ер-Ріядом, аби Байден не отримав додаткових бонусів для виборчої кампанії.

Росія поступово втратить вплив

Путін зацікавлений вбити клин між Заходом й арабським світом. Війна між Ізраїлем та ХАМАС надала РФ і Китаю унікальну можливість використати розбіжності, які виникли в цьому напрямі між США, ОАЕ та Саудівською Аравією.

Оцінки нападу показали, що бойовики ХАМАС самостійно не змогли б організувати таку масовану та, головне, добре скоординовану атаку одночасно в багатьох місцях. Головні країни-терористи, які здатні надати таку допомогу, – Росія та Іран.

Спадкоємний принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман до останнього часу підтримував тісні зв’язки з Путіним, незважаючи на тиск з боку західних держав щодо ізоляції РФ. При цьому він позиціонує себе ще й як потенційний посередник у війні. Так, у серпні минулого року у країні відбувся Другий мирний саміт, раунд міжнародних переговорів щодо запропонованої Україною формули миру.

Схоже, що підписання угоди принесе ще одну користь – вплив, який Росія має на Близькому Сході, буде поступово танути.

Надзвичайна подія не тільки для Близького Сходу, але й світу

"Це надзвичайно важлива подія, яка означатиме фактичне завершення трансформації Близького Сходу. Угода визначить союзи та коаліції держав, конфігурацію регіону і, власне, його місце на світовій мапі. Бо йдеться не просто про якісь окремі угоди, а про те, в якому таборі буде та чи інша країна або цілий регіон. Світ фрагментується, і належність до одного чи іншого конкуруючого табору буде майже обов'язковою", – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.

"Тобто йдеться про те, що Саудівська Аравія хоче отримати безпекові гарантії від Сполучених Штатів, що Вашингтон буде готовий певною мірою за них воювати, якщо Іран чи інші регіональні сили ставитимуть під сумнів їхню безпеку.

Підписати цю угоду саудівці готові за умови замирення в Палестині, вирішення гуманітарних питань, її відбудови, але головне – створення держави Палестина. В обмін на це СА готова встановити дипломатичні відносини з Ізраїлем, який буде одним з учасників цієї безпекової угоди по факту. Власне, саме Саудівська Аравія виступає як орієнтир. Тобто якщо вже саудити на це підуть, то далі це ОАЕ, Кувейт і Бахрейн", – відзначає Сергій Данилов.

Експерт вважає, що угода збалансує китайські можливості й вплив на Близькому Сході, але до кінця їх не знівелює. Вона завершить те, що розпочав Трамп, коли домігся нормалізації відносин з ОАЕ і ще кількома арабськими країнами.

"Сьогодні ми бачимо, що представники ізраїльської армії вперше беруть участь у військових навчаннях в ОАЕ. Навіть якщо їхня участь символічна, це важлива подія. Тобто процес триває.

Головний фактор, який зараз грає на користь угоди, – поведінка Ірану. Завадити могло б повалення того режиму, який зараз є, адже це б зменшило цю загрозу – і країни регіону не так би переймалися за свою безпеку. Але зараз не проглядається таких можливостей. У цьому й проблема Ірану, тому що самі арабські дипломати, політики кажуть, що нинішній режим усе ще продовжує свою революцію. Це більшовики, які не зупиняються. Постійно якісь внутрішні сили повертають Іран на революційні рейки в міжнародній та регіональній політиці.

Ще один фактор проти угоди – уявімо, що уряд Нетаньягу йде у відставку, відбуваються вибори, на яких перемогу здобувають ще більш радикальні сили. Звичайно, їм ніхто не буде тиснути руки, Ізраїль опиниться в ізоляції, і вони будуть неприйнятними партнерами не тільки для арабських країн, але й для Сполучених Штатів і Європи.

Стосовно провокацій на кшталт 7 жовтня, то немає зараз гравців у регіоні, охочих і спроможних повторити щось подібне. І, знову ж таки, це вже не завадить підписанню документів, які стабілізують ситуацію. Їх можуть відкласти, але не більше.

Що стосується Росії, то, на мій погляд, особливого розвороту найближчим часом у її відносинах з аравійцями не буде. Не треба очікувати, що Саудівська Аравія, наприклад, й особливо Емірати, які взагалі, скажімо так, більш проросійські, змінять позицію. Зараз втримати б те, що є, тобто їхню згоду взяти участь у саміті миру в Швейцарії, який ініціювала Україна", – зазначив Сергій Данилов.