Блог | Термоядерний Ин та "тягар білої людини"

Можливо, днями нервовий Дональд натисне кнопку, і Північна Корея лишиться лише у підручниках історії. Можливо, божевільний Ин встигне натиснути кнопку першим – з тим самим результатом. А можливо, купа обережних та врівноважених радників втримають обох, і все на десятиліття затягнеться так як є зараз. Останній варіант – найбільш імовірний. І як на мене – найгірший з можливих.

"Термоядерний Ин" нарешті загострив питання, якого категорично уникають не лише обережні політики, але більшість незалежних експертів, інтелектуалів, діячів культури. Питання, яке вважається "неполіткоректним", бо ж на перший погляд відгонить расизмом, колоніалізмом, імперіалізмом та іншими скомпрометованими "ізмами". Питання про межі державного суверенітету у сучасному світі – і про права та обов’язки "золотого мільярду" стосовно решти людства.

Читайте: Моя столетняя Республика

Косоокий заплилий жиром диктатор керує відрізаним від усього іншого світу шматком планети. Керує не тому, що так вирішив корейський народ, а лише тому що він онук капітана НКВС, якого кілька десятиліть тому товариш Сталін поставив "смотрящім" на окупованій СРСР частині півострова. Великі держави у кабінеті за тисячі миль від Кореї провели олівцем по карті лінію розподілу сфер впливу, і тепер по один бік цієї лінії випускають "Хюндаї" та танцюють "гангам-стайл", а по другий помирають від голоду в проміжках між ООНівськими гуманітарними поставками рису, переробляють старі вантажівки з бензину на дрова, отримують раз на рік комплект форменого одягу, та строєм марширують з бараку на роботу і назад. І нікого це не цікавить та не хвилює – аж поки виявляється, що божевільний онук енкаведешника на всі висмоктані з поневоленого народу кошти таки змайстрував собі велику-превелику "ядрьону бонбу", і почав розмахувати нею як мавпа гранатою.

Читайте: Другий фронт "духовної ЛНР"

Можливо, Кім-онук таки довимахується, і четвертого диктатора з династії Кімів Корея не знатиме. А може, у нього лише заберуть з рук термоядерну "біту", щоб на Гуам не задивлявся, "виховають" рівно настільки, щоб перестав створювати проблеми "дорослим дядям", і облишать у спокої, ще й підгодовуючи потроху гуманітаркою, аби знову не заходився бомборобством бавитись та ракетами казна-куди пулятись. Цивілізований світ зітхне з полегшенням, і ще кілька поколінь корейців на північ від 38-ї паралелі будуть народжуватись, животіти та помирати у абсолютно схибленому, задзеркальному світі чучхе, світі, порівняно з яким Орвел – не антиутопія, а дуже пом’якшена версія реальності.

Читайте: Дамо мавпі гранату?

Вважайте мене екстремістом, імперіалістом та ще якимось "істом", але так бути не має. Належність до "золотого ярду" - не тільки право користатись всіма набутками цивілізації 21 століття, але і моральний обов’язок. Обов’язок долати свій егоїзм, дивитись не лише на себе, а на стан всього людства – і ділитись здобутками. Ділитись зокрема з тими, кого від цих здобутків штучно відрізали, кого різні Сталіни, Мао та Кіми від народження позбавили рівних з нами прав та можливостей. Це і є той оспіваний Кіплінгом та стократно засуджений "тягар білої людини" - обов’язок старшої та більш досконалої цивілізації приймати на себе відповідальність за долю слабших та скривджених. І будь ласка, не намагайтесь "пришити" мені расизм – колір шкіри тут ні до чого. Чорношкірий Обама та жовтошкірі японці разом з південними корейцями – така само частина "золотого ярду", і несуть рівно ту саму відповідальність за решту світу, що і "блакитноокі бестії" - нащадки вікінгів або ж "білі, англосакси, протестанти" з прапорцем Конфедерації на автівці. "Тягар Білої людини" спадкується не генетично – він виникає тоді, коли ти починаєш "жити як біла людина" - правда ж, цей ідіоматичний вислів очевидний у всіх кінцях світу і не потребує пояснень?

Читайте: До Європи - з Бандерою!

Людина, яка користається всіма благами модерної технологічної цивілізації та розвиненої демократичної політичної системи, має замислитись: чи можна терпіти поруч з собою такі режими, як диктатура товариша Ина? Чи можна закрити очі та ігнорувати страждання мільйонів корейців, і звертати увагу лише на те, чи долетить ракета їхнього божевільного вождя кудись до місць проживання "білих людей" - а як ні, то хай собі далі помирають у своєму чучхе-гулазі? Чи все ж користування правами та свободами людини передбачає також і відповідальність за їхнє поширення на все людство – якщо ми щиро, а не лицемірно, вважаємо людей рівними від народження? І в такому разі чи не є обов’язком "білої людини" не чекати, поки Ин дасть привід для атаки, а здійснити визвольну інтервенцію просто тому, що певний рівень обмежень прав та свобод людини є неприйнятним у 21 столітті, а певні режими не мають права на існування?

І не треба прикриватись балачками про "вибір народу", "священний суверенітет держави" та про те, що "кожний народ має ту владу, яку заслужив". Північні корейці нічим не гірші за південних, і їхня "провина" полягає лише в тому, що їм не повезло народитись по "правильний бік" накресленої великими державами лінії на карті. Вони "заслужили" диктатуру Ина не більшою мірою, аніж німецькі євреї "заслужили" на Голокост, а мої предки – на Голодомор. І якби свого часу тогочасні "білі" держави збройною силою врятували світ від Освенциму та Гулагу, Щоа та Голодомору – погодьтесь, це було б однозначним благом, благом, яке б не перекривалось ніякими питаннями "порушеного суверенітету" Гітлера та Сталіна.

Цікаво, чи існували б наразі євреї, якби Гітлер не мав необережності таки розв’язати війну на два фронти? І скільки б зараз на світі проживало кхмерів, якби режим "червоних кхмерів" так само продовжував вбивати їх мільйонами, але виявився трохи обережнішим у зовнішній політиці та не "дістав" СРСР та Вьєтнам, спричинивши їхню рятівну для народу Камбоджі інтервенцію? Дуже ймовірно, що наразі одночасно з "термоядерним Ином" правили б такі само спадкові диктатори – сини та доньки "Брата номер 1" (так звався Пол Пот в роки свого правління). І світ так само цікавила б лише наявність чи відсутність у них ядерного арсеналу – а не мільйони закатованих та забитих мотиками камбоджійців.

Варто нарешті замислитись, чому ядерна зброя першою опинилась саме в руках США, а не Гітлера чи Сталіна. Це зовсім не було історичною випадковістю – десятки, якщо не сотні, вчених з окупованої Європи тікали до вільного світу, щоб творити бомбу для захисту свободи та демократії. Підпільники окупованої Європи від Франції до Норвегії робили все можливе, щоб передати технології у "хороші руки", і навпаки – не дати їх до рук диктатури. Так само і зараз технологічний прогрес не випадково тісно скорельований з розвитком політичної демократії та прав людини – інтелект та творчість концентруються там, де дихається вільно, а не під ярмом тоталітарних режимів, і ніякі нафтові бакси, перелиті у всяке-різне Сколково, не здатні змінити цього факту. І це врешті-решт зобов’язує тих, хто акумулює кращі мізки людства та використовує їх зокрема для розбудови свого військово-технічного потенціалу, вживати цей військовий потенціал для захисту тих цінностей, які забезпечують їм постійний приток свіжого інтелекту з усієї планети – захисту не лише у себе вдома, але і у всьому світі.

Час робити наступний крок, крок, на який не вистачило демократій 20 століття. Час визнати, що у 21-му розвинений світ має право, більше того – має обов’язок втручатись, та приносити визволення поневоленим народам. Втручатись не лише "м’якою силою", а всією збройною потугою, яку забезпечують модерні технології, та ліквідовувати режими, які вийшли за межі добра та зла, та перебувають поза межами сучасної цивілізації. "Термоядерний Ин" є чудовим об’єктом для першої демонстрації такого підходу – яскравим, показовим зразком абсолютного зла, виступати на захист якого, не заперечуючи базові цінності демократії та гуманізму, просто не випадає.

Буде трохи смішно, якщо честь започаткувати нову добу в історії – добу відповідальності "золотого мільярду" за свободу у всьому світі, добу нової, гуманістичної інкарнації "тягаря Білої людини", дістанеться далеко не найкращому представникові "золотого ярду", який сам далеко не завжди виступає на боці цінностей демократії, а за інтелектом не факт що значно випереджає товариша Ина. Але в історії траплялось чимало випадків, сповнених ще більшої іронії, і знаряддям прогресу ставали далеко не лише кращі представники людства. Так що – "Дональд, ввєді войска!". Час робити планету кращою.