Блог | Справжня ціль створення НАТО зі славнозвісною статтею 5: історичний контекст

В 1949 році ніхто не хотів нової світової війни, бо щойно відлунала попередня. Завданням Заходу було саме запобігти новій війні, а не розв’язати її. Тому ціллю Вашингтонського договору про створення НАТО було не ЗОБОВ’ЯЗАТИСЬ підключити до війни за участі когось із членів нового блоку ще й всіх решту, а лише створити правові підстави для МОЖЛИВОСТІ такого втручання.

Ось чому в розрекламованій статті 5 і йшлося про дії, які кожна зі сторін ВИЗНАЄ для себе ЗА НЕОБХІДНІ: право є, а зобов’язання немає.

Цікаво, що у Варшавському договорі, що був укладений у 1955 році, стаття 4 мала практично дослівно те ж саме формулювання, що й стаття 5 Вашингтонського договору (плюс його ж трохи менш відома стаття 7 про Раду Безпеки ООН).

Так москва у Варшаві ретельно відтворила текст для холодної війни, а не для гарячої.

Ба більше: в договорі 1992 року про створення ОДКБ теж стаття 4 МАЙЖЕ зберігала те ж саме формулювання. АЛЕ: без слів "які визнає за необхідні"!!! А в 2010 році ще й додали слово "НЕГАЙНО"!!!

Тобто мордор навіть за єльцинських часів дурника не клеїв, за влади ж ведмепуйла (коли путін був "прем’єром" при "президенті" мєдвєдеві) все стало на свої місця взагалі.

Втім, навіть таке формулювання не змусило росію (не кажучи вже про інших учасників ОДКБ!) втрутитись і допомогти Вірменії проти Азербайджану, якому активно допомагала членкиня НАТО Туреччина, тож фактично добровільність допомоги все одно зберіглася.

На такому тлі стаття 5 Вашингтонського договору виглядає вже зовсім безпорадною.

Хто захоче — той допоможе, до того ж лише так, як захоче, й лише тоді, коли захоче. ВСЕ! Більш нічого в статті 5 немає. Бо 75 років тому важливо було створити підстави для тих, в кого буде бажання допомогти, тобто для американців — з їх ядерною зброєю! — на випадок такого бажання.

Решта — міф.

Тож куди-куди-куди, в яке таке говНАТО нас не бере — ох і горечко! — дідусь Байден?