Блог | Скільки ще країн має долучитися до війни, щоб світ нарешті створив коаліцію проти агресії?

Останні повідомлення української розвідки про можливе залучення росією ще близько 30 тисяч військовослужбовців Північної Кореї та отримання нових пускових установок для балістичних ракет свідчать про небезпечну тенденцію. Якщо ця інформація остаточно підтвердиться, світ матиме справу вже не лише з російською агресією проти України, а з подальшим розширенням міжнародної коаліції держав, які допомагають її вести.

Факти говорять самі за себе. 

Північна Корея постачає росії боєприпаси, ракети, артилерійські системи, а тепер, за даними української розвідки, може суттєво збільшити й свою військову присутність безпосередньо на полі бою.

Іран протягом тривалого часу забезпечував росію ударними безпілотниками та військовими технологіями, а окремі представники іранської влади останнім часом роблять дедалі агресивніші заяви щодо України.

Китай, хоча офіційно декларує нейтралітет, залишається для росії ключовим економічним партнером. Західні уряди неодноразово заявляли про постачання до росії товарів подвійного призначення, електронних компонентів та іншої продукції, яка використовується російською оборонною промисловістю. Крім того, Пекін забезпечує москві важливий економічний простір для пом’якшення наслідків міжнародних санкцій.

Індія не постачає росії зброю, однак залишається одним із найбільших покупців російських енергоносіїв, що забезпечує кремлю значні валютні надходження. Саме тому економічний вимір війни також потребує чесного міжнародного аналізу.

Отже, росія вже давно не веде цю війну самостійно.

Навколо неї формується система військової, технологічної, економічної та політичної підтримки, яка дозволяє продовжувати агресію навіть під безпрецедентним санкційним тиском.

Фактично вже існує коаліція агресії.

Саме тому у своїх попередніх публікаціях я неодноразово наголошував: Україна повинна ініціювати створення Міжнародної антипутінської коаліції відповідно до статті 51 Статуту ООН, яка гарантує державам право на індивідуальну та колективну самооборону у разі збройного нападу.

Сьогодні ця ідея набуває ще більшої актуальності.

Якщо одна сторона формує міжнародну коаліцію для продовження війни, інша сторона має повне право сформувати міжнародну коаліцію для припинення агресії та відновлення міжнародного правопорядку.

Саме це і передбачає стаття 51 Статуту ООН.

Йдеться не про ескалацію війни.

Йдеться про законне об’єднання держав для колективної самооборони жертви агресії.

Чим довше світ обмежуватиметься лише реакцією на чергові злочини росії, тим більше авторитарні режими переконуватимуться, що можуть безкарно координувати свої дії.

Скільки ще країн має бути втягнуто у цю війну?

Скільки ще мирних людей повинні загинути?

Скільки ще балістичних ракет має прилетіти по українських містах, щоб стало очевидним: Україна вже стримує не лише росію, а значно ширшу систему авторитарної співпраці.

Саме тому настав час перейти від політики окремих рішень до політики колективної самооборони.

Від коаліції агресії світ повинен перейти до коаліції законності.

Не заради війни.

Заради миру.

Не заради конфронтації.

Заради захисту Статуту ООН, міжнародного права та права кожної суверенної держави на існування.

Бо якщо міжнародне право не здатне зупинити коаліцію агресії, воно повинно бути захищене коаліцією держав, які готові його відстояти.