Блог | Скандальна ГТС: останнє слово скаже не Росія

Компанія Kværner LLC візьме участь у будівництві важливого для Росії нового газопроводу в обхід України, через Балтійське море. Як повідомлялось, Німеччині потрібно отримати три дозволи на будівництво Північного потоку-2, один з яких вже є.

По-перше, проблеми загалом це не вирішує, навіть якщо будуть інші дозволи. Проблема санкціонування цього проекту з боку Європейської Комісії залишається. Але німецька позиція така, що ніяких дозволів Єврокомісії не потрібно, достатньо того, що цей проект розглядається як приватний проект "Газпрому" і низки європейських, передусім німецьких компаній.

В даному випадку уряд Німеччини зайняв ігноруючу позицію щодо Європейської комісії. Але поки не з’явиться повноцінний уряд у Берліні чи найближчим часом, чи внаслідок нових дострокових виборів, гадаю, що питання Північного потоку-2 з місця не зрушить. Це означає затримку з реалізацією проекту. "Газпром" влітку минулого року у своєму проспекті для єврооблігацій повідомляв потенційних інвесторів про це.

Читайте: Как прихожане секты "ДНР" подружились с "братским народом"

Тим не менш ситуація виглядає 50 на 50. Є успіхи у просуванні, лобіюванні цього антиєвропейського проекту з боку Росії і підтримуючих його європейських компаній, урядів, передусім Німеччини і Австрії. І є також прогрес у тому, що стосується опонуючих сторін, тобто Європейської комісії, Польщі, Данії, яка змінила своє законодавство і зробила його більш жорстким.

Долучення компанії з норвезьким корінням не слід розглядати як те, що вона бере участь у проекті. Вона – підрядник на виконання певних робіт на російському узбережжі. У світі існує небагато компаній, що можуть виконувати високотехнологічні роботи на морських глибоководних газопроводах. "Газпром" до їх числа не відноситься, він не в змозі виконати необхідний комплекс робіт, пов’язаних як з укладкою морського газопроводу, так і з будівництва відповідних набережних об’єктів. І у цьому контексті, якщо пригадати історію будівництва двох морських газопроводів у Росії - Блакитний потік у Чорному морі та перший Північний потік - вони були укладені на морське дно тільки завдяки технологіям та устаткуванню італійської компанії Saipem.

І в даному випадку без західного учасника, який здійснить укладання труб на маршрут Північного потоку-2, "Газпром" буде не в змозі реалізувати цей проект. Німеччина, не дивлячись на високий інженерний і технологічний рівень промисловості, також не має відповідних технологій – це просто не їхня спеціалізація в міжнародному розподілі праці.

Читайте: Новые технологии израильской армии

У випадку з норвежцями мова йде про деякі наземні споруди в районі Усть-Луги. Однак, слід звернути увагу, що комплекс робіт виконуватиме не норвезька компанія, а її "онука" в Росії. Материнська компанія в Норвегії – це Aker Kværner Holding AS, яка утворилася 2007 року через злиття двох фірм, що відображені у її назві. 30% холдингової компанії належить державі в особі Міністерства торгівлі та промисловості. Дочірня компанія холдингу Kvaerner, у якій він має 55,21% акцій. І саме ця компанія володіє Kvaerner LLC, тобто товариство з обмеженою відповідальністю, яке й підписало контракт з "NordStream 2 AG". Насправді, контракт на суму $71,86млн. є мізерним – це приблизно 0,7% від загальної вартості "Північного потоку-2". Тобто, норвезька "онука" виконає незначні за обсягом, але важливі роботи – спорудить наземний комлекс запуску та прийому діагностичних та очисних пристроїв газопроводу, 2 км трубопроводів на узбережжі, а також збудує будівлі для розміщення набережного устаткування. До речі, подібні роботи могли виконати і німецькі компанії. Ймовірно, що ніхто не ризикнув у контексті прецеденту з турбінами Siemensв Криму.

Тепер зверніть увагу на деякі аспекти, пов’язані з медіа-вихлопом щодо цього котракту. Перший – обхід санкцій, адже контракт підписано не з російським "Газпромом", а зі швейцарською компанією-девелопером "NordStream 2 AG", що зареєстрованому у легендарному для європейської газової корупції кантоні Цуг. Другий - пропагандистський: не дивлячись на санкції, європейські компанії та ще й такі імениті, як Kvaerner, що має півторастолітню історію, допомагають Росії реалізувати стратегічно важливий проект для Європи. Понад те, це робиться компанією з державним капіталом.

Читайте: В Европе за российский газ по-прежнему не спешат платить много

Складно сказати, чи потрапить російська "онука" норвезьких "матінки" та "бабусі" під американські санкції, оскільки з формальної точки зору вона нічого не порушила, адже її контракт стосується швейцарської компанії, хоча й виконуватиметься в Росії.

Найбільш серйозним викликом успіху для Північного потоку-2 є позиція Сполучених Штатів, оскільки ще 2 серпня 2017 року президент Трамп підписав відповідний закон, прийнятий американським конгресом щодо пакету санкцій проти Росії, Ірану та Північної Кореї, де чітко прописаний і Північний потік-2. Власне кажучи, якраз те, чого найбільше остерігаються західні компанії – потенційні підрядники при виконанні цього проекту і чого вони власне зволікають з цим – це висока ймовірність потрапити під американські санкції.

Поглянемо, чим це закінчиться для норвезької компанії Kværner, припускаю, що ця ситуація не пройде так просто повз увагу американців, адже, як і у випадку з турбінами Siemensу Криму, Росія відпрацювала небезпроблемний, але доволі ефективний механізм обходу санкцій.

У нашому випадку я не бачу системної політики з українського боку щодо протидії Північному потоку-2. Так, періодично лунають відповідні заяви щодо нашої незгоди. Має місце достатньо чітка корпоративна позиція НАК "Нафтогаз", але вона недостатня для того, щоб завадити цьому будівництву.

На рівні держави так і не створений інститут Спеціального уповноваженого України з питань енергетичної безпеки, який би міг організувати відповідну скоординовану роботу не тільки в Україні, але й за межами по протидії цьому проекту.

Ми бачимо також абсолютно пасивну позицію української держави в той час, коли на відміну від Північного потоку-2, йде реальне будівництво Турецького потоку - дві нитки, практично досягають середини Чорного моря. Неозброєним оком видно, що керівництво держави, включаючи президента і уряд, уникає, на жаль, займати чітку і системну позицію в діалозі з ЄК, Німеччиною, Австрією. Чи чув хтось, щоб міністр Клімкін сказав хоча би слово своєму німецькому візаві Габріелю щодо Північного потоку-2 під час його нещодавнього візиту до Києва? І в даному випадку це якраз говорить про те, що подібна бездіяльність стимулює "Газпром" і його європейських посіпак до докладання більших зусиль щодо реалізації Північного потоку-2.

Читайте: Подлая российская ложь

Не дивлячись на те, що влітку минулого року було заявлено, що українська сторона ініціює консультації з Європейською комісією на підставі Ст. 274 Угоди про асоціацію, так і не зрозуміло, чи відбулись ці консультації і що в кінцевому підсумку. Гадаю, що МЗС та Міненерго усе це успішно провалило.

Позиція України мала би бути чітко висловлена на державному рівні, а не тільки на корпоративному. Суть її - Європейська комісія має заблокувати реалізацію проекту, що протирічить базовим принципам Енергетичного Союзу ЄС, ним же створеного. По-друге, він завдає конкретної шкоди Україні, якщо взяти минулорічний підсумок, то транзитні надходження склали до 3 млрд доларів. По-третє, перш, ніж санкціонувати будівництво Північного потоку-2 європейська сторона має використати існуючий, невикористаний потенціал української газо-транспортної системи, а практично на сьогодні ми маємо вільні потужності для транзиту російського газу, обсяги якої дорівнюють потужності Північного потоку-2. Тому, відповідно до Ст.274 Угоди про Асоціацію, Північний потік-2 може бути підтриманий з боку ЄС тільки тоді, коли буде вичерпано потенціал української ГТС, а в даному випадку він наявний. Тому якщо європейська сторона "вмиває руки", то це означає реалізацію антиукраїнських та антипольських підходів, не партнерської поведінки ЄС, як щодо країни-партнера України, так і щодо країни-члена ЄС – Польщі.

На сьогодні ми маємо тільки жорстку позицію "Нафтогазу", але ця позиція ігнорується і у Брюсселі, і у Берліні, тому що у них, мовляв, одні корпоративні інтереси, а у наших компаній – протилежні корпоративні інтереси. Тому має місце конкуренція. Але питання проектів типу "Північний потік-2" виходить далеко за рамки суто корпоративного формату відносин.

Контракт з норвежцями - це індикатор того, що російська сторона доклала лобістських зусиль і досягає певного успіху. Але останнє слово тут буде не за Росією чи Єврокомісією. У лютому своє слово скажуть у Вашингтоні.