Блог | Ситуація з коронавірусом в Білорусі не просто погана

Три сигналу про те, що ситуація з коронавірусом в Білорусі не погана, а дуже погана.

Крім епізодичних зливів про реальну кількість позитивних тестів і фрагментарною інформацією про зайнятість лікарень, є три непрямих ознаки, що ситуація з коронавірусною епідемією більш ніж серйозна.

◉ По-перше, офіційне (!) число щоденних виявлених випадків вже як тиждень перевищило тисячу і продовжує рости.

В реальності воно вже давним-давно пробило тисячу і зараз може становити 5-10 тисяч щодня, а то й більше. Але справа навіть не в цьому. А в тому, що якби у держорганів була хоч найменша впевненість в тому, що епідемія повинна скоро піти на спад, то вони продовжили б малювати цифри з 1 тисячею випадків в якості стелі. Його офіційне перевищення – це сигнал, що ситуація виходить з-під контролю і ніякої впевненості в недалекому спаді епідемії немає, а зовсім навпаки.

◉ По-друге, в вряди-годи державні ЗМІ раптом почали краще інформувати про епідемію. Протягом усієї першої хвилі епідемії, і на початку другої ЗМІ просто вели балаган і суспільно шкідливе інформування. Воно і зараз суперечливе – в своєму недавньому інтерв'ю правитель знову просторікував про те, що епідемія служить прикриттям для переділу світу, а Білорусь в епіцентрі цієї спецоперації. Але все ж стало трохи краще.

Так, Білорусь 1 навіть показав інтерв'ю свого працівника з головним санітарним лікарем Олександром Тарасенко, і обидва були в масках! А районні газети, нехай і цензурують статистику по зайнятості місцевих лікарень, почали публікувати статті про коронавірус в досить аларміських тонах. Навесні, під час першої хвилі епідемії такого і близько не було.

Тут знову-таки треба розуміти радянський пристрій системи держуправління, щоб усвідомити всю небезпеку становища. У радянській традиції держоргани будуть все заперечувати, заявляти, що все під контролем і все "так і треба" до самого критичного моменту. Раз почали посилено "включати інстинкт самозбереження" у населення (як висловився Тарасенко), значить критичний момент наспів.

Одночасно чиновники стали активніше валити провину на населення – мовляв, це через вас, безтурботних дурнів, попивають чай у дворах, епідемія розвивається. Те що держоргани півроку повторюють про коронапсихоз, висміювали носіння масок і ізгалялися над заходами, прийнятими в інших країнах, як би неважливо. Винен, як зазвичай, народець. (І Тихановська).

◉ По-третє, введення маскового режиму в громадських місцях. Міркування ті ж: радянська система може дозволити собі широкомасштабне рішення про візуальному прояві небезпеки, та ще й всупереч заявам правителя про непотрібність "намордників", тільки в разі дуже серйозної ситуації.

Поріг ступеня серйозності ситуації в радянських системах раз в 10-20 вище, ніж в демократичних, правових державах. Останні зазвичай приймають рішення заздалегідь, щоб попередити і мінімізувати ризики для громадського здоров'я, а радянські системи – коли ці ризики вже наступили і стають позамежними.