Блог | Російська "бензоколонка" і економіка США: інертна дегенерація проти задиристого новаторства

Локшина без гарніру для зомбі

З подачі численних пропагандистських ЗМІ Росії і всіляких тенденційних експертів, що відпрацьовують путінському режиму свою вагому "патріотичну" платню, "країна двоголового орла" підноситься довірливим місцевим обивателям в якості повноцінної, більш того - "ідеальної" альтернативи ненависному американському імперіалізму.

Переважно дуже далеке від процвітання населення великодержавної "батьківщини слонів" у своїй більшості змушене довіряти вкрай наполегливому в оцінках і беззаперечно авторитетному "телевізору". Тому пересічні росіяни не особливо дивуються з того, що їх напівпорожні кишені і холодильники, на тлі достатку сировинних олігархів (які непомірно розростаються), як виявляється, свідчать не про буденну російську бідність і безпросвітну корупцію в країні, а про високопарну стабільність буття.

Сумно, що цій більшості, яка незмінно перебуває у владі інформаційного зомбування, навряд чи в осяжному майбутньому доведеться дізнатися правду, відвідавши ту ж Америку чи інші розвинені держави і усвідомивши розуміння достатку в цивілізованому світі. Тому воно так і буде перебувати у владі марнославних фантазій про ефемерну велич РФ аж до її вже цілком помітної на історичному горизонті смерті.

І лише представники незначною благополучної частини підданих євразійської деспотії, що має, за рахунок інертних співгромадян, всілякі відкатні накопичення самого невиразного походження, закордонні вілли, яхти, а також доступ до елітних університетів для своїх дітей, традиційно загадково посміхаються, яскраво презентуючи на фешенебельних курортах і в престижних світових столицях складно розпізнавану сутність "великої Росії".

Велелюбний антиамериканізм і зустрічна байдужість

Да уж, так звана "російська еліта", за межами показною патріотичної риторики і демонстрації вірнопідданих пристрастей до великого керманича російської винятковості, не забуде взяти на себе непосильну ношу моральних тягот, пов'язаних зі споживанням "токсичних" продуктів американського занепаду. Ця братія не відмовиться від можливості їздити на Tesla, користуватися iPhone використовувати операційні системи корпорації Microsoft, спілкуватися з оточуючими в Facebook, Twitter, Instagram, LinkedIn і WhatsApp, відправляти електронні листи через поштовий сервер Gmail. Шукати інформацію в Google і коротати час за переглядом відеоматеріалів в YouTube. Носити одяг Tommy Hilfiger, Calvine Klein, Wrangler, Guess, Under Armour або GAP. Здійснювати модні нині щоденні пробіжки в спортивних костюмах і кросівках Nike, Reebok, New Balance, Asics або Fila. Підписувати документи ручкою Parker і відстежувати час по годинникам Guess, Timex, або Michael Kors. Літати на літаках Boeing. Споглядати голлівудські фільми і інші твори самого масштабного і затребуваного в світі американського шоу-бізнесу. Отримувати найбільш професійні аналітичні відомості по інформаційних каналах Associated Press, Bloomberg, Fox News, CNN, The New York Times, The Washington Post, The Wall Street Journal. Спостерігати за високоякісними хокейними баталіями в НХЛ, баскетбольними битвами в НБА, кращими боксерськими і MMA-бійцівськими поєдинками з США. Споживати медичні препарати і аксесуари Pfizer, Johnson & Johnson і Procter & Gamble. Зберігати заощадження в доларах, купувати товари на Amazon і Ebay. Відпочивати в Малібу, Майамі і на Гаваях. Здобувати освіту в університетах США. Отримувати медичні послуги в американських клініках. А також робити ще багато, дуже багато чого з використанням такого ненависного "американського ресурсу" ...

Мало ймовірно, що багатьом здасться дивним той факт, що американцям не потрібно нічого, ну абсолютно нічого з того, що з титанічними зусиллями може скупо породити і запропонувати світу так високо себе звеличуюча "російська цивілізація". Ну, хіба що, - окремі твори мистецтва.

Економічний парадокс: "більше" – не означає "краще"

У сучасному світі, в якому постійно розширюються масштаби споживання ресурсів, більшості значущих соціальних процесів виправдано передують економічні детермінанти. У зв'язку з цим, закономірне питання: чи можуть мати місце економічні причини, наприклад, такої нестримно полихаючої братської любові Росії до України?

Думається, при всіх зневажливих коментарях російських аналітиків на адресу економіки України, її можливе поглинання цілком органічно вписалося б в "наполеонівські" плани керівництва РФ.

Між тим, добре відомо, що економічне процвітання країни безпосередньо не залежить від масштабів її території.

Щорічно лондонський дослідницький інститут "Legatum Institute" проводить всебічний аналіз економічних процесів в різних країнах світу і оприлюднює, так званий, Індекс процвітання - глобальний рейтинг найбільш прогресуючих країн. У порядку зростання підсумкового місця, в минулому році лідери цього рейтингу вишикувалися наступним чином: 19. Японія; 18. Ісландія; 17. Франція; 16. Бельгія; 15. Австралія; 14. США; 13. Канада, 12. Фінляндія; 11. Австрія; 10. Великобританія; 9. Люксембург; 8. Сінгапур; 7. Норвегія; 6. Данія; 5. Німеччина; 4. Швейцарія; 3. Швеція; 2. Нідерланди; 1. Нова Зеландія - країна з найбільш стабільною, збалансованою і відкритою економікою. Як бачимо в цій ієрархії домінують невеликі демократичні держави з високим рівнем розвитку економічної інфраструктури, диверсифікації та технологічної насиченості бізнесу, політичної відповідальності влади. Серед переважаючих, економічно успішних "малюків - здоров'яків", не на провідних позиціях, але присутні дійсно великі держави - США, Канада, Австралія, які традиційно відрізняються високим якісним рівнем національних економік.

Якщо взяти до уваги рейтинги показників номінального ВВП країн світу (станом на 2018 р.), які паралельно формуються МВФ, ООН і Світовим банком, то в якості лідерів, звичайно, ми побачимо США і Китай (Росія - дванадцята). Однак у першій двадцятці, а тим більше - тридцятці країн-лідерів знаходиться безліч невеликих держав, достаток яких формується на основі далекоглядної державної політики розподілу ресурсів, розвитку сфери послуг і технологій. А більш об'єктивний індикатор добробуту населення (якості життя) та ефективності економіки (економічної активності) - ВВП на душу населення, - знову демонструє абсолютну домінанту серед найбільш благополучних країн світу саме невеликих держав (США на 10-12 місці, Росія - на 50 - 56, Китай - на 73-77).

Крім того, маленькі країни - економічні лідери, в порівнянні з територіальними гігантами - і процвітаючими, і тим більше - економічно малорозвиненими, як правило, мають планомірні - висхідні, а не стрибкоподібні графіки темпів зростання і розмірів номінального ВВП, і розмірів ВВП за паритетом купівельної спроможності, а також набагато нижчі значення державного боргу.

Економіка США: "лабораторія" економічної інтенсивності

Економіка США - це аж ніяк не зразковий приклад планомірності розвитку і господарського балансу. Але вона являє собою те часом суматошне, але живильне ділове середовище, у вируючих надрах якого породжується абсолютна більшість макроекономічних важелів і елементів загальнолюдського прогресу. Навіть суто внутрішньогосподарські події в економіці США найчастіше набувають глобального значення.

Багатьом пам'ятно, що ексцентричний і багато в чому непослідовний колишній президент США Дональд Трамп відзначився неабияк запізнілою реакцією на пандемію коронавірусу, що дає про себе знати в країні з настільки незвичайними науковими, технологічними та економічними можливостями донині - у вигляді незмінно високого рівня захворюваності населення. Проте, в подальшому, глава американської держави зробив хоч і несвоєчасні, але значні зусилля, спрямовані на компенсацію втраченого часу і приборкання підступної епідемії. Дефіцит бюджету США придбав триразове "ковидне" збільшення і до кінця осені 2020 року досяг майже 3,2 трлн. доларів. Ця подія, так чи інакше, додала своєрідний реактивний імпульс не тільки американській, але і всій світовій економіці. Трамп взяв курс на реанімацію потерпаючої від пандемії економіки, реалізовану за допомогою скорочення масштабів безробіття у вересні до рівня 7,9%, відновлення зайнятості 52% осіб, які втратили роботу, відтворення майже 11,5 мільйонів робочих місць. Держава масштабно профінансувала не тільки профілактичні заходи, що перешкоджають поширенню інфекції, наукові дослідження у сфері розробки противірусної вакцини, а й виплати компенсацій і доплат сім'ям, які постраждали від коронавірусу і втратили у зв'язку з ним частину свого доходу.

Крім того, до кінця літа 2020 року, з метою стимулювання господарської активності, адміністрація Трампа виділила 6,5 трлн. доларів, що також, як і утримання на плаву споживчого попиту, дозволила економіці США мінімізувати згубний вплив пандемії.

Треба визнати, до початку пандемії COVID-19, економіка США перебувала в досить оптимістичному стані: зростала приблизно на 3% на рік і такими темпами поступалася лише Китаю (більше 6%), але істотно випереджала аналогічні показники ЄС (близько 1,5%) і Японії (близько 1%).

Однак згадане економічне зростання Америки почалося досить давно - після масштабної фінансової кризи ще в 2009 році - спочатку президентства Барака Обами. І таке, досить тривале - 11-річне і повільне збільшення обсягів ВВП тривало аж до тієї самої - "ковидної історії". І за цей період господарського підйому ВВП США збільшився на 22%.

Зниження податків (у наступне десятиліття скарбниця не доотримає 1,5 трлн. доларів), лібералізація державного регулювання, політика "дешевих грошей", що виразилися в каденцію Трампа в зростанні зайнятості, зарплат, ступені доступності кредитів і активному придбанні населенням дорогих товарів тривалого користування, сприяли підтримці економічного буму. Офіційний рівень безробіття становив мінімальні за останні півстоліття 3,6%. Останні роки незмінно зростали зарплати і рівень споживчої активності американців.

"Накачаний" грошима американський фондовий ринок останні роки демонстрував найбільш вражаючі темпи розростання з 1938 року (у червні 2019 року індекс Dow Jones мав найвищий показник) - за період правління Трампа він виріс на 27%. Низькі кредитні ставки і легкий доступ до грошей стимулювали інвесторів до більш ризикованих і прибуткових інвестицій в акції і нерухомість. Зростання ринку акцій додатково підхльоснула і податкова реформа, бо вивільнені від фіскального тягаря кошти, бізнесмени і корпоративні акціонери знову реінвестували в цінні папери.

Величезні бюджетні витрати (тільки на оборону в 2019 році було витрачено 717 млрд. доларів) у купе з колосальним бюджетним дефіцитом, що фінансується за рахунок позик, стимулюють поточний стан американської економіки, але серйозно обмежують її майбутні перспективи. До того ж і приватний сектор - самі американці останнім часом активно влазять у борги (за даними Bloomberg - на 43 млрд доларів на квартал швидше, ніж у 2015-2016 р.р.), що неминуче передбачає необхідність їх більш економного існування в перспективі - на період погашення отриманих кредитів.

За даними бюджетного управління Конгресу США, на кінець 2020 фінансового року (жовтень) державний борг вже склав 102% ВВП (перевищивши обсяг економіки вперше більш ніж за 70 років). З наміченими темпами приросту до 2049 року він може скласти 144% ВВП країни. МВФ же вважає, що суверенний борг США складе 117% вже в 2023 році.

Тому тенденція до рецесії економіки США, що намітилася в 2020 році, нікого не дивує: споживча активність населення падає, обвалився попит на товари тривалого користування, знижується зростання приватних інвестицій, вже за підсумками поточного року очікується падіння темпів зростання ВВП до 2,5%, в подальшому він буде просідати ще більше, посилюється майнова нерівність між найбагатшими і бідними верствами населення.

В економіці Трамп був ситуативно і локально ефективний, як і личить бізнесменові - популісту, але марнотратний і недалекоглядний на перспективу - що не властиво послідовному і вдумливому державнику.

Втім, американська економіка все ще зростає, а її інфраструктура настільки різноманітна і багата ресурсами, що поточні негативні тенденції виглядають дуже непростими, але зовсім не катастрофічними, - якщо найближчим часом популізм у державному управлінні поступиться місцем здоровому прагматизму. Який цілком може бути реалізований в рамках збалансованої економічної політики нинішнього президента Джо Байдена. У своїй історії економіка США переживала безліч злетів і падінь, але саме завдяки духу і підприємливості, властивим американському способу життя, оптимальній гнучкості демократичного і господарського устрою, значному ментальному і ресурсному потенціалу цієї країни, вона незмінно є найбагатшою і найвпливовішою державою світу.

Російська інертна економіка проїдання

Порівняємо інтенсивний розвиток вируючих економічних процесів у США, що зумовлюють темпи міжнародних господарських перетворень з уповільненим і змістовно незмінним дрейфом у невідворотне забуття російської економіки.

Вона практично мертва. Як організм, система, симбіоз цілей, засобів, досягнень і перспектив, баланс між загальносоціальними потребами, можливостями і прогресивними прагненнями...

Об'ємний, але позбавлений внутрішньої сили економічний організм Росії малорозвинений, відрізняється низькими показниками диверсифікації, високим рівнем залежності від сировинного експорту і відсутністю будь-яких ознак кризи перевиробництва якісних споживчих товарів.

В цілому, в структурі експорту цієї країни продаж газу і нафтопродуктів становить приблизно 70%, а сировинна галузь є донором національної економіки і забезпечує близько 50% доходів бюджету. За великим рахунком, така величезна країна практично не виробляє продуктів (товарів, послуг), які, завдяки своїй видатній якості і сервісному супроводу, були б затребувані на світовому ринку. Більше того, вони не дуже бажані і на внутрішньому ринку - тому імпортні тарифи є важливою статтею доходів бюджету Росії. Всі помпезні стратегічні плани розвитку технологічного експорту і виходу зовнішньої торгівлі вже до 2024 року на показник подвоєння обсягу російського "несировинного" експорту як були, так і залишаються утопічними.

Проблема полягає в тому, що РФ знаходиться в класичному стані "ресурсної залежності", реальна реструктуризація економіки не здійснюється і, незважаючи на значні національні резерви (накопичені завдяки все тому ж сировинному експорту і низькому рівню соціальних витрат), альтернативні галузі економіки розвиваються дуже слабо. Сировинні сектори російської економіки незмінно є основними одержувачами інвестицій: гроші заробляються завдяки сировині, в її видобуток вони ж і вкладаються, як у виробництво з більш високим рівнем прибутковості і меншими господарськими ризиками. Водночас, внутрішній ринок Росії, що налічує понад 140 мільйонів споживачів, відрізняється обмеженою номенклатурою якісної вітчизняної продукції у зв'язку зі зношеними основними фондами національної промисловості, відсутністю інвестицій у несировинні сектори, а також розвитком "людського капіталу" (кадрових ресурсів), знову ж таки, з більшою орієнтацією на галузі добувної промисловості. І навіть один з найвищих у світі середньозважений митний тариф (імпортне мито), не стимулює внутрішнього виробника.

Одним словом, економіка Російської Федерації є "привласнюючою" (природну ренту), а не "виробною". Мова в даному випадку йде не про те, добре чи погано для економіки перебувати в стані "ресурсного прокляття", а про те, що з досвіду найбільш успішних країн - експортерів природних ресурсів - Норвегії, Новій Зеландії, Австралії, США та інших, дисбаланс у розвитку галузевих виробництв у подібній ситуації здатна вирішити грамотна і прозора державна політика у сферах розподілу та перерозподілу інвестиційних ресурсів і багатогалузевого стимулювання бізнесу. З чим у Росії, природно, спостерігаються величезні проблеми. Звідси, при невисокому рівні життя населення і відсталості значної кількості сфер економіки, в країні є просто недозволена, непристойна кількість всіляких нафтових і газових "баронів" - мільярдерів, що паразитують на "народному надбанні", доходи яких неухильно розростаються навіть в умовах криз і міжнародних санкцій.

Адже при існуючих масштабах споживання нафти і газу в світі їх фактичних запасів, за різними експертними оцінками, вистачить людству на період трохи більше 50 років! На Російську Федерацію цей часовий проміжок доступності "ресурсного проїдання" екстраполюється в обмежувальних параметрах 30-35 років. Що буде з країнами, на зразок Росії, після закінчення цього нетривалого терміну фінальних вуглеводневих "конвульсій"?

У структурі імпорту РФ: частка машин і устаткування становить 46% (красномовне свідчення технологічної відсталості від розвинених держав світу); хімічної продукції - 19% (дивно, що активна "видобувна країна" не приділяє належної уваги розвитку власних потужностей виробництва продукції з вуглеводневої, мінеральної та іншої сировини шляхом її хімічної переробки); продовольчих продуктів і сировини - 13% (Росія, незважаючи на великі території, традиційно досить натужно забезпечує себе власними продуктами харчування, а по м'ясній і молочній продукції в неабиякому ступені заповнює нестачу товарів імпортом); металів і виробів з них - 7,5%; текстильних виробів і взуття - понад 6%.

Сучасній Росії, яка відкрито претендує на світову гегемонію у всіх явних і надуманих сферах, в принципі, нічого продавати на внутрішньому і міжнародному ринках, крім сировини. Власне, це та ж тенденція посилення гіпертрофованого ресурсного перекосу в економічній системі Росії, яка в підсумку стала смертельною для Радянського Союзу.

До речі кажучи, зараз у різних російських інформаційних джерелах, з ностальгічною образою на нині незалежні народи колишнього СРСР, тиражується теза про те, що, мовляв, економіка РРФСР завжди була донором для колишніх радянських республік і отримувала найменшу кількість дотацій із союзного бюджету. В "абсолютних цифрах" це може бути і виглядає так, але в економічній реальності все було не зовсім настільки очевидно. Подібні твердження не враховують об'єктивні передумови подібних обставин: РРФСР володіла переважною частиною території і населення СРСР; основна частина родовищ і промислових ресурсів видобутку нафти і газу розташовувалися також в РРФСР; в економіці СРСР, залежній від експорту природних ресурсів, переважна більшість союзних інвестиційних ресурсів спрямовувалася в розвиток видобувної галузі; освоєння родовищ, будівництво тих же БАМу, сибірських ГЕС здійснювалося за рахунок коштів союзного, а не російського бюджету; функціонування великих промислових об'єктів всесоюзного значення, переважна більшість яких розташовувалася в РРФСР, зумовлювали і додаткові доходи російського бюджету і понадлімітні витрати Союзу на розвиток господарської та соціальної інфраструктури, що обслуговує такі підприємства.

Неспроможність і неприязнь

Противників всього американського завжди дратує і незмінно буде виводити з психологічної рівноваги не тільки і, думається, не стільки геополітичне домінування США в світі, їх значний вплив на світову економіку, а також переважання американських промислових корпорацій у сфері високих технологій, скільки та обставина, що умовному політико-ідеологічному антиподу - Росії реально протиставити Штатам просто нічого. Крім, мабуть, амбіцій і, певною мірою, масштабів збройних сил (але не оборонних бюджетів - вони теж не співставні).

Російська Федерація з господарської точки зору є абсолютно безпорадною і неконкурентоспроможною: найбільша країна в світі не здатна продукувати передові технології, ефективно генерувати і розподіляти національні ресурси, розвивати сучасну промисловість і плідну сферу послуг, створювати привабливі політико-правові та інфраструктурні умови для зарубіжних інвестицій. Товари світового рівня тут просто не виробляються. Які вже там фундаментальні технології, літаки, машини, комп'ютери або смартфони?! Якісних сорочок, кулькових ручок, канцелярських кнопок і навіть сірників або тих же томатів, огірків або сирів російського виробництва вдень з вогнем не знайдеш. Хіба що ось - несусвітнім "демократичним авторитаризмом", наближеним до влади ненаситним нафтогазовим олігархатом, "скріпами", інертним світоглядом населення і "гібридними" вишукуваннями брехливої зовнішньої політики похвалитися? Та й справді - в цій частині конкурентів ніде не знайдеш!

З формальної точки зору досить непросто пояснити, чому Російська Федерація, яка начебто пишається своїм сучасним "демократичним статусом" і прихильністю "капіталістичної ринкової економіки" (які є акцентованими класичними цінностями саме американського соціального світогляду), після безславної смерті войовничого соціалізму, все ще продовжує вважати себе головним ворогом США.

Але, насправді, все очевидно - "великоруська" імперська рефлексія, заздрісна злоба геополітичного гегемона і історично спадкоємний агресивний мілітаризм нікуди не поділися. Частково втілившись у віроломній агресії проти "братніх" пострадянських держав і допінгових "олімпійських перемогах" російських спортсменів, вони лише зачаїлися і сублімувалися... Висловилися в досягненнях світового рівня російських культури, мистецтва, науки чи освіти? Ні! Хоча "тріумф" "телевізійних діячів мистецтв" у сфері розвитку технологій "зомбоящика" все ж незаперечний...

Американські "пустушки" ...

Долар

Часто доводиться чути, що США друкують занадто багато "порожніх" - "незабезпечених" грошей. Але чомусь абсолютно не враховується, що в сучасну епоху гроші - всього лише інформація про цінність, заснована на формальній суспільній (у випадку з доларом - міжнародній) згоді (довірі) сприймати їх як "носіїв цінності". Абсолютно не береться до уваги воістину гігантські масштаби "екзогенного" покриття доларом товарного обороту поза економічною системою США. Федеральна Резервна Система США, дійсно, друкує дуже багато грошей (у світі обертається близько 1,74 трлн. паперових доларів), - значно більше того, ніж потрібно для обслуговування економіки США.

Але ця, здавалося б, помилкова політика реалізується усвідомлено і є в Америці традиційною - орієнтованою на міжнародну гегемонію. Всі економічні ризики, пов'язані з надмірною валютною емісією - це та плата, які Штати готові і можуть нести, оплачуючи свій домінуючий міжнародний статус.

Долар є валютою міжнародних розрахунків. По суті, це вже давно - не американська грошова одиниця. США надають близько 60% всього обсягу світових інституційних кредитів урядам, великим міжнародним проектам та інститутам. Американська валюта має не тільки міжнародний, а й транснаціональний характер у тому сенсі, що обслуговує товарообіг, капіталізацію і накопичення у величезній кількості держав - особливо з нестійкою, перехідною, перманентно кризовою економікою, в тому числі - в Росії. І в такому плані подібні держави частково (кожна - своєю мірою) забезпечують економічну вагу долара (в частині монетарної маси грошей, що звертається в їх територіально-господарської агломерації) своєю національною продукцією.

Додатково зазначимо, що "інвестиційно-інноваційна" економіка США виробляє величезну кількість "латентної" - перспективної вартості, яка не враховується в поточних показниках ВВП, але не премінёт своєчасно влитися в національну господарську систему в якості майбутніх доходів - це значний економічний ефект від вивозу капіталів і зарубіжних інвестицій, постачань виробничих і наукових технологій (інновацій), приватних і державних наукових досліджень, венчурних інвестицій, розробки високотехнологічних продуктів та інших нематеріальних активів.

Всупереч часто висловлюваній думці, долар навряд чи одного разу всією своєю масою "хлине" в США і тим самим обрушить економіку Америки, оскільки у відсутності альтернативних грошових агрегатів аналогічної властивості, міжнародний і зарубіжні ринки не зможуть функціонувати без монетарного інструменту такого рівня. Знецінитися долар, звичайно, може - під впливом глобальної економічної кризи, але відносно масово "повернутися" в США в цьому випадку він гіпотетично може лише вже в максимально девальвованому стані. Хоча економічна доцільність у подібних обставинах виключить логічність таких транзакцій, які призведуть до додаткового і навіть повного знецінення капіталів.

Баланс американської економіки - в інвестиційному пріоритеті інновацій і майбутніх доходів, глобальності впливу на міжнародні та національні ринки без додаткових зусиль - по суті - за допомогою саморегуляції, бо стійкість долара вигідна всім - і ворогам, і друзям - тим, хто давно капіталізував свої прибутки і цілі економічні системи в доларовому еквіваленті. Американська економіка - це економіка експансії - її агрегатори присутні повсюдно.

Знаєте, незважаючи на зворотні сподівання дуже багатьох ненависників США, ця країна являє собою свого роду незламного колоса, підірвати життєздатність і велич якого нездатний навіть окремо взятий незрозумілий президент начебто Трампа.

Імідж

Тепер же варто звернути увагу на те ментальне "реактивне паливо", яке забезпечувало досі і здатне гарантувати на довгу перспективу масштабне і багатофакторне домінування США в світі.

На початку року відома британська консалтингова компанія "Brand Finance", провівши трансконтинентальні соціологічні дослідження, сформувала міжнародний індекс країн за ознакою їх, так званої, "м'якої сили". Предметом вивчення дослідників була потенційна здатність окремих націй, за допомогою їх сукупного авторитету (популярності, впізнаваності та репутації) і без застосування сили в будь-якому вигляді, впливати на міжнародні події (уподобання і поведінку держав, соціумів, корпорацій, громадських об'єднань і приватних осіб) різного характеру. В якості критеріїв рейтингового оцінювання бралися до уваги наступні сфери: бізнес і торгівля, порядок, міжнародні відносини, культура і спадщина, медіа та комунікації, освіта і наука, люди і цінності. Саме США з гігантським відривом від другої позиції - Німеччини, були першими в цьому рейтингу.

З чим же пов'язана економічна, політична і світоглядна гегемонія США не тільки в глобальній соціально практиці, але і на рівні сукупної суспільної свідомості людства?

Технології та інновації

Ми вже згадували, що США значно більше всіх інших країн світу інвестують кошти в дослідження і розробки.

Ця країна надає найбільший обсяг високоякісних ділових, фінансових та інформаційних послуг.

США є лідером в області високотехнологічного виробництва. За кількістю високотехнологічних компаній США - абсолютні світові гегемони. За кількістю компактних інноваційних регіонів (Нью-Йорк, Вашингтон, Чикаго і Бостон) Америка також випереджає Китай, Європу і Японію. Рейтинг науково-технічних кластерів також очолюють США (25), а далі йдуть Китай (17), Німеччина (10) і Японія (5).

Серед найбільш інноваційних компаній світу - Google, Apple, Microsoft, IBM, Amazon і Tesla.

А подивіться в які грандіозні цивілізаційні проекти вкладають гроші найбільші американські корпорації і найбагатші люди країни! Але хто не чув про приватні космічні програми Річарда Бренсона, Джеффа Безоса та Ілона Маска?! Чи можна собі уявити, щоб у тій же Росії місцеві олігархи з власної ініціативи займалися б прогресивною філантропією і розвивали високо ризикові програми загальнолюдського масштабу?

Головним новатором - візіонером прогресивних перетворень нашого часу справедливо вважається Ілон Маск - керівник компаній Tesla і SpaceX. У десятку "вісників прогресу" також увійшли Тім Кук, Джек Ма, Ларрі Пейдж, Сундар Пічаї, Сатья Наделла, Білл Гейтс і Марк Цукерберг. Практично всі - керівники великих американських компаній із загальною капіталізацією більш ніж в 2 трлн. доларів.

У рейтингу країн світу за рівнем науково-дослідної активності зі Штатами конкурує лише Китай.

У галузі здійснення досліджень у сфері природничих і фундаментальних наук за підсумками 2019 року США займали лідируючу позицію, майже вдвічі за індексом кількості та якості випереджаючи Китай.

За обсягом бюджетних витрат на науку в 2019 році США перші - 511,1 млрд. доларів, Китай - другий - 451,2 млрд. доларів.

За підсумками 2018 року США вклали (державний і приватний сектор) в інноваційні дослідження і розробки близько 3,75 трлн. доларів (ЄС - 2,48; решта світу - 2,1; Китай - 1,8; Японія - 750,0 млрд. доларів).

США є розробниками 25% всього світового обсягу інформаційних технологій (Китай - 34%), 53% інновацій - в аерокосмічній галузі, 25% - у сфері фармацевтики (ЄС - 27%), 44% - у приладобудуванні.

США виступають не тільки абсолютними світовими лідерами за кількістю реєстрованих патентів, але і за промисловим впровадженням інновацій.

Освіта

У США - найбільша у світі кількість університетів і найбільше іноземних студентів. Переважна частина світових лідерів має американську освіту (на другому місці - британська).

У рейтингах кращих університетах світу чільне становище традиційно займають американські університети (Массачусетс, Стенфорд, Гарвард, Каліфорнія, Єль, Прінстон, Чикаго і т. д.), вони ж кількісно домінують в загальному числі "топових" ВНЗ світу (другі - британські).

Наука

Саме США за всю історію премії Шведської королівської академії наук, дали світу 383 нобелівських лауреата (Великобританія - 132). У тому числі, за останні 6 років: 4 лауреатів (фізіологія, медицина, хімія, економіка) - у 2015 році, 5 (фізика, хімія, економіка, література) - у 2016 році; 8 (фізіологія, медицина, фізика, хімія, економіка) - у 2017 році; 6 (фізіологія, медицина, фізика, хімія, економіка) - у 2018 році; 8 (фізіологія, медицина, фізика, хімія, економіка) - у 2019 році, 5 (фізіологія, медицина, фізика, хімія, література) - у 2020 році.

Зверніть увагу, що в поточний час США домінують в найбільш значущих - фундаментальних науках, що зумовлюють формування нових технологій, а також у сфері літератури.

Етико-естетичні тренди і мода

Більшість літературних, філософських, психологічних, науково-популярних концепцій і трендів народжуються в США і лише потім підкорюють весь світ.

Безліч течій у сфері мистецтва (театр, кіно, живопис, скульптура, література, музика, хореографія) також з'являються на світ у США або під значним впливом американської культури.

Американська "спортивна індустрія" є однією з найбільш успішних і популярних у світі.

Коронавірусний вектор

Відомо, що найбільш перспективні на даний момент вакцини проти вірусу COVID-19 розроблені і виробляються американськими корпораціями Pfizer (спільно з німецькою BceNTech), Moderna, Johnson & Johnson і Novavax.

Також слід мати на увазі, що коронавірусні реалії істотно "зрушили" вектор технологічного розвитку людства в бік переважання "інтерактивності" застосовуваних методик і "дистанційності" реалізації процесів. Очевидно, що превалювати в рамках цих тенденцій, знову-таки, будуть країни і компанії, що знаходяться в авангарді інноваційного розвитку людства.

"Недосконалість", що перетворює світ

США, безсумнівно, - не ідеальна країна. Якщо соціально-політична досконалість принципово можлива, то, найімовірніше, її з певною часткою відносності можна побачити в життєдіяльності скандинавських держав, Австралії, Нової Зеландії, Канади або, скажімо, Ліхтенштейну або Люксембургу. США - це країна домінуюча, яка ризикує, інвестує, новаторськи творить у всіх сферах соціального буття. У такого існування є конфліктний заряд і неминучі вади, які для Штатів і характерні. І, насправді, поточну міжнародну роль США в сучасному світоустрої неможливо ні скасувати - без шкоди для глобального соціуму, ні підмінити іншим "персонажем" - ніяка інша держава таку функцію просто "не потягне".

Всупереч розхожому гаслу з національного гімну, американське суспільство аж ніяк не живе за принципом "In God we trust", а величезну увагу приділяє розвитку свого ментального і креативного потенціалу, що в підсумку сприяє прогресу всього людства. І будь-кому, спраглому "похорону" США або бажаючому прискорити їх наближення, варто задуматися над тим, чи зможе він сам пережити таке поховання...