Отже, Енді Бернем офіційно став черговим прем’єр-міністром Великої Британії, змінивши на цій посаді Кіра Стармера, і як новий лідер правлячої наразі Лейбористської партії формуватиме новий уряд.
Таким чином, за час цієї війни маємо в Сполученому Королівстві вже п’ятого керівника уряду, а фактично п’яту першу особу країни (адже монарх у британців, як всі знають, суто символічний – "то таке").
Поіменно:
провокатор,
дама на два місяці,
грамотний індієць,
гарний лейборист,
і от зараз – новий.
[Раніше, між іншим, тамтешні прем’єри протримувалися довше: приміром, Велика ("як Британія") Тетчер – понад 11 з половиною років, а непримітний лівий Блер – понад 10.]
До речі, нагадаю: як нещодавно повідомляло Sky News, українські сім’ї, яким відмовили там у наданні притулку, отримали замість цього вельми цінні рекомендації переїхати до "безпечних районів" України, а в окремих випадках – ще й поради використовувати навушники з шумопоглинанням для дітей, щоб зменшити наслідки панічних атак через вибухи.
Тобто спочатку відомий Джонсон (який щось наобіцяв, а потім швидко опинився не при владі) фактично зробив все, щоб війна не скінчилася "надто скоро", а тепер в UK радять українцям затуляти вуха, щоб не чути вибухів.
Не можна довіряти державі (де врятований Черчиллєм народ, бавлячись, одразу замінив його на популіста Еттлі), в якій неймовірно швидко змінюються прем’єри з протилежних партій, але яка полюбляє при цьому, стара шльондра, укладати історичні угоди на сто років.
Вічні/одвічні/довічні/віковічні (як африканські "президенти") Лукашенко, Путін, [Ердоган, Алієв,] Кім Чен Ин і Сі (саме в такому порядку!) зловтішно гигикають.
Тож Велика ("як Тетчер") Британія – це така собі грайлива бабця світового парламентаризму (в дівочості Англія), в якої щодня (з 1265 року) – щось новеньке.
Допомоги ж від неї (хто забув) – лише на неповну третину більше, ніж від майже безлюдної напівзаполярної Норвегії, ВВП якої менше за "юкейський" у 7-8 разів…
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...