Путін "стискає кулаки", євреям залишатися в Росії небезпечно: інтерв'ю з Фейгіним

Хвиля антисемітизму, що прокотилася Росією, зокрема акція в аеропорту Дагестану, була інспірована Кремлем. Його голова Володимир Путін, який заявив, що у нього "стискаються кулаки" від того, що він бачить у секторі Гази, підштовхує ці настрої і керує ними. Кремль "накручує" росіян антисемітськими заявами на захист ХАМАС та Гази, формально забороняючи росіянам "виходити та шукати євреїв по готелях та аеропортах", а де-факто налаштовуючи їх саме на такі дії.

Євреям, які проживають у Росії, сьогодні загрожує небезпека, тому найбільш логічним кроком було б залишити країну щонайменше на час, допоки ситуація не стабілізується. Водночас сам Путін не зацікавлений у будь-якій стабілізації. Він продовжує провокувати глобальний конфлікт, бо не здатний перемогти в Україні. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив російський правозахисник Марк Фейгін.

– 29 жовтня в аеропорту Дагестану відбулася антисемітська акція. Там протягом кількох годин натовп чоловіків з палестинськими прапорами блокував літак, що прибув із Тель-Авіва. Журналіст Ігор Яковенко зібрав інформацію і про інші подібні акції, які пройшли в Росії в ці дні. Їх справді дуже багато. Атакували навіть готелі, де могли мешкати євреї. Як ви оцінюєте цю надзвичайну ситуацію? Зокрема з погляду стійкості режиму Путіна. Чи може ця хвиля антисемітизму – а він раніше весь час підживлювався Кремлем – зрештою знести і сам цей режим?

– Ні, я так не думаю. Так, справді, Кремль підняв цю хвилю, але він і не збирається її активно гасити з погляду ситуації на Близькому Сході. Він хоче цією ситуацією керувати.

Сам Путін під час онлайн-наради з дагестанськими силовиками, з кимось із федерального центру в Ново-Огарьові з приводу цих подій у Дагестані сказав, що стискаються кулаки, коли бачить, що відбувається у секторі Гази. Тобто вони підтримують градус відношення до Ізраїлю, а значить і до євреїв, безумовно, відмовляючи їм у праві на безпеку, на захист себе тощо і висуваючи на перший план саме наслідки акції 7 жовтня – обмеженої наземної операції в секторі Гази, бомбардувань, які здійснюються по об'єктах ХАМАС.

Тобто Кремль займає чітку позицію проти Ізраїлю. Я вважаю, що застереження тут не мають значення. Вона й підстібує ці настрої. Що ще може їх підстібувати? Адже оцінку теракту 7 жовтня не було дано, про його неприпустимість не було сказано. Мало того, делегація ХАМАС була прийнята в Москві. Це накладається і на антисемітські почуття, що нікуди не поділися, які циркулюють у різних середовищах: і в держапараті, і в міністерстві оборони, і в МЗС, в урядових партіях, в ісламських групах, які так активно брали участь у погромі в Дагестані.

Тут накладається одне на інше. Але те, що вони хочуть тримати це під контролем, переслідують тих, хто займався погромом аеропорту тощо, не мусить вводити в оману. Суть цих дій не в тому, щоб припинити антисемітизм, щоб встановити конфесійний мир, про який говорить Путін. А в тому, щоб усе це було кероване, щоб на мітинг виходили як у радянські роки – "проти сіонізму", "на підтримку арабського світу, палестинського народу та його справедливої боротьби". Виходьте, коли вам скажуть, а не тоді, коли самі захочете проявити цю активність.

Безумовно, це абсолютно керована ситуація, що маніпулюється. Простий приклад: Кадиров сам виступив із дуже різкими антиізраїльськими заявами, відкритими, прямими. Думаю, із подачі Кремля. А під час наради із силовиками виступив, що присікатиме акції проти євреїв. 

Зачекайте, чи немає тут протиріччя? Ви самі накручуєте масу своїми антиізраїльськими заявами, заявами на захист ХАМАС та Гази, і відразу встановлюєте межі: це робити можна, а це не можна. Обурюватися та розпалювати ситуацію в інтернеті дозволено, а виходити, шукати євреїв по готелях та аеропортах – не можна. Але ж це так не працює.

Політична оцінка того, що відбувається на Близькому Сході, безумовно, корелюється із ставленням до євреїв. Це не може бути не пов'язаним. І якщо ви виступаєте проти ізраїльської політики у секторі Гази, то ви також маєте заявляти: ви приймаєте те, що сталося 7 жовтня, або ні.

Ось, наприклад, Ердоган. Це вже не про Росію, а про Туреччину. Він заявив, що не вважає ХАМАС терористичною організацією. Мало того, він сказав, що це опір. Події 7 жовтня він розцінює саме так. Але, по суті, приймаючи ХАМАС у Москві, РФ підписується рівно під тим самим. Як це ще можна трактувати? Отже, все було правильно.

Це не якась обманна риторика. Якщо ви не засудили дії 7 жовтня, то ви можете засуджувати Ізраїль за різку відповідь. Але це друге питання. А перше – яку оцінку ви даєте тим подіям. Адже крім цієї акції 7 жовтня, внаслідок якої було вбито 1400 ізраїльтян і понад 200 взято в полон, був ще й обстріл території Ізраїлю 5 тисячами ракет вночі перед вторгненням. Ви не даєте цим подіям оцінки?

Ердоган свою оцінку дав. Він сказав, що ні, це все нормально, а ХАМАС – не терористична організація.

– У цьому контексті нагадаю, що Генасамблея ООН не змогла ухвалити резолюцію про засудження подій 7 жовтня. Не вистачило голосів.

– Так, "завдяки" позиції Росії. Москва заблокувала цю резолюцію. До чого іншого це може вести?

Антисемітським настроям дали хід. Те, що вони були анонсовані якимись молодіжними групами, не скасовує того факту, що ця антисемітська пропаганда повністю лежить на відповідальності Москви. Те, що ви заявляєте нагорі, йде вниз як дозвіл на такі дії.

– Чи вважаєте ви, що сьогодні у Росії можливі єврейські погроми? Якщо так, що б ви порадили євреям, які живуть у Росії?

– Ми живемо у 21 столітті, сів на літак та полетів. Зараз мобільність зовсім іншого порядку. Це не погроми, які були на початку минулого століття, коли нікуди виїхати неможливо. Літаків немає, нічого немає.

– Тобто сьогодні ви порекомендували б російським євреям залишити країну?

– Звичайно, рекомендував би виїхати, перечекати це у безпечніших місцях. Насправді в Росії не так багато євреїв, близько 300 тисяч. Говорять про 500 тисяч, але їх немає стільки, їх набагато менше.

Якщо є можливість, то краще, звісно, перебратися з Росії кудись далі. Коли все закінчиться, можна буде повернутись. Але поки що це триває. Не припинилася ані сама ситуація на Близькому Сході, ані пов'язані з нею події в інших місцях, зокрема в Росії. Де обрій, хто його бачить?

– Ми бачимо, як Путін намагається створювати у світі нові та нові точки напруження, мабуть, розраховуючи, що зможе спостерігати за всім цим із боку. Чому він так впевнений у цьому? Адже якщо дійде до світової війни, вона неминуче зачепить і Росію. Чому він продовжує грати з вогнем?

– Тому що він не має іншого виходу. Він не може перемогти в Україні, заявити, що "тепер ми знову друзі, давайте домовимося, як ми далі житимемо". Для нього це спосіб вирішення проблеми України. Він воює 20 місяців і чого він досяг? 19% окупованої території та хибна перспектива утримання цієї території.

Це робиться вимушено. У тому сенсі, що саме такий перебіг подій створює для нього передумови вдалого виходу із цієї ситуації. Порівняно вдалого. Змусити світ домовитися з ним та залишити йому ці території, ці 19%. Але продовження цього конфлікту невідомо до чого призведе.

У цьому випадку провокування світового глобального конфлікту в різних точках, зокрема на Близькому Сході, відволікає увагу від України і дає йому шанс запропонувати: а давайте я посередником виступлю, загашу цей конфлікт, а ви змусите Київ домовитися зі мною.

Це типово путінський розвод. Він каже: "У нас є мирний план, я і заручниками можу зайнятися" та ще чимось. Це явний прокид у бік того, що він вважає себе здатним керувати цими процесами в умовах численних криз, де він має свої ключі. Стосовно ХАМАС та Ірану, очевидно, він має ключі. Для нього це союзники, і в цьому питанні він може ними керувати.