Проросійський уряд Роберта Фіцо ризикує втратити владу: парламентська коаліція Словаччини під загрозою розпаду
На початку листопада цього року активізувався розкол у партійній коаліції парламенту Словаччини, який може призвести до позачергових виборів у країні. З огляду на поступове зниження популярності політики чинного уряду, це може загрожувати проросійському очільнику Словаччини, прем’єр-міністру Роберту Фіцо, втратою посади, і як, наслідок – змінами у зовнішній політиці офіційної Братислави.
Розкол у владній коаліції Словаччини посилюється
Варто зазначити, що проблеми у владній коаліції, яка складається з трьох політичних партій – Smer (партія чинного голови уряду Роберта Фіцо), Hlas (партія чинного президента Словаччини Петера Пеллегріні) та SNS (заступника спікера словацького парламенту Андрея Данко), почались ще у вересні 2024 року.
Після виборів посада спікера Національної ради Словаччини звільнилась, і на вакантне місце й досі претендують партії Пеллегріні та Данко, але коаліція не може узгодити кандидатуру.
Наступним поглибленням розколу коаліції став вихід із партії SNS трьох депутатів, очолюваних Рудольфом Гуляком. З урахуванням втрати трьох депутатів та ще одного, котрий неспроможний виконувати обов’язки за станом здоров’я, коаліція зараз має 75 голосів замість 76 необхідних за словацьким законодавством.
Наразі словацька преса вказує на вельми низькі шанси Роберта Фіцо в разі потенційних перевиборів – його партія може отримати 13-15% голосів виборців, а сам прем’єр програє 7% своєму опоненту Міхалу Шимечку з проєвропейської партії "Прогресивна Словаччина".
Також опитування свідчать про стабільно високу популярність чинного президента Словаччини Петера Пеллегріні, який може залишити коаліцію для спроби обійняти посаду голови уряду в разі дострокових виборів. Тут слід нагадати, що Словаччина є парламентською республікою, де президент має обмежені функції, а виконавча влада належить урядові, який формується коаліцією політичних партій у парламенті.
Уряд Фіцо втрачає прихильність електорату
Крім того, 11 листопада до проєвропейської партії "Прогресивна Словаччина" офіційно доєднався учасник президентських виборів Іван Корчок, колишній голова МЗС Словаччини у 2020-2022 роках. Саме він вийшов у другий тур, де поступився з результатом 47,5% чинному президенту Словаччини Петеру Пеллегріні. За даними соціології, "Прогресивна Словаччина" випереджає партію Smer, а сам Іван Корчок заявив про бажання створити альтернативу Роберту Фіцо на майбутніх парламентських виборах.
Варто зазначити, що Іван Корчок вважається відносно проукраїнським і вельми прозахідним політиком, що власне і є однією з багатьох причин перебувати в опозиції до проросійського Роберта Фіцо.
Отже, саме демарш депутатської групи Рудольфа Гуляка, про який ішлося вище, здатен спровокувати розвал коаліції найближчими місяцями. Саме ця група вимагає від Фіцо забрати один міністерський портфель у партії SNS Андрея Данко та передати їм, що зі свого боку може спровокувати вихід з коаліції партії SNS. При цьому група Гуляка здатна блокувати роботу коаліції в парламенті, тому ігнорувати їхні вимоги досить небезпечно, що і створює для коаліції та уряду Фіцо складну політичну дилему.
Фіцо активізує зв’язки з Росією у спробах зберегти коаліцію
Саме тому останнім часом Роберт Фіцо активізував як власні, так партійні зв’язки із Росією, намагаючись у такий спосіб отримати від Кремля важелі впливу на своїх партнерів по коаліції, які можуть вийти з-під контролю, причому це більше стосується партії SNS Андрея Данко.
Іншою важливою причиною різкого зближення із Москвою є вже згадувана вище втрата популярності партії Роберта Фіцо. Саме тому чинний прем’єр намагається зміцнити свій антиєвропейський імідж в очах виборців, з яким він, власне, і перемагав на виборах. Крім того, може йтися про преференції у постачаннях російських енергоносіїв та цінах на них, що має допомогти Фіцо стабілізувати проблеми в економіці та отримати втрачену довіру свого електорату.
Так, у разі успішного вирішення наявної політичної кризи коаліція Роберта Фіцо може більш-менш спокійно дотягнути до іншої кризової точки, яка прогнозується в листопаді 2025 року. Саме тоді на цю дату у словацького уряду закінчується термін двох років на звільнення від боргових санкцій Словацької Республіки по зовнішньому боргу.
Інакше кажучи, через високий державний борг країни для затвердження річного бюджету уряд буде змушений виносити в парламенті "голосування довіри до прем’єра". Саме цей момент може стати вирішальним, адже уряд Фіцо може піти у відставку, а партії коаліції матимуть низькі шанси на перемогу у виборах.
Отже, для України в її нинішньому надскладному міжнародному становищі будь-які події, які можуть усунути від влади проросійський уряд Словаччини, слід сприймати позитивно і як можливість повернути зовнішньополітичне та військове співробітництво з офіційною Братиславою в конструктивне русло.