Блог | Про Трампа, або Не варто сміятися над діагнозом

Існує думка [невідомого автора – мені просто надіслали], що імідж дурня, мовляв, збільшує популярність Трампа серед ядерного електорату MAGA:

"Дивіться, я свій, я такий самий, як ви, я ще дурніше за вас, я вас не ображатиму й ображати не дозволю!"

А от потенційним спонсорам – це, буцімто, сигнал вже інший:

"Я безпечний, я просто жадібний і дурний, марнославний, ментально згасаючий дідусь. Я такий самий, як ви, в мене немає ані моралі, ані принципів, мною нескладно керувати, маніпулюйте! Я вам всім радий, тільки несіть-но ваші грошенята!"

Ну, не знаю. Може, й так. Та хоча б в так – то й що? Як на мене, важлива тут не мета того, що комусь здається удаваною дурістю, а наявність факту, що саме Трамп в цьому величезному світі розумних, добрих, адекватних, здорових, порядних і принципових людей є, за суттю, єдиним реальним анти-Путіним з його, Путіна, звірячою війною – з банальної причини: інших персоніфікованих альтернатив йому в славетної нашої Цивілізації не знайшлося.

Тож я не такий розумник, щоб гигикати. Вони обидва – цьому світові діагноз. Не я вигадав (тільки переклав):

ЯКІ НАРАЗІ В НАС ЧАСИ – ТАКИЙ МЕСІЯ…