Переворот в Нігері: перевірка спроможності Заходу боротись за свої геополітичні інтереси

У той час, коли в Санкт-Петербурзі проходив саміт африканських країн, 26 липня в Республіці Нігер група військових заколотників оголосила про відсторонення від влади президента Мохаммеда Базума та уряду країни. Надалі лідер путчистів, командир президентської гвардії Абдурахаман Тіані оголосив себе новим керівником країни, звинувативши при цьому повалений уряд і президента в корупції та нездатності навести лад у країні. Більшість країн Європи й Америки, зокрема й Україна, рішуче засудила переворот у Нігері.

Регіональний союз країн Західної Африки тисне на заколотників

За тиждень, що минув з початку перевороту, події в Нігері розвиваються достатньо стрімко. Спершу путчисти спробували напасти на посольство Франції, яка є одним із головних стейкхолдерів у регіоні. У Парижі засудили насильство щодо дипломатичної установи та пригрозили реакцією. Невдовзі в справу втрутився Регіональний союз країн Західної Африки (ECOWAS), який складається з 15 держав та має власні збройні сили (ECOMOG). На екстреному саміті блоку було прийнято спільну заяву, яка попереджає керівників воєнного перевороту в Нігері застосуванням сили, якщо заколотники не повернуть владу законним керівникам країни.

"Ми розглядаємо незаконне затримання президента Базума як ситуацію із захопленням заручників… Якщо вимоги не будуть виконані протягом тижня, докладемо усіх зусиль, необхідних для відновлення конституційного ладу в республіці Нігер. Такі заходи можуть містити застосування сили", – йдеться у заяві саміту ECOWAS.

Крім того, лідери країн Західної Африки екстрено зібрали на консультацію керівників штабів оборони кожної з країн-учасниць блоку, а також запровадили низку екстрених заходів – закриття сухопутних і повітряних кордонів з Нігером, запровадження безпольотної зони над країною, призупинення всіх комерційних і фінансових операцій та замороження активів Республіки Нігер у центральних банках країн блоку тощо.

Проросійські країни Африки підтримали заколотників

Однак тиск Заходу і сусідніх з Нігером країн призвів також і до активізації проросійських країн в регіонів, які виступили на підтримку путчистів. З такими заявами виступили Гвінея, Буркіна-Фасо і Малі, в яких режими не в останню чергу спираються на загони ПВК "Вагнер". Зокрема, дані країни розповсюдили наступні заяви: "Гвінея, як і раніше, переконана, що нова влада зробить все, щоб гарантувати стабільність і згоду в Нігері та субрегіоні". Також Гвінея розкритикувала заяву Економічної спільноти країн Західної Африки про плани з військового втручання у разі, якщо в Нігері не буде повернено конституційний лад. Уряди Буркіна-Фасо і Малі, зі свого боку, заявили про готовність воювати на боці повстанців Нігеру.

"Малі та Буркіна-Фасо попереджають, що будь-яка військова інтервенція в Нігер розглядатиметься як оголошення війни Буркіна-Фасо та Малі", – йдеться у спільній заяві. Вони також пригрозили вийти з ECOWAS, в якому вони раніше призупинили членство через воєнні перевороти.

Європа і Захід поступово втрачають вплив на африканському континенті

Отже, можна з упевненістю констатувати, що Росія шляхом політичного, дипломатичного, економічного та військового (за допомогою ПВК "Вагнер") розпочала новий раунд боротьби за вплив на африканському континенті. Важливості додає той факт, що Нігер має достатньо великі поклади, а відповідно й видобування та експорт урану, який є основним ресурсом атомної енергетики. З огляду на фактичне припинення постачань російських енергоносіїв у Європу, потенційна криза в атомній енергетиці може стати вельми сильним інструментом впливу в руках Кремля. Загалом, дестабілізація Африки є одним із дієвих важелів російської політики хаосу – зрив зернової угоди викликає продовольчі проблеми, що призводять до заколотів та зростання біженців, які будуть прямувати в Європу. Тим часом основні західні геополітичні актори в Африці, зокрема Франція, продовжують фактично мовчки спостерігати за остаточною втратою впливу в регіоні.

Слабкість колективного Заходу як ніколи помітна на прикладах Африки та України

Можна підсумувати, що ніколи у світовій історії колективний Захід не був настільки слабким, боязким та непослідовним у зовнішній політиці та захисті своїх геополітичних інтересів, як у 2010-2020 роках. Диктаторські режими світу розробляють ядерні бомби (Північна Корея та Іран), терористичний рух Талібан захоплює Афганістан, який майже півтора десятка років підтримувався США. Європа втрачає вплив в Африці, а Росія свого часу майже повністю поставила ЄС у залежність від своїх енергоносіїв. Це дало можливість Кремлю напасти на Грузію у 2008 році, анексувати Крим 2014 року і розпочати найкривавішу війну на континенті з часів Другої світової. При цьому безліч міжнародних організацій не в змозі зупинити агресора, який атакує мирні українські міста, пам’ятки культури й порти, ставлячи під загрозу світову продовольчу безпеку. Агресор продовжує тримати в заручниках Запорізьку атомну електростанцію, розміщує ядерну зброю на кордонах з ЄС та не несе жодної відповідальності за масштабну екологічну катастрофу після підриву Каховської ГЕС. Хоча західним країнам варто було всього лиш надати України достатні обсяги зброї (танки, літаки й далекобійні ракети) ще 2022 року, коли стало зрозуміло, що українці здатні самостійно вигнати ворога з окупованих територій.

Тому в найближчому майбутньому Захід просто повністю втрачатиме вплив у своїх традиційних зонах економічних та політичних інтересів, і першою буде саме Африка. Росія і надалі буде випробовувати "на міцність" Захід та перетинати "червоні лінії" дозволеного, які перестали існувати із першими порушеннями Путіним міжнародного права у 2008, 2014 і 2022 роках. І можливо, настане той час, коли досвідчена українська армія, яка громила росіян, знадобиться європейцям, але Україна теж може зайняти стриману позицію, якщо Захід не знайде в собі рішучості надати нашій державі членство в НАТО.