Через три дні після поїздки до Києва, під час якої глава уряду Угорщини Віктор Орбан запропонував українській стороні припинити вогонь і розпочати мирні переговори з Росією, він вирушив з аналогічним візитом до Москви, до Путіна. Де знову із завзятістю, гідною кращого застосування, продовжив просувати тему "миротворчості". Про те, чого хоче досягти Орбан в результаті таких поїздок і чи вдасться йому досягнути своєї мети, читайте у матеріалі OBOZ.UA.
Чутки про можливу поїздку Віктора Орбана до Москви почали поширюватись у четвер, 4 липня. І це явно викликало серйозний подив у Євросоюзі. Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск опублікував у соцмережі Х (Twitter) повідомлення такого змісту: "Чутки про ваш візит до Москви не можуть бути правдою, Вікторе Орбане, чи можуть?". Будапешт до останнього моменту не давав офіційного підтвердження і з поїздкою до Москви всіх фактично поставив перед фактом.
Такий фінт Орбана викликав бурхливу реакцію серед керівництва ЄС, адже нагадаємо, що Угорщина з 1 липня головує в Євросоюзі. Глава європейської дипломатії Жозеп Боррель відреагував на дипломатичну "фронду" глави уряду Угорщини так: "Візит Орбана до Москви підпадає виключно під двосторонні відносини між Угорщиною та Росією. Позиція Європейської ради з війни проти України відкидає офіційні контакти між ЄС і президентом Путіним. Таким чином, прем'єр-міністр Орбан не представляє ЄС".
На візит Орбана до Москви відреагував і канцлер Німеччини Олаф Шольц. У соцмережі X він зазначив про чітку позицію ЄС щодо Росії. "Віктор Орбан вирушає до Путіна як прем'єр-міністр Угорщини. Європейську раду з питань зовнішньої політики представлятиме Шарль Мішель. Позиція ЄС дуже зрозуміла: ми засуджуємо російську агресивну війну. Україна може розраховувати на нашу підтримку", – написав Шольц.
Критичні висловлювання на адресу Орбана озвучили представники інших країн Європи. Відзначився навіть генсек НАТО Єнс Столтенберг, який наголосив, що Орбан представляє не Альянс у Москві, а лише свою країну, і нагадав угорському прем'єру, що "територіальна цілісність України має дотримуватися".
Утім, схоже, для Орбана така реакція Заходу була очікуваною. Окрім того, незважаючи на відвертий негатив щодо власної персони, він явно намагається використати його з метою зарекомендувати перед Путіним себе як ідеального переговорника.
Під час зустрічі з так званим президентом РФ Володимиром Путіним Орбан наголосив: мовляв, кількість країн, які готові говорити "з обома сторонами конфлікту", закінчується. Він зазначив, що "Угорщина незабаром стане єдиною країною в Європі, яка зможе вести діалог і з Росією, і з Україною".
Іншими словами, Орбан всіляко намагається застовпити за собою статус "миротворця".
Одразу після візиту угорського політика до Києва народний депутат України, голова парламентського Комітету із зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко у коментарі OBOZ.UA прямо заявив про невисокі шанси Орбана на реалізацію його схеми.
"Чи може Орбан бути посередником у переговорах між Україною та РФ? Я дуже в цьому сумніваюсь. Справа в тому, що, по-перше, він є союзником Кремля в Європі. Тобто вона не є нейтральною стороною, яка могла б попередити про нейтральний процес. По-друге і головне, він не впливає на Кремль, а Кремль впливає на нього", – сказав Мережко.
Проте угорський прем'єр уперто гне свою лінію попри іміджеві втрати. Тим більше, що в ЄС він і так давно забронював статус проросійської "білої ворони".
Директор Інституту центральноєвропейської стратегії Дмитро Тужанський звертає увагу на такі моменти:
"Зараз це гра на:
1) власну роль посередника між Москвою, Пекіном і Вашингтоном (під Трампа), яким Орбан поки що не є, але прагне стати. Раніше Орбан підбивав на це Папу Римського, але нічого не вийшло;
2) лідера європейських популістів-трампістів, коли твоє позиціонування має бути не суто проукраїнським чи проросійським, а умовним третім шляхом, коли ти можеш домовитися з обома і принести Європі мир. Коротше, трампізм у чистому вигляді".
Утім, без фінансової підтримки з боку Брюсселя – а саме Євросоюз фактично є головним донором Угорщини – така гра Орбана може обернутися для нього вкрай болючим провалом. І велике полегшення для Києва полягає у тому, що нинішня консолідація ЄС щодо підтримки України та небажання вестися на путінські ультиматуми робить нинішню витівку Орбана малореальною.