Суд у Гаазі видав ордер на арешт Путіна
17 березня 2023 року судді Міжнародного кримінального суду зі штаб-квартирою в Гаазі, Нідерланди, видали ордер на арешт президента Російської Федерації Володимира Путіна. Міжнародний кримінальний суд (МКС) звинуватив його у відповідальності за злочини, скоєні в Україні, зокрема за незаконну депортацію і переміщення дітей з окупованих районів України до Російської Федерації, що відбувалось щонайменше з 24 лютого 2022 року. Також Палата досудового провадження МКС видала ордер на арешт Марії Львової-Бєлової, яка є уповноваженою президента РФ у справах дитини. Інформацію про це офіційно підтвердив генпрокурор України Андрій Костін.
Цікавим є формулювання, наведене в документі: "Є підстави вважати, що Володимир Путін несе індивідуальну кримінальну відповідальність за вищезгадані злочини, за вчинення діянь безпосередньо, спільно з іншими особами та/або через інших осіб (стаття 25 (3) (а) Римського статуту) та за його нездатність належним чином контролювати цивільних та військових підлеглих, які вчинили ці дії. Вищезгадані ордери на арешт було видано на підставі заяв, поданих прокуратурою 22 лютого 2023 року". Остання дата свідчить про вельми високу оперативність, адже заява в справі такого масштабу була оброблена та отримала ордер менше ніж за місяць. Крім того, ордер оприлюднено напередодні очікуваного візиту голови Китайської Народної Республіки до Москви, що однозначно матиме негативний вплив на імідж Кремля в очах офіційного Пекіна.
Це означає, що за цим ордером місцева влада країн, які ратифікували Римський статут і визнають юрисдикцію суду, в разі візиту Путіна до них – має заарештувати його. До них входять 123 держави, зокрема всі країни Європи, Канада, Австралія та Нова Зеландія, вся Південна Америка (включно із союзником Росії Венесуелою), а також немала частина країн Африки та Азії, серед яких Японія, Південна Корея та інші лідери регіону. Крім того, за необхідності й наявності політичної волі злочинця Путіна можуть передати суду й інші країни, які не ратифікували Римський статут. До провідних країн світу, які не визнають юрисдикцію МКС належать передусім Китай, Індія, Туреччина, а сама Росія 2016 року відкликала свій підпис.
Фактично, рішення формально суттєво обмежує російського президента як суб’єкта зовнішньої політики РФ, а головне – робить персону Путіна "токсичною" в очах і планах російських політичних і фінансово-економічних еліт. Окрім того, рішення МКС явно не є останнім, тому через певний час можна очікувати такі ж ордери на арешт інших представників російської військово-політичної еліти, серед яких можуть бути такі сумнозвісні діячі як Шойгу, Лавров, Герасимов, Суровікін та ін.
Якщо поглянути в юридичну суть рішення Міжнародного кримінального суду, то варто відзначити, що в лідерів держав та їхніх підлеглих немає імунітету від кримінального переслідування за воєнні злочини, злочини проти людяності чи геноцид, що було затверджено висновком апеляційної колегії МКС у справі проти колишнього президента Судану Омара Аль-Башира. Також злочини такого роду не мають термінів давності, а поточне рішення суду може стати фундаментом у створенні майбутнього трибуналу проти путінського режиму, який теоретично може бути проведений навіть після смерті обвинуваченого – адже смерть Гітлера не завадила Нюрнберзькому трибуналові щодо засудження злочинів нацизму. Щобільше, висунуті проти Путіна обвинувачення в депортації дітей є, так би мовити, найбільш очевидним і легким для збору доказової бази злочином, але й обвинувачення в інших воєнних злочинах в Україні з’являться в міру надходження та оформлення належних доказів участі російського президента й інших посадових осіб у них.
Отже, ордер Міжнародного кримінального суду на арешт Путіна є системним кроком у підготовці Міжнародного трибуналу з воєнних злочинів РФ в Україні, про що свого часу писало наше видання. Наразі можна констатувати, що російські політичні, а насамперед фінансово-економічні еліти отримають достатньо чіткий і сильний сигнал від Заходу про необхідність активізації дій щодо усунення Путіна від влади. Це дозволить їм "вийти сухими з води", уникнути обвинувачень у сприянні путінському режимові та розв’язанні агресивної війни проти України та зберегти свої активи й вплив. Окрім того, це дасть можливість на часткове або "велике" відновлення відносин із Заходом, звісно, за умов припинення війни, виводу військ та відновлення територіальної цілісності України. Звичайно, не варто очікувати таких дій уже завтра, але першого та вельми важливого імпульсу з делегітимізації путінського режиму вже було надано.