Орбан стає посередником Трампа в Європі: чому Україні потрібно перетворити ворога на "нейтрала-переговорника"
17 грудня президент України Володимир Зеленський розкритикував спроби прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана стати посередником між Києвом і адміністрацією новообраного президента США Дональда Трампа в питаннях завершення російсько-української війни, адже Будапешт не має жодних важелів впливу на російського диктатора Володимира Путіна.
Можна констатувати, що така позиція президента надзвичайно популярна серед населення України, яке фактично вважає Віктора Орбана через його проросійську політичну позицію чи не відкритим ворогом нашої держави, однак з погляду дипломатії це може вкрай негативно позначитись на зовнішньополітичних перспективах України.
Орбан стає неформальним посередником Трампа в Європі
Ні для кого не секрет, що на нинішньому етапі Україна докладає великих дипломатичних зусиль, щоб вплинути на позицію новообраного президента США Дональда Трампа з ключових для себе питань, передусім пов’язаних із виживанням нашої держави у виснажливій війні. Такі ж спроби були й щодо адміністрації президента Байдена, втім недостатній рівень військової та політичної підтримки звів шанси України на військові успіхи до мінімуму. Угорський прем’єр Віктор Орбан зараз вже не просто посередник або кур'єр із дипломатичними меседжами. Це людина, яка має достатньо відчутний вплив на Трампа з причин щонайменше особистих неформальних відносин між обома лідерами, тому саме через Орбана Україна могла б впливати на позицію Трампа в позитивний для себе бік.
Україна має використовувати близькість Орбана і Трампа у своїх інтересах
Про це прямо вказує економіст Олександр Кірш на сторінках нашого видання: "Лідера Угорщини треба використовувати й цінувати, перетворюючи потенційно небезпечного ворога (особливо за необхідності консенсусу і в ЄС, і в НАТО!) якщо не на друга, то принаймні на корисного нейтрала-переговорника".
Лише в разі неможливості використати близькість Орбана і Трампа в українських інтересах можна перейти до іншого варіанта дій, який озвучив український дипломат Олександр Левченко: "Потрібно встигнути переконати оточення Трампа у дискредитаційній політиці, яку веде Орбан щодо України. Що він не є посередником, що він фактично є спецпредставником Кремля... про все це потрібно постійно говорити, комунікувати, доносити інформацію, ставити ці матеріали у світові ЗМІ, щоб вони бачили, як справді діє Віктор Орбан. І щоб вони робили висновки, чи справді він може бути реальним посередником".
Іншими словами, на цей час Віктор Орбан із всіх лідерів європейських країн має найтісніші контакти із Трампом, тому не відкидається, що його бачення європейських зовнішньополітичних процесів та погляд на війну в Україні може зазнавати відчутного впливу Орбана.
Фактично можна констатувати, що угорський лідер став свого роду "довіреною особою" Трампа у Європі, відтак зіпсовані відносини особисто з Орбаном можуть дорого коштувати Україні. Найгіршим може бути припинення військової підтримки з боку США, що раніше неодноразово проголошувалось Дональдом Трампом як опція "примушення" України до миру. У таких умовах, на думку експертів, Україна зможе вести бойові дії лише до середини 2025 року.
Погіршення відносин із Трампом може коштувати Україні військової підтримки
При цьому слід розуміти, що потенційна відмова президента Трампа підтримувати Україну може спричинити ефект доміно для тих, хто хоче відмовитись від підтримки України всередині ЄС, а таких країн уже чимало. Варто зазначити, що без підтримки США європейський тягар допомоги Україні значно зросте в ціні, виснажуючи не тільки фінансові ресурси, а запаси зброї, амуніції та боєприпасів, які в Європі не встигають поповнюватись власним виробництвом. Наприклад, можна згадати, що Франція, яка перебуває серед найбільших медійних і дипломатичних союзників України, за весь час війни передала нам допомоги менш як на 5 мільярдів, що менше, ніж Швеція, Нідерланди та приблизно стільки ж, як Польща. Схожа ситуація спостерігається також із військовою підтримкою від Великої Британії, яка за 2024 рік значно скоротила обсяг передачі військової техніки, втім вимагаючи від України за будь-яку ціну продовжувати бойові дії.
Тому необхідно констатувати, що у 2025 році перед Україною постає надважливе дипломатичне завдання – забезпечити процес мирного завершення війни на максимально вигідних чи хоча б прийнятних для нашої держави умовах. З огляду на достатньо сумнівну кадрову політику на деяких напрямах та зайву емоційність політичного керівництва України, це може стати надскладним завданням в умовах зовнішньополітичного тиску з боку США та ЄС.