Блог | Орбан був приречений програти вибори: Трамп, Путін і Сі його не врятували

Підтримка Трампа, Венса, Москви і Пекіна не допомогла

Нищівна поразка, якої зазнав Віктор Орбан на парламентських виборах в Угорщині, на перший погляд видається однією з найбільш оглушливих політичних сенсацій останнього часу, пише Віталій Портников для Vot-tak.tv.

Орбана публічно підтримував американський президент Дональд Трамп, на виручку угорському прем'єр-міністрові в Будапешт прилітав навіть сам віце-президент Сполучених Штатів Джей Ді Венс.

Угорського прем'єр-міністра явно підтримували і в Москві, де не забували нагадувати про те, наскільки розсудливість глави угорського уряду відрізняється від "русофобії" інших європейських лідерів. Зрештою, ще недавно сам голова КНР Сі Цзіньпін відвідував Будапешт і демонстрував готовність розвивати угорсько-китайські відносини.

Американський президент обіцяє гроші, російський — дешеву нафту, китайський — вигідні контракти, і всьому цьому в Угорщині віддали перевагу опозиційній партії!

Однак насправді поразку Віктора Орбана можна пов'язати з накопиченою втомою від його багаторічного правління. Деградація суспільних відносин та економіки, відсутність перспектив для молоді, безпардонна пропаганда, сварка з Європою, корупція, пов'язана з представниками найближчого оточення глави уряду, — все це давно набридло і жителям великих міст, які не раз голосували за опозиційних мерів, і представникам середнього класу в глибинці, і молодому поколінню.

Чому українська карта Орбана більше не спрацювала

Насправді Орбан був приречений програти вибори ще минулого разу, 2022 року. Але тоді Путін прийшов йому на виручку не словами, а справжньою війною — війною з Україною. Орбан вдало розіграв карту "прем'єра миру". Він цинічно інтерпретував слова тодішнього єдиного опозиційного кандидата Петера Маркі-Зая, який говорив про готовність Угорщини виконати свій союзницький обов'язок перед НАТО, якщо Північноатлантичний союз вирішить направити в Україну миротворців. І втримався при владі. Але деградація від цього нікуди не поділася. І втома теж.

У 2026 році українська карта не спрацювала, хоча Орбан обвішав портретами Володимира Зеленського, здається, всі площі та вулиці угорських міст. А більше — крім уже набридлого образу ворога в особі Києва — угорському прем'єру просто виявилося нічого запропонувати. І якщо російські політтехнологи справді брали участь у його кампанії, вони навряд чи могли придумати щось відмінне від цієї експлуатації образу ворога — бо нічого, крім війни з вигаданим ворогом, російська політтехнологія досі не винайшла.

Стратегічні помилки Орбана

До того ж Орбан припустився низки стратегічних помилок. Одна справа — зберігати обережність у відносинах з Москвою в країні, де багато хто ще пам'ятає про радянську окупацію. І зовсім інша — лебезити перед Росією і декларувати готовність виконувати доручення її лідерів. Можна уявити собі, як відреагували багато хто в Угорщині на публікацію стенограм телефонних розмов Орбана і його міністра закордонних справ Петера Сійярто з Путіним і Лавровим.

Хоч це парадоксально прозвучить, але якби ми зараз побачили записи телефонних розмов угорського лідера комуністичних часів Яноша Кадара з Хрущовим або Брежнєвим, ми не знайшли б у цих бесідах подібних інтонацій. Кадар був комуністичним лідером окупованої країни, який намагався домогтися поваги до своєї влади.

А Орбан, будучи лідером незалежної держави, пов'язаної зобов'язаннями з НАТО і ЄС, розбазарює суверенітет Угорщини. Ну і готовність створити коаліцію з відвертими євроскептиками та ультраправими з "Нашої Батьківщини" теж могла багатьох налякати. Одна справа — прагнути до більших можливостей у Євросоюзі, і зовсім інша — йти з нього.

Петер Мадяр використав зброю Орбана проти нього самого

Постать Петера Мадяра теж зіграла з Орбаном злий жарт, бо він не міг уявити опозиційного лідера, який ще недавно був частиною його власного політичного табору, представником того самого істеблішменту, з яким боровся всі ці десятиліття.

Орбан вдало використав образ борця зі старою номенклатурою, лібералами, які не думають про народ і "вирощеними Соросом", — хоча й сам був вихованцем тих самих програм підготовки лідерів. Але Мадяр звернув цю аргументацію вже проти самого Орбана і його оточення. І прийом передбачувано спрацював.

Тепер в Угорщині буде новий уряд, який, утім, навряд чи відразу різко дистанціюється від стратегічних підходів попереднього. Однак у міру розуміння того, на що насправді Орбан перетворив Угорщину за роки свого тривалого перебування на посаді глави уряду, виникне не те що бажання, а необхідність різкого розвороту від усього, що було пов'язано з політикою прем'єр-міністра, який програв.