Він їв своїх коханок та корупціонерів: історія диктатора-людожера, якого любив СРСР

22 лютого 1921 року народився Жан-Бедель Бокасса – правитель Центрально-Африканської Республіки, який увійшов в історію не лише як один найкривавіших диктаторів Африканського континенту, але й всього світу. Одним із найбільш жахаючих моментів його біографії було те, що Бокасса був канібалом.

Про шокуючі деталі з життя африканського імператора, який обожнював людське м'ясо, розповідає OBOZREVATEL.

Життя до захоплення влади

Попри величезні природні ресурси, ЦАР була однією з найбідніших країн в світі. Впродовж своєї короткої історії ця країна перебувала у стані громадянських війн та знаходилася під владою корумпованих правителів, проте Бокассі вдалося виділитися навіть серед них.

Відомо, що майбутній імператор втратив батьків ще у 6 років. Його батька розстріляли французькі солдати, а матір вчинила самогубством. Хлопчика взяли до себе родичі, які сподівалися, що він стане священником. Проте Жан-Бедель вирішив піти служити у французькі війська. У 1950-х роках він воював у В’єтнамі. Саме там він нібито вперше спробував людське м'ясо. Він розповідав, що під час боїв у джунглях він вбив партизана та з’їв його серце та печінку. Бокасса розповів своїм товаришам, що пішов на це аби "отримати хоробрість" цього чоловіка.

Після закінчення служби Жан вирішив повернутися на батьківщину, яка на той момент уже здобула незалежність. Примітно, що президентом Центрально-Африканської Республіки став кузен Бокасси – Давид Дако, який надав родичу звання полковника і навіть оголосив командувачем збройних сил.

Проте віддячив той йому дуже специфічно, адже у 1966 році здійснив військовий переворот і сам посів місце президента. Згодом він вирішив змінити звання на маршала республіки, а потім взагалі проголосив себе імператором.

Коханка, яку він з’їв

Доволі довгий час Бокасса зустрічався зі студенткою на імя Доріс. У них були тривалі стосунки і дівчина навіть думала, що вони одружаться, але чоловікові вона набридла і він задушив її уві сні, а після цього з’їв її серце та печінку.

"Я насолоджувався, поїдаючи її парне м'ясо, особливо печінку і серце, тому що, за нашими африканськими повір'ями, це означає, що ти стаєш мужнішим і хоробрішим. Столовою ложкою я з'їв у сирому вигляді її мозок, щоб бути розумним і хитрим як жінка. Надалі всіх нових дівчат, яких я приводив до себе додому, я пригощав біфштексами, приготованими з м'яса не лише Доріс, а й інших моїх колишніх подружок", – саме такі жахи описувалися в уривках з протоколів допиту Бокасси у французьких газетах.

Імператорська коронація

Попри те, що країна лишалася однієї з найбідніших у світі, диктатор вирішив не економити на церемонії коронації. На неї було витрачено понад 20 мільйонів доларів, що складало близько третину всього бюджету ЦАР. Аби уявити, наскільки все було дорогим, можна взяти за приклад туфлі Бокасси, які називали найдорожчими у світі.

Варто зазначити, що Жан-Бедель вважав себе справжнім французом, тому церемонія навіть у дрібних деталях копіювала коронацію Наполеона I, з яким себе порівнював африканський тиран.

Імператор керував країною з 1966 по 1979 рік. Всі ці роки він зводив розкішні палаци для себе та свого найближчого оточення. Гарем вождя нараховував 18 дружин, які народили йому 77 дітей. Цікаво, що він не міг запам’ятати їх усіх, тому роздав нащадкам золоті жетони зі своїм зображенням, аби відрізняти їх від інших дітей у палаці. Найулюбленішою дружиною була Катерина, яка зійшла з ним на престол, він особисто коронував її під час церемонії.

До його дітей також було особливе ставлення, адже він заборонив карати їх незважаючи на те, що би вони не робили. Лише одного разу, коли один з його синів убив охоронця, молодого принца позбавили солодкого на два тижні.

Імператор ні в чому собі не відмовляв, що контрастувало із ситуацією в країні, адже станом на1977 рік в імперії був лише 1 лікар на 43,4 тис. жителів, а також лише 1 стоматолог на всю країну.

Царство терору та канібалізму

В імперії панував страх та відчай, адже всіх дисидентів диктатор безжально знищував та навіть з’їдав деяких з них. Після повалення режиму, в особистому холодильнику імператора були знайдені рештки людських тіл. Також там лежали кістки тих, кого він наказав згодувати крокодилам.

Його особистий кухар Філіп Ленгіс зізнався, що його змушували готувати страви з людського м’яса. Звісно, що він був нажаханий побаченим, але йому погрожували смертю, якщо він відмовиться або розкриє канібальські вподобання імператора.

Розповідають, що одного разу Бокасса наказав стратити міністра, який чимось провинився перед імператором, а його рештки приготувати на обід та нагодувати інших міністрів. Про те, з чого була зроблена страва, нелюд розповів, лише наприкінці обіду.

Сам диктатор називав таке м’ясо "цукровою свининою". Важко повірити, але навіть у закордонні поїздки він брав із собою консервоване м'ясо. Воно зберігалося у валізі, яку носив при собі особливо довірений охоронець вождя.

Як це не парадоксально звучить, але імператор заявляв, що зміг викорінити корупцію в країні. Одного разу він подавав обід на честь президента дружньої республіки Уганда Іде Аміна, який гостював у нього в палаці. Політику подали на стіл смажене м'ясо, приправлене соком жожоба. Між лідерами країн зав’язалася розмова про корупцію, та як її вдалося подолати в ЦАР.

Диктатор заявив, що додав до всіх своїх титулів ще й звання "головного хабарника", вирішивши проблему щодо того, "кому давати". Він пожартував, що це викликало ажіотаж серед населення, але додав, що люди забули спитати – "чим він буде брати хабарі".

Після короткої паузи президент Уганди запитав, чим же? На що імператор відповів, що хабарі бере лише "хабародавцями", один з яких сьогодні завітав до нього зранку і, судячи з усього, припав до смаку Аміну. І одразу ж запропонував не соромитися та взяти йому ще один шматочок м'яса.

Дружба з СРСР

Його відверто кривавий режим правління, корупція та канібалізм не стали на заваді дружбі Бокасси та Радянського уряду. У 1973 році він навіть побував у таборі "Артек", де його записали у почесні піонери. Йому надзвичайно сподобався прийом, а особливо місцева кухня та ритуальні поцілунки Брежнєва.

Коли він повернувся додому, то одразу перецілував всіх міністрів. Він пояснив, що таким чином можна дізнатися, чи надійна людина. Нібито якщо губи вологі та розслаблені – їй можна довіряти, але якщо вони сухі та напружені – це викликає підозру.

Радянський союз мав на меті використати ЦАР як потенційну базу для своїх військ, а тому всіляко намагався порадувати диктатора. Саме тому йому надавали літаки та екіпажі. Колишній голова Білоруської профспілки авіапрацівників Євген Буряк, який був знайомий з учасниками тих подій, розповів, що диктатора Африкою перевозили саме білоруські пілоти, які вважалися одними з найкращих за рівнем підготовки в СРСР. Обидві сторони були у виграші, адже імператор отримував професійний та лояльний екіпаж, а радянський уряд міг контролювати пересування диктатора.

По закінченню їхньої служби, Бокасса подарував кожному автомобіль, а командиру повітряного судня свій портрет з підписом, що вважалося особливою відзнакою.

Ще одним цікавим фактом стало те, що уряд СРСР знав про кулінарні вподобання імператора. Річ у тім, що разом з ним в ЦАР було відправлено радянського кухаря, адже тому надзвичайно сподобалася кухня. Проте, коли тому показали холодильник диктатора, він в жаху побіг в посольство аби якомога швидше залишити країну.

Вбивство школярів

Розгульний спосіб життя імператора швидко спустошував бюджет країни. Не вигадавши нічого кращого, Бокасса видав безглуздий указ про те, що всі школяр повинні ходити на заняття у дорогій формі. Єдина фабрика, яка її виробляла, належала особисто імператору, а сама форма мала захмарну ціну.

Спалахнули протести, які диктатор придушив за допомогою армії у жорстокій та кривавій формі. І на цьому він не зупинився, а наказав зібрати у в’язниці 200 дітей з бідних родин. Їх жорстоко били та знущалися, поки за цим всім спостерігав тиран. В один момент він наказав покласти дітей на землю, а особистому водієві – переїхати їх автомобілем. Коли той відмовився, оскаженілий диктатор сам сів за кермо та вбив школярів.

Коли ця інформація зрештою дійшла до ЗМІ, це призвело до падіння режиму. Попри те, що диктатору вдалося підтримувати дружні стосунки з Францією, надаючи права на видобуток урану, цей злочин став останньою краплиною. У 1979 році французький уряд вирішив, що підтримання будь-яких подальших стосунків з диктатором компроментує країну.

У вересні того ж року у ЦАР було відправлено французький десант, який у безкровній операції відновив режим президента Давида Дако, а самого Жан-Беделя відправив у вигнання.

Подальша доля диктатора

Після повалення режиму колишній імператор продовжував провадити доволі заможне життя в розкішному маєтку в околицях Парижа. Проте розмірене життя йому швидко набридло і 1986 року він вирішив повернутися на батьківщину.

Звісно, що він постав там перед судом. Йому вдалося переконати суддів, що він не займався канібалізмом, а частини тіл тримав у холодильнику як "талісмани удачі", що пояснив давньою африканською традицією.

Проте за ним був ще цілий список злочинів, яких вистачило аби колишнього імператора засудили до страти. Вже рік по тому суворий вирок замінили на довічний термін, а потім взагалі скоротили його до 20 років за гратами.

Бокасса не досидів навіть цей термін і вийшов на волю 1993 року, коли було оголошено загальну амністію. Важко повірити, але після всіх скандалів та злочинів, Бокасса заявив, що став вегетаріанцем та вирішив повернутися в політику і йому навіть пророчили непогані шанси на перемогу під час можливих виборів. та повернення не відбулося: після трьох місяців на волі Бокаса помер після інфаркту.

Як повідомляв OBOZREVATEL, у спадкоємців диктаторів, після смерті батьків, життя кардинально змінилося не в кращу сторону. Розкіш і безкарність для них обернулася переслідуваннями й в'язницею.