Блог | Нові заяви Трампа про російсько-українську війну, або Як закінчуються війни

Слава Україні!

Слава захисникам України та всієї сучасної цивілізації!

Новини зі США. Головне наприкінці тижня. Субота, 26 вересня 2026 року

• Чергові заяви президента про швидке закінчення війни та реальність
• Державний візит Сі до США: багато церемоній, жодних результатів

* Трамп зробив чергові заяви щодо російсько-української війни.

Як повідомляє Bloomberg з посиланням на свої джерела, під час зустрічі із Зеленським він пропонував українському президенту поїхати до Москви й там "домовитися" з путіним. І, хоча Офіс президента України спростовує цю інформацію, така пропозиція цілком у стилі Трампа і цілком відповідає його поглядам на світ.

І вже без посилань на "джерела" 47-й президент висловився сам. У відповідь на поставлене йому запитання про те, чи надасть він Україні ліцензію на виробництво ракет для систем ППО PATRIOT, він замість відповіді на це запитання сказав, що війна скоро закінчиться, що, оскільки Зеленський і путін хочуть завершити війну, незабаром вони про все домовляться.

Вже багато разів доводилося говорити, що робити раціональні висновки з того, що він говорить або пише у своїх твітах, просто неможливо. Те, що він викидає в інформаційний простір, ділиться рівно на дві категорії.

Його "одкровення" є або потоком його свідомості (аналізуючи який, легко дійти висновку, що його бачення країни, світу, проблем у країні та світі взагалі ніколи не змінюється, що центр світу – це "сильні чоловіки" – він сам, путін і Сі, що весь інший світ – це дрібні країни, які не заслуговують на увагу і повинні слухатися своїх "сильних чоловіків", що в країні є ВІН, великий, непереможний і всемогутній, є ті, хто його підтримують, і "дурократи" – всі інші, яких він також називає то "комуністами", то "ворогами народу").

Інша категорія його "одкровень" – це брехня та дезінформація, яку він, найімовірніше, поширює навмисно, щоб мобілізувати своїх шанувальників, які вірять у все, що завгодно, що походить від нього.

Від того, чи справді він казав Зеленському, щоб той поїхав до Москви, чи не казав, нічого не зміниться. У його світогляді Україна була, є і буде перешкодою для того, щоб він міг "розвивати бізнес-проєкти" в Росії, на яких, як йому обіцяє путін, він, його родина та його друзі зароблять $12 трильйонів. Ну, і, звісно, перешкодою для того, щоб ділити з путіним і Сі світ на трьох. У нього не буде іншого світогляду. Дорослі люди не змінюють кардинально своїх поглядів. Хіба що проводять величезну інтелектуальну роботу над собою. Але це точно не про нього.

У його періодично повторюваних публічних заявах про те, що війна скоро закінчиться, що Зеленський і путін "скоро домовляться", теж немає нічого нового. Бо він думає про ті самі $12 трильйонів. Це для нього головне. І він упевнений, що отримає ці самі $12 трильйонів, щойно війна закінчиться. Тому й хоче, щоб вона закінчилася. Для нього найпростіше, щоб Зеленський поїхав до Москви й капітулював. Або капітулював якимось іншим чином. Тоді будуть і $12 трильйонів, і той "світовий порядок", який існує в його голові, згідно з яким "сильний чоловік" для України — це путін, і вона повинна підкоритися своєму "сильному чоловікові".

Чи має все це стосунок до реальності? Дуже опосередкований. Лише для розуміння трампівської системи координат і констатації того факту, що ця система не змінюється.

Але до того, щоб закінчилася або зупинилася російсько-українська війна, усе це не має жодного стосунку.

Війни закінчуються або в результаті капітуляції однієї з воюючих сторін, або в результаті повного вичерпання ресурсів обох воюючих сторін. Прикладів закінчення воєн у результаті капітуляції однієї зі сторін багато. Прикладом війни, що закінчилася через вичерпання ресурсів, є ірано-іракська війна, яка тривала 8 років (1980–1988) і завершилася через те, що обидві сторони вичерпали ресурси для досягнення своїх цілей, так їх і не досягнувши.

В історії відомо багато випадків, коли війни формально не закінчувалися (тобто воюючі сторони не укладали мир, жодна з них не капітулювала перед іншою), але зупинялися, тобто встановлювалося припинення вогню. Після цього могли відбуватися мирні переговори. І навіть після тривалих переговорів могли укладатися мирні договори. Або могло не бути жодних мирних переговорів, але й широкомасштабні бойові дії не поновлювалися.

Для того, щоб встановити припинення вогню, не потрібні зустрічі на найвищому рівні. Не потрібні навіть зустрічі на міністерському рівні. Потрібно просто взаємне бажання та згода воюючих сторін зупинити бойові дії на лінії фронту.

Класичний приклад – припинення вогню під час війни Судного дня" на Близькому Сході в жовтні 1973 року. Щоб досягти угоди про припинення вогню, Голді Меїр не потрібно було зустрічатися з Анваром Садатом і Хафезом Асадом. І їхнім міністрам не потрібно було зустрічатися. Був посередник – державний секретар США Генрі Кіссінджер, який займався інтенсивною човниковою дипломатією, літаючи з однієї країни в іншу. Війну було зупинено, але формально вона не закінчилася. Після припинення війни Ізраїль та Єгипет за посередництва Кіссінджера продовжили переговори. У 1975 році за посередництва Кіссінджера вони домовилися про подальше взаємне відведення військ. А потім вступили в прямі контакти, щоб укласти мирний договір. Коли в 1977 році Анвар Садат приїхав до Єрусалима, параметри мирного договору були вже в основному узгоджені. І в 1978 році війна між Ізраїлем та Єгиптом закінчилася – країни підписали мирний договір, встановили дипломатичні відносини. Переговорів про мирний договір між Сирією та Ізраїлем ніколи не було, оскільки династія Асадів не була зацікавлена в реальному мирі з Ізраїлем. Але й великої війни між країнами немає вже протягом майже 53 років.

Немає мирного договору й між Південною Кореєю та Північною Кореєю. Але й великої війни немає вже протягом 73 років, після того як було зупинено Корейську війну. До речі, щоб її зупинити, тобто досягти угоди про припинення вогню, не проводилося жодних зустрічей на найвищому рівні.

Ці приклади свідчать про простий історичний факт. Щоб зупинити війну, встановити припинення вогню, ніякі зустрічі глав воюючих держав не потрібні. У таких випадках припинення вогню встановлюється на існуючій лінії фронту. Зустрічі лідерів держав потрібні, щоб щось символізувати – підписати мирний договір, наприклад. Принаймні для того, щоб спільно заявити, що такий договір готується і незабаром буде підписаний (як це було під час візиту Анвара Садата до Єрусалима в 1977 році).

Навіть радянсько-американські договори про обмеження ядерних озброєнь узгоджувалися не лідерами держав, а переговірниками, які зустрічалися протягом тривалого часу. Лідери потім підписували те, що було підготовлено.

Про що можна домовитися з путіним? Звісно, це цілком риторичне запитання.

Про що взагалі можна домовитися з терористичною імперією, якщо вона заявляє, що не проти переговорів, але продовжуватиме воювати. Це все одно, що домовлятися з маніяком, який заявив, що продовжуватиме вбивати й ґвалтувати, але не проти, щоб у цей час з ним розмовляли його жертви та поліцейські.

* Завершився візит до США головного комуніста планети Сі Цзіньпіна. Як і слід було очікувати, він закінчився нічим. Жодних угод підписано не було. Так само як не було жодних підписаних угод і за підсумками візиту Трампа до Китаю. Ці зустрічі є елементами контрольованої конфронтації. Краще говорити, ніж десь прорахуватися, припуститися помилки, неправильно оцінивши наміри іншої сторони або переоцінивши свої можливості, що може призвести до збройного конфлікту між двома наддержавами.

Такими ж були зустрічі американських президентів із радянськими генсеками. Тоді, щоправда, іноді підписувалися якісь договори та угоди. То про спільний політ у космос, то про обмеження ядерних озброєнь. Зараз жодних договорів між США та Китаєм не підписують. Обходяться усними домовленостями. Наприклад, про те, що найближчим часом торговельна війна не поновиться.

Після програної у 2025 році торговельної війни, яку Трамп розпочав, але був змушений закінчити й відступити на вихідні позиції, після стратегічного провалу у війні з Іраном, позиція США у відносинах з Китаєм не тільки не виглядає сильною, але виглядає слабкою. Головне свідчення цього – відмова Трампа погодити продаж Тайваню зброї на 14 мільярдів доларів.

До кінця історії під назвою "Страх: Трамп у Білому домі" (с) (назва книги Боба Вудворда, виданої у 2018 році) залишилося 847 днів.

Дякую всім, хто прочитав. Бережіть себе та своїх близьких. Бережіть одне одного, допомагайте одне одному. Здоров’я всім.

Зрештою, те, що відбувається у світі, залежить від нас. Від того, чи боремося ми зі злом, чи творимо Добро, чи залишаємося просто спостерігачами, чи чекаємо пасивно й віримо, що хтось десь щось вирішить за нас, чи боремося зі злом і робимо все можливе, щоб перемогло Добро.

Ми не повинні допустити, щоб зло перемогло. Перемога зла означатиме кінець світу, в якому ми живемо. Допустити цього ми не можемо. Особливо зараз.

Українські друзі, обіймаю та люблю вас усіх. Бережіть один одного, дуже вас прошу.

Україна є і буде завжди.

А зло буде переможене та покаране. І це неодмінно.