Блог | Незручне перемир'я з Іраном: Кремль програв по всіх фронтах

Глобальна геополітика знову відчула тектонічний зсув, який ще кілька днів тому здавався неможливим. У той час, як аналітики у Вашингтоні та Єрусалимі сперечалися про масштаби неминучих ударів по "іранській цивілізації", Дональд Трамп у своїй улюбленій манері здійснив "розворот на 180 градусів". Замість "вогню і люті" світ отримав "Ісламабадську угоду", тобто несподівану угоду, яка змінює правила гри не тільки на Близькому Сході, а й, схоже, у коридорах Кремля.

Президент Трамп, який ще в березні погрожував стерти острів Харк з лиця землі, знову довів, що для нього зовнішня політика - це щось на кшталт бізнес-кейсу. Лідер США пішов на угоду після отримання іранської "пропозиції з 10 пунктів". Трамп прагматично оцінив ризики затяжної війни, здатної поховати його передвиборчі обіцянки про стабільну економіку. Заявивши про "двостороннє припинення вогню" в Truth, він фактично визнав: торгуватися з Тегераном вигідніше, ніж воювати. Для Москви, яка розраховувала на повне втягування США в "іранське болото", це стало першим холодним душем.

Головною сенсацією стало те, хто саме запалив факел миру. Не Брюссель, не Пекін і вже точно не Москва. Роль "нової Женеви" взяв на себе Ісламабад. Прем'єр-міністр Шахбаз Шаріф і генерал Асим Мунір продемонстрували філігранну дипломатію, ставши єдиним каналом зв'язку, який працює, між Трампом і аятолами. Пакистан не просто "передав лист", він розробив каркас угоди, що гарантує відкриття Ормузької протоки для судноплавства. Як зазначають арабські ЗМІ: зазначений успіх Пакистану обнулив претензії Росії на роль ключового посередника в регіоні.

Економічний ефект перемир'я виявився миттєвим. Нафтовий ринок відреагував на новини про відкриття Ормузької протоки обвалом нафтових котирувань. Ціна на Brent, яка ще недавно штурмувала позначку в $115, впала нижче $95 за барель. Прогнози вказують на те, що повернення іранської нафти в легальне поле знаменує кінець смуги надприбутків від дефіциту чорного золота. Для російського бюджету, зверстаного під умови військової інфляції і високих цін на енергоносії, такий сигнал означає неминуче секвестрування витрат.

У Москві від побаченого буквально кусають лікті. Кремль у цій ситуації програв за всіма фронтами. Росія пережила втрату важелів впливу, адже Іран, який почав діалог зі США, більше не потребує Москви як єдиного "адвоката" і постачальника розвідданих. Показово, як Трамп відкрито і цинічно відкинув пропозицію Путіна про посередництво, порадивши йому "краще зайнятися Україною".

Весь розрахунок на те, що війна на Близькому Сході відверне ресурси Заходу від Києва, розсипався. Навпаки, Вашингтон вивільняє руки, а "вісь зла" дає тріщину в найважливішому місці. Іран стає "початком кінця російського впливу на Глобальному Півдні".

Тегеран вибрав шлях виживання через угоду, тому Росія залишається сам на сам з міжнародними санкціями і тривалою війною проти України. Пастка зачинилася: союзник, багато в чому відданий Путіним, на якого Москва раніше ставила все, вибрав прагматичний мир, залишивши Кремль у ролі стороннього спостерігача за чужим успіхом.