Блог | Місяць Трампа на переговори: це його останній шанс "вирішити по-своєму"

Потім буде цікаво і, можливо, в новому форматі.

Отже, Трамп "хотів би" щоб російсько-українська війна завершилася через місяць. І, ймовірно, буде тиснути на Зеленського. Але постає питання "а що якщо ні?"

Відповідь – зміна формату і втрата Сполученими Штатами ролі "лідера процесу". Чому? Коротко нагадаю що писав і говорив неодноразово, щодо мотивації Трампа. Для нього завершення (точніше заморожування) цієї війни під своїм "керівництвом" переслідує три основні цілі:

1. Заробити на обох сторонах. З Україною вже є договір про ресурси, вкрай вигідний для США (щодо України утримаюся від оцінок), є пропозиції від РФ за економічними програмами. І є (зокрема в пунктах мирних планів) можливість розпоряджатися частиною грошей на відновлення України. Профіт.

2. Підтвердити справедливість тези America First. Не з точки зору морального лідерства – аж ніяк. А з погляду формування майбутнього світопорядку і конкуренції з КНР. Якщо США і тільки США є ментором і модератором процесу, то місце інших геополітичних гравців – умовно "у глядацькій залі". Ну, або, в якості гаманців, які платять за спектакль MAGA

3. І знову конкуренція з КНР – "зіграти в Росію проти Китаю". Тобто використати програми співпраці з РФ, щоб посилити (в регіоні) Кремль і підштовхнути того до виконання ролі сили, що стримує зростання впливу КНР.

У цій формуті в переговорах щодо припинення війни немає місця іншим гравцям. У тому числі державам Європейського Союзу. Вони просто повинні "платити і мовчати".

Але, в такій формулі є слабке місце. Нагадаю, що після виборів у першій заяві про завершення російсько-української війни Трамп давав оптимістичні терміни і писав що "голова Сі допоможе". Китай справді зацікавлений увійти в процес. Але не як молодший партнер США, а на рівних. Точніше, сформувати разом зі США та іншими інтересантами умови заморозки, що задовольняють усіх. Але це вже не MAGA.

І саме тому Трамп почав поспішати восени. Це його останній шанс "вирішити по-своєму", оскільки:

– Тема України вже порушувалася на зустрічі Трампа і СІ. І якщо США не продавлять свій формат, вона стане предметом обговорення під час візиту американського президента до Пекіна.

– Європейські держави, не на жарт спантеличені політикою Трампа, досить швидко намагаються трансформувати свою зовнішню політику і зробити її менш американоорієнтованою.

– Російська економіка все більше стає залежною від китайської. І при проходженні умовної "точки неповернення" КНР може спробувати вирішити питання по-своєму, вже без урахування інтересів Трампа.

Візит президента США до Пекіна має відбутися у квітні або на початку травня. Саме тому Трамп так "хотів би", щоб переговори відбулися і закінчилися конкретикою впродовж місяця – до його поїздки до СІ.

Водночас КНР активізувала свою політику на даному напрямку. Включаючи контакти з Українською стороною і навіть символічні рішення. Як надати допомогу енергообладнанням Україні.

Але тут важливо інше – США ведуть планомірну політику зі знищення старого світопорядку і старої системи. Це вкрай не вигідно Пекіну. І не вигідно ЄС. Тому КНР у питаннях російсько-української війни скоріше схильна використовувати саме старі механізми – широке обговорення і формування багатосторонніх форматів. Це не тільки про війну, але це і про демонстрацію більш адекватного (з погляду низки держав), ніж американський, підходу.

Таким чином, Трамп поспішає. А в Пекіні був канцлер Мерц. І ось цитата Сі, яку наводить Сіньхуа: "КНР, важливо забезпечити рівноправну участь усіх сторін і закласти міцну основу для миру, врахувати законні інтереси всіх сторін і зміцнити прагнення до миру, забезпечити загальну безпеку і вибудувати міцну архітектуру миру".

Тому я не буду надто здивований, якщо за місяць ми побачимо досить близькі позиції Китаю та держав ЄС. Трампу це не сподобається. Але важелів впливу в нього стає дедалі менше. Аж до ключового – "тарифів" його імені.

І я не здивуюся візиту української делегації до КНР (думаю, на рівні міністра закордонних справ) у найближчі 8-10 тижнів. Можливо, з кимось із наших європейських партнерів, які активно працюють із Пекіном. Наприклад, Польщею.

Це, як мінімум, логічно. Якщо цього не зробити, то МЗС може сміливо розписатися у своїй профнепридатності. Адже відомство існує для того, щоб, зокрема, і говорити з тими, хто проявляє інтерес до твоїх проблем і можливостей.