"Майдан" у Сербії: штурм адміністрації, численні арешти. До чого тут Росія та Медведчук
У Сербії тривають заворушення через підсумки парламентських виборів, на яких перемогла коаліція чинного президента Александра Вучича. Виступи розпочалися 19 грудня, проте 24 грудня дії протестувальників стрімко радикалізувалися. Вони оточили будівлю міських зборів Белграда та спробували прорватися усередину.
Протестний рух на тлі спокою Заходу стосовно результатів виборів почав виглядати як інструмент Кремля, який використовується чи то для тиску на сербську владу задля зміни її курсу на більш радикальний та проросійський, чи то для дестабілізації Сербії та загалом Балканського регіону.
На цьому фоні прем'єрка Сербії Ана Брнабіч подякувала російським спецслужбам за попередження про заворушення. Пізніше після такої братньої допомоги вже особисто Вучич зустрівся з російським послом у країні та обговорив ситуацію у країні.
Що ж, політика Вучича, за якої він намагається всидіти на російському стільці, але прагне вмоститися і на європейський, іде прахом. Тепер ситуація така, що потрібно вирішувати: або ти далі з Путіним, або із Заходом.
Що сьогодні відбувається у Сербії – у матеріалі OBOZ.UA.
Проєвропейський Майдан
Дострокові парламентські вибори в Белграді зазнали серйозної критики через порушення. Міжнародні спостерігачі підтверджують, що вони мали місце, включаючи випадки купівлі голосів і вкидання бюлетенів, як і несправедливі умови для опозиційних кандидатів у ЗМІ та зловживання державними ресурсами під час кампанії.
Протести в Сербії почалися відразу після виборів, на яких перемогла правляча правопопулістська "Сербська прогресивна партія" Вучича. Вона, за офіційними даними, отримала 46,72 відсотка голосів, тоді як опозиційна група "Сербія проти насильства" – 23,56 відсотка.
З одного боку, партія Вучича здобула більшість у парламенті, з іншого, у прозахідної опозиції вперше за довгі роки з’явився шанс на перемогу в Белграді. Щоб запобігти цьому, чинний президент вдався до масового завезення виборців з-за кордону, що й стало поштовхом для протестів.
24 грудня представники опозиційної коаліції "Сербія проти насильства" спробували зламати двері белградської мерії. Поліція у відповідь застосувала силу. Тисячі протестувальників зі стягами Євросоюзу скандували "Злодії, злодії" та "Вучич – це Путін", порівнюючи президента Сербії з диктатором Росії, натякаючи куди саме веде його політика насправді.
На сьогодні Сербія майже повністю залежить від російського газу, не приєднавшись до міжнародних санкцій проти РФ за її війну проти України, втім засудила в ООН агресію Росії. Перед позачерговими парламентськими виборами в Сербії зазначалося, що РФ бере активну участь у виборчій кампанії, зокрема через пропаганду в ЗМІ та роботу з певними сербськими партіями.
Александр Вучич, який завжди прагнув показати себе президентом сили, змушений був виступити із екстреним зверненням до нації, заявивши, що заворушення спровоковані зовнішнім втручанням, але без уточнення джерела "втручання". При цьому Вучич натякнув і на ймовірний компроміс, заявивши, що "нові вибори відбудуться" у Белграді, якщо у міській раді не буде більшості.
Захід поки реагує стримано
Хоча сербська опозиція заявила в листі, надісланому офіційним особам і країнам ЄС, що не визнає результатів виборів та закликала зробити те ж саме, здається, ЄС робити цього не збирається.
Станом на сьогодні у Євросоюзі не підтримали звинувачення на адресу сербської влади стосовно масових фальсифікацій на виборах. Це певною мірою зрозумілий крок, адже головне, що сьогодні потрібно Заходу на Балканах, – мир та стабільність. Так чи інакше, але нині досягти цього можна лише за уряду, сформованого навколо Вучича, який має більшу підтримку в суспільстві, аніж проєвропейські сили, і виглядає для Заходу більш-менш прийнятним варіантом.
Голова європейської дипломатії Жозеп Боррель і єврокомісар із питань розширення Олівер Варгеї у коментарі стосовно дострокових парламентських виборів у Сербії хоча й виказали занепокоєння їхнім перебігом, проте не засудили дії влади. Вони рекомендували сербам ретельно перевірити повідомлення про порушення.
Ще більш спокійна позиція у ОБСЄ. Голова місії Альберт Джонсон на запитання журналіста, чи достатньо порушень, зафіксованих спостерігачами, для визнання анулювання результатів голосування, заявив, що робота місії не полягає в тому, щоб анулювати вибори.
Треба зазначити, що офіційно оголошені результати раніше привітали президент РФ Володимир Путін та прем’єр Угорщини Віктор Орбан.
Розвиток подій викликає подив
"Росія має великий вплив у Сербії та змогу влаштувати будь-яку провокацію", – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив український дипломат, посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині у 2010-2017 роках Олександр Левченко.
"Політика президента Вучича – баланс між Заходом та Росією. З одного боку, він прагне членства у Євросоюзі, а з іншого – до сьогодні активно співпрацює з Москвою, не підтримуючи санкційний режим проти РФ. Звісно, така політика не подобається Брюсселю, але це не змінює позицію Сербії. Водночас партія Вучича не вважається дуже вже проросійською, є набагато більш прокремлівські політики у цій країні. Він вимушений балансувати, адже історично Сербія – союзник Росії і у суспільстві цю країну підтримують прості серби.
Стосовно порушень під час виборів, то вони були. Наскільки численні, поки важко сказати, але перемога Вучича загалом по країні доволі впевнена. Чого не можна сказати про Белград, де опозиція мала шанси дати бій чинній владі.
Багато дивного сьогодні відбувається у Сербії. Так, наприклад, спочатку протестний рух був виключно мирним, але стрімко радикалізувався. Навіть відбувся штурм адміністративних будівель. Опозиція відхрестилася від радикалів, які це зробили. Заяви сербської влади, що інформацію про початок заворушень їй надали російські розвідувальні структури, також викликають питання, як і зустріч президента Вучича з російським послом.
Ще одна цікава річ: напередодні виборів у Сербії з’явився Віктор Медведчук. Спочатку він зареєстрував там свою одіозну організацію "Інша Україна", а тепер на сторінках сербської преси обвинувачує Захід у намаганні силовим шляхом змінити владу у країні. Також він, наслідуючи свою практику в Україні, поширює міфи про те, що після перемоги Заходу усі, хто дружить з Росією, будуть піддані репресіям, а до влади прийдуть якісь "фантомні нацисти". Думаю, така діяльність не є випадковою", – зазначає Олександр Левченко.