Блог | Лукашенко закріплює свою владу: довічна недоторканість та обмеження опозиції в Білорусі

Останнім часом Білорусь привертає увагу світової спільноти новим законом, який надає президенту Олександру Лукашенку довічну недоторканість від кримінального переслідування та обмежує можливість участі лідерів опозиції в майбутніх виборах. Хоча теоретично цей закон може стосуватися будь-якого екс-президента, насправді він спрямований переважно на Лукашенка, що свідчить про його бажання утримати владу в руках.

Цей закон є частиною стратегії самопроголошеного президента для подальшого зміцнення своєї політичної позиції та усунення потенційних конкурентів на президентських виборах 2025 року. Ймовірно, його підписання відбулося унаслідок протестів, що виникли після сумнівних виборів 2020 року, де Лукашенко був переобраний під обвинуваченням у фальсифікації. Протести та масові арешти стали каталізатором цього законодавчого кроку для уникнення Лукашенком покарання за усі вчинені злочини проти прав людини.

Новий закон встановлює жорсткі вимоги для кандидатів у президенти, що унеможливлює участь лідерів опозиції, які опинилися в екзилі. Крім того, надається довічне державне забезпечення, медичне обслуговування та страхування для Лукашенка та його сім'ї після відставки, а він сам може стати пожиттєвим членом верхньої палати парламенту.

Лідерка опозиції Світлана Тихановська зазначила, що цей закон – це спроба Лукашенка зберегти владу та уникнути відповідальності за порушення прав людини. Опозиція закликає до розслідування його вчинків – репресій та катувань білорусів та вивезення українських дітей – підкреслюючи необхідність притягнення Лукашенка до відповідальності.

Потенційно, цей закон є частиною ширшого контексту внутрішньої та зовнішньої політики Білорусі та підсилює напруженість між режимом і опозицією, а також міжнародним співтовариством.

Варто зазначити, що у Росії президент не має таких привілеїв як пожиттєве обслуговування його та його сім’ї після відставки, що викликає ще більше запитань. Основним предметом дискусії серед аналітиків та спостерігачів є те, що спонукало Лукашенка до такого кроку, і які можливі приховані мотиви стоять за цими рішеннями?

Зміни в законодавстві викликають підозри щодо можливого втручання Росії у цей процес. Враховуючи геополітичну важливість Білорусі та зв'язки з рф ймовірно це рішення є результатом домовленостей або впливу російського лідера Володимира Путіна.

Спекуляції щодо того, що Лукашенко має "червону кнопку" або контроль над ядерною зброєю, є лише гіпотезами, але вони надають йому потужний стержень у переговорах та відносинах з Росією. Це може бути його власним засобом забезпечення безпеки та невтручання в його політичні справи. Цим лукашенко і міг вправно маніпулювати та перетворитися з розмінної фігури на повноправного члена перемовин.

Питання відносин Лукашенка і Путіна залишається відкритим. Якщо припустити, що Лукашенко отримав доступ до ядерних боєголовок, чи згоден Путін продовжувати таку ризиковану угоду і чи підходить йому такий кандидат? Це питання викликає сумніви, оскільки Росія не зацікавлена в тому, щоб її сусід зберігав такий засіб впливу без тотального контролю з її боку.

Інша можлива інтерпретація нового закону – це спроба Лукашенка уникнути відповідальності за порушення прав людини та "вийти з води сухим" в межах своєї країни. Зважаючи на інциденти під час протестів 2020 року та міжнародний облік порушень прав людини, це може бути його спробою відійти від відповідальності за події минулого і захистити себе від можливих судових переслідувань. Забезпечивши собі та своїй родині комфортні умови після залишення посади, Лукашенко може вважати це оптимальним виходом, особливо в умовах внутрішньої та міжнародної напруги.

У підсумку, Лукашенко вчинив крок, який залишає багато питань без відповідей. Чи є це стратегічним кроком, заснованим на реальних загрозах та обставинах, чи лише спробою уникнути відповідальності та забезпечити собі комфортне майбутнє, залишається предметом інтенсивних досліджень та дискусій.