Блог | Лукашенко підморгує водночас обома очима: Агов, хто візьме, я назавжди ваш

6 червня під час свого виступу в Гродно непередбачуваний останнім часом Лукашенко раптово зробив вельми неочікувану заяву.

Пряма мова:

"Ми що, повинні піти за чужу волю воювати в Україну? Ми що, хочемо м'ясним фаршем там бути? Ні, ми цього не хочемо".

(Принагідно – самопризначений директор Білорусі інтригуюче дещо пообіцяв щодо інформації про початок російсько-української війни:

"Пройде час, і я коли-небудь вам розповім, як все починалося".)

Втім, заразом він за традицією зазначив, що "Білорусь була й буде союзником Росії".

А ще в його виступі було й таке:

"Я хочу, щоб поляки, литовці та українці мене почули. Ми не хочемо воювати з ними. Хоча ми завжди сповнені рішучості вас захистити", – 

саме так висловився Лукашенко, не побажавши при цьому вточнити, кого й від кого зібрався рішуче захищати – європейців від Росії чи білорусів від європейців.

Так от, вважаю, що вся ця невизначена подвійність-двоїстість виступу пояснюється тим, що це був меседж хитровихитруваного батьки водночас Путіну й Заходові.

Путіну: Не вимагай, падлюко, від нас неможливого, зараз вже не 22-й, тож, дурепо, схаменися.

Заходові: А може – не будемо сваритися? Ми ж розумні люди – особливо я! З Трампом домовляємось потрохи, і з усіма так хочу, ну навіщо вам оця Тихановська, це ж не серйозно!

До речі, півроку тому подібне за сенсом звернення він вже робив.

Нагадаю:

1) "Орєшнік – страшна зброя. У грудні стане на бойове чергування. Для чого? Я хочу, щоб [всі] розуміли, що ми можемо бахнути, якщо буде погано. Ось ми сядемо з Путіним, приймемо рішення і бахнемо. Тож не наривайтеся… Ну чого ви нариваєтеся? Нормально ж жили. І поляки, і литовці та інші.";

2) "Протасевич це співробітник нашої розвідки… Він доповів розвідникам все, що нас цікавило, отримав завдання й летів назад."

(Протасевич, до речі, одразу ці слова підтвердив!)

Тоді я звертав увагу на те, що обидві заяви відбулися в один день [31 жовтня 2025 року], тобто безперечно між собою були пов’язані (хоча йшлося нібито зовсім про різне), і, якщо їх розглядати разом, з’ясовується, що саме малося на увазі:

"Хлопці-європці, нумо товаришувати! Той, кого ви так відчайдушно від мене захищали років п’ять тому, здав вас усіх одразу миттєво, а зараз вже навіть не спростовує, що був моїм агентом, – тож скажіть: воно, гівно, того вартувало?

А зараз в мене ще й ракети з’являться від недомірка-йолопа – а той справді бахне, бо й сам бахнутий! Візьміть мене краще до себе – разом із країною – й я вам швидко всім стану в нагоді! Трампе Фредовичу, агов, я тутоньки!"

До Трампа, як бачимо, він за цей час вже з певним успіхом достукався й зараз робить черговий тук-тук – персонально до Європи.

Між іншим, є й "невеличкий" нюанс. 

Півроку тому Лукашенко, одним оком звично дивлячись на Росію, але іншим – на Захід, згадував з європейців, як і тепер, тих самих поляків і литовців, але ж цього разу адресатами свого звернення називає ще й українців…