Блог | ''Купівля'' класів, лотерея та зіркові викладачі. Як починаються заняття в Гарварді

Американські університети мають систему, коли протягом тижня студенти обирають собі класи за своїми смаками, життєвими пріоритетами та завданнями. При підготовці до цього тижня, вони роблять детальне дослідження всіх запропонованих класів, перевіряють за допомогою спеціального сайту рейтинги професорів (за оцінкою студентів, які вже пройшли ці курси), звіряють графіки класів, щоб не було накладок, і складають свій власний план навчання.

У перший тиждень навчання ти ідеш за покупками, але не одягу, а класів. Професори в цей тиждень проводять такі собі демонстрацій класів/курсів, розповідають про програму, вимоги, правила і відповідають на запитання студентів.

Для нас, отримувачів стипендії Фундації Неймана, це завдання ускладнене тим, що ми можемо слухати курси на усіх факультетах чи, як їх тут називають, - школах Гарвардського університету – міжнародних відносин, бізнесу та права (Harvard Kennedy School, Harvard Business School, Harvard Law School) та інших. Усі вони пропонують десятки класів, які обов’язково хочеться послухати. Тепер уявіть, що з усього цього обсягу треба вибрати максимум 3-4 класи, щоб потягнути навантаження.

Сказати, що було важко, не сказати нічого. Я бігала з класу в клас, зі школи в школу, щоб зорієнтуватись у своїх пріоритетах. Додатково треба було писати усім професорам, щоб отримати право бути в класі. У листі треба продемонструвати свою зацікавленість, конкурентноздатність, вагомість для класу та зобов’язатись робити усі завдання. Як казали деякі мої колеги, професор вимагає продати свою душу класу.

Є класи, які настільки популярні, що професори оголошують лотерею на право ходити до них на заняття. Кожен студент має бали, як фішки в казино, за які він може "купити" клас. Звичайно є брендові класи, наприклад, професора Саманти Пуер, колишнього посла США в ООН, який цього року через популярність довелось розширити вдвічі, або відомого дипломата Ніколаса Бернса, який займався, зокрема питаннями Україні і займав багато високих посад в уряді США, у тому числі посла США в НАТО.

Це така тонка гра, коли ти справді вимушений робити важкий вибір. Дещо це нагадує звичайний шопінг, коли в якусь мить треба припинити розглядатись навколо, порівнюючи костюми, один кращий за інший, усі вони шалено дорогі, тобі хочеться мати всі, але мусиш купити один, який підходить найбільше і змиритись з вибором. Тут кожен має визначитись, що для нього чи неї найважливіше – відомий бренд і асоціація з відомою особою чи добре скроєний костюм менш відомого бренду, який підкреслюватиме твою індивідуальність.

Я обрала останнє, виходячи з тих завданнях, які на цьому етапі перед собою поставила. А саме - відшліфувати майстерність публічного виступу, покращити навички письмо так, щоб читачі та слухачі глибоко перейнялись моєю розповіддю, вдосконалити навички менеджменту та управління і зрозуміти глибинність влади. Щодо останнього, мені цікаво, що насправді означає мати владу і як її використовувати для позитивних змін.

Отже я зупинилася на чотирьох класах - два у школі бізнесу Гарварду, один у школі міжнародних відносин і один, який пропонується спеціально для учасників програми Неймана. Лише почала читати, слухати і писати і вже зробила багато відкриттів, а скільки ще попереду.

Від редактора: Голова Української служби "Голосу Америки" Мирослава Гонгадзе розпочала навчання в Гарвардському Університету за програмою Фундації Неймана для журналістів. Щороку Фундація відбирає близько трьох десятків працівників мас-медіа зі всього світу, які отримують можливість навчатися у найкращих викладачів Гарварду протягом двох семестрів. У своїх замітках Мирослава Гонгадзе ділитиметься з читачами "Голосу Америки" своїм досвідом навчання в одному з найпрестижніших вишів Америки. Втім, цей досвід є дещо нетиповим для американського студента, адже це по суті є програмою підвищення кваліфікації для успішних у своїй справі професіоналів. Ми закликаємо українців, які закінчили чи ще вчаться в американських університетах, ділитися з нами власним досвідом американської освіти у коментарях.