Блог | Кремль змінив тактику, або Чи можливий компроміс по миротворцям на Донбасі

Ані Росія, ані Сполучені Штати не були ініціаторами миротворчої місії на Донбасі. Це була ідея Петра Порошенка, яку він висунув у березні 2015 році. Відтоді лише один разу рік потому цю ініціативу було згадано у виступі постпреда України при ООН, який спростовував чергову російську брехню, що нібито наша держава не зверталася до Організації із проханням направити на Донбас миротворців.

Чи просували далі цю ініціативу українські дипломати в ООН, з відкритих джерел не відомо. А це складний та тривалий процес. Перш за все, має бути здійснена дослідча місія фахівців Організації, які звітують перед Генсеком щодо можливого мандату місії, її складу, технічного, організаційного та фінансового забезпечення. Після доповіді Генсека у Раді безпеки, цей орган може прийняти відповідну резолюцію і звернутися до країн-членів надати миротворців, персонал, техніку та інші необхідні ресурси. При цьому, фінансові ресурси на проведення очевидно не дешевої операції мають бути закладені у миротворчому бюджеті ООН, а він традиційно має дефіцит…

Читайте: "Мазохизм" россиян

Враховуючи те, що ситуація на фронті кардинально не змінилася, Кремль не досяг своєї мети (повернути Київ до сфери свого впливу, реінтегрувавши псевдореспубліки на російських умовах, а також розхитавши трансатлантичну єдність з метою, зокрема, позбутися санкцій), а наявних ресурсів вистачить на продовження війни малої інтенсивності, то намагання Володимира Путіна перехопити миротворчу ініціативу свідчить лише про зміну тактики. З одного боку, в Європі та США позитивно сприйняли можливість запровадження миротворчої місії. З іншого, там цілком чітко усвідомлюють те, що російський варіант не вирішує проблему та на нього не погодиться Київ.

Отже, Сполучені Штати, які підтримують Україну, її територіальну цілісність, суверенітет, вивчатимуть будь-яку можливість допомогти припинити цю війну але без згоди Києва на те, яким чином, нічого не вийде. Яким буде, якщо взагалі буде, рішення щодо миротворчого контингенту на Донбасі у більшій мірі залежить від того, як Київ буде співпрацювати передусім з Вашингтоном. Безумовно пам‘ятаємо також і те, що без голосу Росії у Раді безпеки жодне рішення неможливе.

Читайте: Титушки бывают не только в спортивных костюмах

Втім, я маю сумніви, що компроміс можливий у найближчій перспективі. Якщо Петро Порошенко погодиться визнати так звані Л/ДНР, а не Росію стороною конфлікту (для запровадження місії необхідна згода усіх сторін конфлікту), це може коштувати йому посади. По-перше, такий крок визнавав би наявність громадянської війни в Україні, а не збройної агресії Росії. По-друге, він фактично зняв би з Росії відповідальність за збройну агресію, окупацію, військові злочини та злочини проти людяності. "Готовність" Москви розмістити блакитні шоломи з метою охорони спостерігачів ОБСЄ не вирішує сутності конфлікту між Росією і Україною, отже не призведе до миру. Нічого зараз, як і раніше, не заважає Росії дати наказ нерегулярним підрозділам збройних сил РФ (так званим 1му та 2му армійським корпусам ЛДНР) припинити обстріли, полишити лінію фронту та не перешкоджати спостерігачам місії ОБСЄ.

Тож, путінська риторика спрямована лише на затягування часу, створення сприятливого інформаційного фону напередодні засідання Генеральної асамблеї ООН. Недаремно про мир Путін заговорив перед ймовірним оголошенням Адміністрацією Дональда Трампа щодо постачання летальної зброї в Україну.