Блог | Кремль використали втемну? Реткліфф міг приїхати до Москви з ядерною приманкою для Ірану

Іран завдає ракетного удару по базах США в Йорданії у відповідь на ракетну атаку Америки на іранські цілі. 

Повертаємося до теми візиту голови ЦРУ і застосовуємо дедукцію, оскільки публічна інформація щодо цього візиту – просто сміховинна.

Візит керівника ЦРУ до Москви, з огляду на технічні складнощі та супутню конспірологію, міг стосуватися лише окремої теми, яка лежить поза широким переліком питань для переговорів на рівні Трампа-Путіна, Рубіо-Лаврова, Бессента-Силуанова тощо.

Для човникової дипломатії є, у крайньому разі, Кушнер і Віткофф.

Тобто, висновок номер один – відбулося точкове обговорення поза широким порядком денним.

Далі. З огляду на короткочасність візиту – це не були переговори в класичному розумінні.

Це було донесення інформації та зчитування реакції протилежної сторони.

І це була тема для конфіденційного обговорення у вузькому колі.

Можливість сказати те, що озвучується лише під час особистої зустрічі. З огляду на всі перераховані вище фактори, розмова не могла стосуватися російсько-української війни або загроз східному флангу НАТО з боку РФ.

Більше того, можна з упевненістю сказати, що всі оприлюднені напівофіційні версії, які публікувалися в пресі, – апріорі помилкові.

Завдання цих версій – стати димовою завісою, фальшивою ціллю, що відволікає увагу громадськості від реальної теми зустрічі.

Від теми, яку не можна публічно озвучувати та легітимізувати.

І вже точно голова ЦРУ не їздив до Москви, щоб обговорити питання мобілізації в РФ або стан російської економіки. Це, взагалі, пояснення для дуже наївних.

Тому, крім Ірану, версій немає.

Більш конкретно: США могли перевіряти реакцію РФ на застосування Америкою тактичної ядерної зброї проти іранських військових об’єктів.

З літа минулого року іранська ядерна програма – це зона "сингулярності безпеки" для США та Ізраїлю. Особливо для Ізраїлю.

Іранська ядерна бомба – як кіт у суперпозиції в скриньці Шредінгера: її немає і вона є, одночасно. США не можуть вийти з іранського клінчу, бо тоді питання ядерної зброї в Ірані – це питання часу.

Але й залишатися в клінчі нескінченно довго не можуть – це питання престижу. Іранська справа, найімовірніше, вже коштувала республіканцям більшості в обох палатах Конгресу на осінніх виборах.

Наближається вкрай нелюбимий Трампом період опозиційного парламенту та низка спроб імпічменту.

А якщо ситуація з Іраном затягнеться, то республіканці втратять і посаду президента у 2028 році.

Не допоможе навіть те, що Венса ретельно дистанціювали від іранської авантюри.

Крім того, в Ізраїлі незабаром відбудуться вибори, і позиції Нетаньяху можуть істотно ослабнути.

Тому у Трампа дуже мало історичного часу.

Кодекс "ядерного клубу країн" передбачає повідомлення про проведення випробувань ядерної зброї, навчань і тим більше про її застосування.

Але у візиту Реткліффа могла бути й причина "з подвійним дном": використати росіян для поширення дезінформації.

Тобто приїхати до Москви нібито для перевірки реакції росіян на застосування ТЯО в Ірані, сподіваючись, що Москва одразу повідомить про це Тегеран, а той злякається і піде на укладення з США комплексної угоди, що врегулює і питання іранської ядерної програми, і тему Ормуза.

У такому разі ЦРУ просто використало росіян для інформаційної спецоперації проти Ірану.

До речі, це дуже схоже на багатоходову гру спецслужб.

Ну і, як я й прогнозував, у вересні ситуація на Близькому Сході рухається до ескалації.

Що стосується ТЯО, то це дуже тривожна для нас тема, з огляду на хвильовий ефект, що пов’язує близькосхідну війну та російсько-українську.

Тому сподіватимемося, що тут ми маємо справу лише з американським ІПСО.

Адже ядерна зброя не застосовується в конвенційних війнах.

Воно є ключовою "валютою жаху", якою обмінюються учасники глобальної гри в рамках взаємного залякування.

Завдання ядерної зброї – не вбивати, а капіталізувати її власників.

Хіросіма та Нагасакі – це трагічний виняток із правил, скоріше випробування ядерної зброї на людях і демонстрація сили.

Ядерна зброя могла бути застосована лише тоді, коли вона була лише в одного учасника війни, як інструмент геополітичного "покарання".

У руках одного учасника воно не може бути інструментом "обміну жахом", оскільки просто немає з ким "обмінюватися". Зараз ситуація кардинально інша.

Існує "світовий банк" ядерної зброї в рамках клубу ядерних держав, і є капіталізація статусу її володаря.

Ризик застосування ядерної зброї залишається лише у країн-ізгоїв ядерного клубу. Зараз це КНДР.

Але може з’явитися й другий ізгой – Іран.

Ізраїль і США отримали цю екзистенцію в рамках своїх дій влітку минулого року, коли намагалися знищити ядерні об’єкти Ірану звичайною зброєю.

У підсумку – інгулярність безпеки.

США можуть застосувати ТЯО як інструмент залякування, але тоді вони умовно знівелюють свій ядерний статус у рамках "глобальної біржі безпеки".

Адже тоді й інші країни почнуть застосовувати ТЯО у конвенційних війнах.

А на стратегічному рівні "обмін жахом" також зведеться до нуля, що сформує поріг ризиків, який зупинить глобальну економіку. І не на кілька днів, як під час Карибської кризи, а надовго.

Адже всі інвестиції підуть на будівництво бункерів "судного дня".

Саме усвідомлення цих ризиків і зупинило США від застосування ТЯО у далекій Корейській війні.

Адже вже був партнер для глобального "обміну жахом" – СРСР.