Блог | Китай залишається для США геополітичним противником номер один

Слава Україні!

Слава захисникам України та всієї сучасної цивілізації!

Щирі співчуття всім постраждалим від варварських російських атак останніх днів. Світла та Вічна Пам'ять загиблим... Відновлення та одужання всім пораненим.

Новини зі США. Четвер, 14 травня 2026 року

• Візит Трампа до Китаю: підсумки
• Законопроєкт про допомогу Україні буде розглянуто в Палаті Представників в обхід спікера: що це означає

* Від візиту 47-го президента до Пекіна багато хто чомусь чекав якихось "епохальних" рішень, вирішення світових проблем. Хтось, хто підміняє реальність віртуальними мріями, заздалегідь називав візит "історичним" і "головною подією року". В Україні в частини людей були очікування, що якимось чином Трамп домовиться з Сі про те, щоб припинилася війна, або що Сі може зіграти якусь роль у її припиненні.

Усе це насправді нескінченно далеко від реальності.

Цей візит був не більш "історичним", ніж зустрічі Ейзенхауера, Ніксона, Форда і Картера з Хрущовим і Брежнєвим за часів холодної війни. Тоді "наддержавність" визначалася наявністю у США і СРСР запасів ядерної зброї, достатніх для взаємного знищення з одного боку, і тим, що США і СРСР були лідерами повністю протилежних один одному блоків і систем – вільного і комуністичного світів, відповідно. Метою СРСР було поширення свого впливу у світі шляхом встановлення комуністичних і прокомуністичних режимів у всіх його кінцях. Метою США була протидія цьому та економічний примус СРСР до зміни політики. Це було протистояння справді двох абсолютно протилежних одна одній систем. Протилежних не тільки ідеологічно і політично (ліберальна демократія з одного боку і комуністична диктатура, яка прагне розширення, з іншого), а й економічно (ринкова економіка з одного боку і радянська планова економіка з іншого).

Зараз ситуація інша. "Наддержавність" визначається розміром економіки. Ринкової економіки. США – перша економіка світу. Китай – друга. Інші країни не наближаються до них. Економічно порівнювати зі США і Китаєм можна тільки ЄС в цілому – всі 27 країн разом узятих. Китаєм керує комуністичний диктатор і комуністична партія, які відрізняються від своїх радянських попередників тим, що не займаються поширенням комунізму і не намагаються встановити комуністичну систему в жодних інших країнах. Але залучають інші країни до своєї сфери впливу через економіку, – інвестиції та допомогу в обмін на політичну підтримку. І водночас нарощують озброєння, збираючись зрівнятися зі США та Росією за кількістю ядерних боєзарядів досить скоро – протягом 10 років.

Суперництво з Китаєм для США набагато складніший і серйозніший виклик, ніж суперництво з СРСР. Тому що в СРСР був економічний застій, відсутність розвитку економіки, що змінилося вже в 1970-ті роки її занепадом і поступовим падінням, що перетворилося в 1980-ті роки на її повний обвал. Китай має сучасну, дуже розвинену економіку, можливо, найрозвиненіше промислове виробництво у світі, є найбільшим у світі експортером усіляких товарів. СРСР міг поширювати свій вплив тільки через установлення комуністичних режимів, які ніде не приносили людям нічого, крім бідності та репресій. Китай поширює свій вплив через економічну експансію. СРСР зазнав поразки в холодній війні через свою повну економічну неспроможність. Китаю це ніяк не загрожує.

Так само як і зустрічі американських президентів із радянськими вождями, їхні зустрічі з вождями КНР мають на меті зробити протистояння "наддержав" керованим, щоб уникнути відкритого зіткнення у військовому конфлікті. Але порядок денний зустрічей з китайськими вождями зовсім інший, обговорювати на цих зустрічах американським президентам доводиться інші проблеми. Головна частина порядку денного - це проблеми, пов'язані з економікою в найширшому плані.

Переговори Трампа з Сі були насамперед саме про це або взагалі в основному про це. 47-й президент недарма возив із собою цілу делегацію керівників найбільших американських компаній. Його займає "надцінна" ідея – вирівняти торговельний баланс США і Китаю (США набагато більше закуповує товарів у Китаї, ніж Китай закуповує у США, і цей торговельний дефіцит, часом трохи скорочуючись, уже багато років має тенденцію до зростання).

Трампу потрібно було, щоб китайські авіакомпанії купили багато літаків у компанії Боїнг. Щоб Китай збільшив купівлю американських соєвих бобів. Дав можливості американським компаніям вести бізнес у Китаї на вигідних для США умовах. Щоб Китай не вводив обмеження на купівлю США рідкоземельних мінералів.

Це і був головний порядок денний для Трампа.

З усього цього явно домовитися вдалося про те, що китайські авіакомпанії куплять 200 літаків у компанії "Боїнг". Взагалі-то, дивна досить ситуація. Президент США домовляється з диктатором КНР про те, що начебто приватні китайські компанії куплять літаки, які виробляє не начебто приватна, а абсолютно приватна американська компанія. Такі особливості китайської ринкової економіки, так би мовити ринкової економіки з державним впливом.

Дональд Трамп протягом двох днів розкидував публічно лестощі на адресу Сі Цзіньпіна, називаючи його "великим лідером", кажучи, що це для нього, Трампа, "велика честь" бути другом Сі.

Трамп поїхав до Китаю, будучи далеко не в сильній позиції на переговорах. Його явна поразка в торговельній війні, яку він спробував розпочати з Китаєм навесні 2025 року, призвела до того, що він не тільки відступив, але й різко змінив свою позицію щодо Китаю. Перестав критикувати КНР, перестав називати Китай противником. У Стратегії національної безпеки – основному зовнішньополітичному документі адміністрації, опублікованому в грудні 2025 року, йшлося про те, що у США з Китаєм можуть бути рівні відносини, головне, щоб Китай не заважав США вести свою міжнародну торгівлю.

Війна з Іраном, розпочата Трампом 28 лютого, не тільки не стала його перемогою, а й на сьогоднішній день призвела до кризи – блокування Іраном Ормузької протоки, зростання ціни на нафту, всі енергоносії та енергію, розкручування інфляції в самих США та інших розвинених країнах. Ймовірно, Трамп мріяв про те, щоб приїхати до Сі переможцем, який контролює іранську нафту. Але в реальності 47-й президент украй далекий від втілення цієї мрії в життя.

Усе, що зміг сам Трамп розповісти про свої переговори з Сі щодо Ірану, – це про обіцянку Сі не постачати Ірану зброю (за словами Трампа), про те, що Сі проти появи в Ірану ядерної зброї, і про те, що Сі за те, щоб судноплавство Ормузькою протокою було вільним. Як домогтися цього, мабуть, Сі Трампу не розповів. А можливо, що Сі міг порадити своєму гостю погодитися на іранську пропозицію – розблокування Ормузької протоки, а потім вести переговори (можливо, дуже довгі) про іранську ядерну програму.

У Сі Цзіньпіна є свій порядок денний – Тайвань. І в китайському комюніке про переговори сказано, що Сі Цзіньпін сказав Трампу, що "США повинні підходити до тайванського питання з граничною обережністю".

А американські журналісти, які висвітлюють візит Трампа до Китаю, кажуть і пишуть про те, що КНР просить США змінити формулювання політики щодо Тайваню з "США не підтримують проголошення Тайванем незалежності", на "США противляться проголошенню Тайванем незалежності". А також, як повідомляють журналісти з посиланнями на джерела в американській делегації, Китай просив США обережніше ставитися до продажу Тайваню американської зброї. Сам Трамп від запитань журналістів про Тайвань пішов, зробив вигляд, що не чує. Держсекретар Рубіо сказав, що політика США щодо Тайваню не змінилася. Змінилася чи не змінилася політика, можна буде судити з того, чи продовжать США продавати зброю Тайваню, чи затримка зі схваленням чергового продажу, яка має місце зараз, триватиме невизначено довго.

Як повідомили телеканалу CNN його джерела в американській делегації, перед поїздкою до Китаю співробітників Білого дому попередили про серйозні потенційні ризики у сфері кібербезпеки, пов'язані з перебуванням у КНР.

Членам делегації та агентам секретної служби, які охороняють президента, видали "одноразові" телефони і пристрої з новими номерами; при цьому їх попередили, що навіть ці телефони можуть бути потенційно зламані на території КНР.

Більшість американських офіційних осіб залишили свої особисті телефони та планшети або вдома, або — у вимкненому стані й у спеціальних захисних чохлах — на борту урядових літаків, якими вони прилетіли і полетять додому.

У п'ятницю візит Трампа до Китаю завершиться.

Але те, що це візит із розряду візитів для підтримання "керованого протистояння", і не більше того, не викликає сумнівів. Жодні світові проблеми вирішені під час цього візиту не будуть. Для Китаю США залишаються геополітичним противником номер один, але водночас і експортним ринком номер один. Китай, як був зацікавлений в ослабленні США і в розколі між США та іншими ліберальними демократіями, так, природно, і залишається в цьому зацікавленим.

І Китай, щоб не говорив Трамп про свою дружбу з Сі і скільки б не лестив йому, залишається для США в реальності геополітичним противником номер один. Це визначає і буде продовжувати визначати відносини між двома країнами.

* У Палаті Представників зібрано 218 підписів для розгляду законопроекту про допомогу Україні. Цей законопроєкт був представлений багато місяців тому конгресменом демократом Грегорі Міксом із Нью-Йорка. Спікер Джонсон, який визначає, які законопроєкти включати до порядку денного і розглядати, а які не включати і не розглядати, природно, не хотів розглядати цей законопроєкт, оскільки його розгляду не хотів Трамп.

Тоді конгресмен Мікс став збирати підписи за петицію про примусовий розгляд законопроєкту. За регламентом палати така петиція зобов'язує спікера включити законопроєкт до порядку денного протягом двох тижнів, якщо буде зібрано 218 підписів (50% +1 від конституційної чисельності депутатів у Палаті – 435). Усі до одного демократи підписали петицію. До 2018-ти не вистачало трьох підписів. Два з них дали республіканці Фітцпатрік з Пенсільванії та Бекон з Небраски. Третій підпис поставив у середу незалежний конгресмен Кілі з Каліфорнії, який вийшов у березні з республіканської партії.

Законопроєкт передбачає виділення на військову допомогу Україні $1.3 мільярда і надання довгострокового кредиту на закупівлі американської зброї на $8 мільярдів, а також виділення американської допомоги на відновлення України.

Законопроєкт буде розглянуто протягом найближчих двох тижнів. Якщо всі демократи, два республіканці та один колишній республіканець, які підписали петицію, за нього проголосують, то його ухвалять більшістю в один голос.

Голосування щодо цього законопроєкту республіканців буде найпоказовішим індикатором того, чи готовий хтось із них, крім двох тих, хто підписав петицію, піти на те, щоб відкрито виступити проти Трампа з принципового для нього питання. Думаю, що якщо хтось і готовий, то таких буде дуже мало (і то, це оптимістична оцінка).

Однак, цей законопроєкт, якщо буде ухвалений у Палаті Представників, не має шансів бути розглянутим у Сенаті, якщо тільки раптом його розгляду не захотів би Трамп (таке неможливо собі уявити). Порядок денний сенату визначає лідер республіканської більшості сенатор Тун. Він не ставить до порядку денного Сенату нічого, що Трампу не до душі. А якби поставив, то серед республіканських сенаторів знайшовся б щонайменше десяток, а може, й більше, хто проголосував би за такий законопроєкт разом із демократами.

Відповідаючи на, можливо, резонне запитання, скажу, що регламент Сенату не передбачає можливості поставити законопроєкт до порядку денного шляхом збору підписів більшості сенаторів.

Ще важливо зауважити, що цей законопроєкт добре показує один із важливих напрямів, у якому працюватиме Конгрес наступного, 120-го скликання, якщо демократи виграють вибори 3 листопада.

До кінця історії під назвою "Страх: Трамп у Білому Домі" (с) (назва книги Боба Вудворда, виданої 2018 року) залишилося 982 дні.

Дякую всім, хто прочитав. Бережіть себе і своїх близьких. Бережіть один одного, допомагайте один одному. Здоров'я всім.

Зрештою те, що відбувається у світі, залежить від нас. Від того, чи боремося ми зі злом, чи робимо Добро, чи залишаємося просто спостерігачами, чи чекаємо пасивно і віримо, що хтось десь щось вирішить за нас, чи боремося зі злом і робимо все можливе, щоб перемогло Добро.

Ми не повинні допустити того, щоб зло перемогло. Перемога зла означатиме кінець світу, в якому ми живемо. Допустити цього ми не можемо. Особливо зараз.

Українські Друзі, обіймаю та люблю вас усіх. Бережіть один одного, дуже вас прошу.

Україна є і буде завжди.

А зло буде переможено і покарано. І це неодмінно.