Китай дистанціюється від підтримки Росії: Путін знову "всіх переграв"?

5 квітня 2023 року до Пекіна з офіційним візитом прибув президент Франції Еммануель Макрон, також разом з ним до Китаю прибула делегація Євросоюзу на чолі із головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Їхній візит, за даними ЗМІ, триватиме до 7 квітня. Раніше, наприкінці березня, КНР відвідав прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес, про що вже писало наше видання, а у квітні, за даними німецьких ЗМІ, очікується візит до Китайської Народної Республіки голови МЗС Німеччини Анналени Бербок.

Повідомляється, що французький президент планує особисту зустріч із головою КНР Сі Цзіньпіном, де буде обговорюватись війна в Україні. Востаннє лідери двох країн зустрічалися ще в кулуарах саміту G20 у листопаді 2022 року. З огляду на активізацію контактів європейських лідерів із керівництвом КНР можна припускати – вони сподіваються, що Сі Цзіньпін може вплинути на Росію для припинення війни, яку вона веде проти України.

Євросоюз активізував контакти з КНР, а російсько-китайська дружба вже не є "безмежною"

Однак на тлі стрімкої активізації європейсько-китайських відносин ще більш цікавим видається інтерв'ю посла КНР в Євросоюзі Фу Цуна, яке було опубліковано в The New York Times під промовистою назвою "Посол Китаю в ЄС намагається дистанціювати Пекін від Москви". Варто звернути уваги на деякі висловлювання китайського дипломата: "Китай ніколи не був на боці Росії в цій війні, а деякі персони свідомо неправильно тлумачать це, тому що існує так звана "безмежна дружба". Він уточнив, що вислів "без обмежень" є нічим іншим, як риторичним прийомом. Також посол зачепив питання українсько-китайських відносин: "Той факт, що президент Сі ще не поговорив із Зеленським, не означає, що Китай на боці Росії в українському питанні", – сказав посол і пояснив це зайнятістю очільника КНР, запевнивши, що обидві країни часто контактують на нижчому дипломатичному рівні.

Китай обіцяє не постачати зброю Росії та підтримує територіальну цілісність України

Крім того, посол КНР в ЄС прокоментував чи не найбільш дискусійні аспекти китайської зовнішньої політики так: "Китай не надавав Росії військової допомоги та не визнавав її зусиль з анексії українських територій, включно з Кримом та Донбасом. Китай не постачатиме Росії зброю для використання в Україні ані зараз, ані в майбутньому". Щоправда, він додав і декілька проросійських наративів, вказуючи на "складність докорінних причин" війни, натякаючи тим самим на "політику розширення НАТО". Однак позиція стосовно військової допомоги й територіальних претензій Росії була окреслена китайським дипломатом доволі чітко. Також він зазначив, що "Китай відкритий для угоди з Європою щодо санкцій та інвестицій".

Плани Путіна розмістити ядерну зброю в Білорусі "охолоджують" відносини РФ і КНР

Отже, в інтерв’ю посла КНР можна відчути нові ознаки "охолодження відносин" між Росією та Китаєм, які намітились після заяв російського президента Путіна про можливість розміщення ядерної зброї на території Білорусі, про що раніше писав OBOZREVATEL. Тому лідери провідних країн ЄС наразі мають непогані шанси сформувати спільну європейську-китайську позицію щодо війни в Україні з огляду на те, що офіційний Пекін готовий контактувати з цього питання радше з Європою, ніж із США, своїми прямими конкурентами та потенційними супротивниками.

Європа і Китай здатні спільно розробити нові мирні ініціативи або посилити старі

І хоча шанси на те, що офіційний Пекін докладатиме реальних зусиль щодо виведення російських окупаційних військ з України, вельми невисокі, слід скористатись можливостями. Це насамперед публічне закріплення обіцянок КНР не постачати зброю та боєприпаси до Росії, часткова участь в санкційних заходах проти російської економіки, а також хоча б формальна, але тверда підтримка територіальної цілісності України.

Все це, безумовно, абсолютно під силу європейській дипломатії, особливо в разі консолідованих зусиль. Не виключено, що в свою чергу офіційний Пекін буде домагатись від Європи збереження статус-кво по Тайваню, який, нагадаємо, визнається частиною Китаю більшістю країн Заходу і всього світу. Тому найкращим результатом можна буде вважати розширення або посилення вже існуючого "китайського мирного плану", особливо що стосується виконання конкретних дій.

Наприклад, одним із перших таких кроків може буде забезпечення пункту 7 китайських мирних ініціатив, який стосується безпеки атомних електростанцій. Відтак консолідований тиск на РФ з метою вивести російські окупаційні війська з території ЗАЕС може повернути КНР дещо втрачений імідж глобального лідера, який здатен впливати на процеси мирного врегулювання за межами Азії та підтримати свої ініціативи не тільки словами, а й ефективними діями.