Блог | Ізраїль атакував Іран. Що це означає для світу та України?

Атака Ізраїлю на Іран може означати початок великої війни. Але головне питання — чи стане вона великою?

Сполучені Штати Америки раніше оцінювали, що стійкості іранського режиму може вистачити лише на один-два тижні у випадку масштабного воєнного удару. При цьому вони не робили ставки на наземну операцію, а припускали, що внутрішня слабкість авторитарної системи і невдоволення іранського суспільства можуть призвести до падіння влади зсередини.

Стратегічна мета можливої коаліції Ізраїлю і США очевидна — остаточно усунути постійну екзистенційну загрозу для Ізраїлю, яка стала особливо очевидною після нападу ХАМАС. Іран є не лише політичним противником Ізраїлю, але й центром регіональної мережі воєнізованих союзників і постачальником озброєнь.

Для України ці події мають подвійне значення.

З одного боку, послаблення Ірану об’єктивно вигідне Україні, оскільки Іран є частиною ширшої антизахідної коаліції разом із Росією та Китаєм. Саме Іран постачав Російській Федерації безпілотники "Шахед" і допомагав розвивати ракетні програми, які використовуються проти українських міст і цивільного населення. Будь-яке послаблення цього військово-промислового співробітництва прямо зменшує можливості Росії вести війну проти України.

Крім того, ці події демонструють ще одну важливу річ: переговори з авторитарними режимами рідко призводять до стійкого миру, якщо за ними не стоїть реальний баланс сили. Авторитарні режими сприймають компроміс як тимчасову паузу, а не як остаточне рішення.

Водночас існують і ризики. Якщо глобальні гравці почнуть домовлятися між собою, вони можуть намагатися силою або політичним тиском примусити слабші держави до невигідних рішень. Світ уже бачив приклади демонстрації сили проти авторитарних режимів, які перебували в ізоляції.

Чи можливий подібний сценарій щодо України?

Теоретично — так. Але лише за однієї умови: якби Україна була ізольованим авторитарним режимом без союзників і без внутрішньої легітимності.

Сьогодні ситуація інша. Україна зберігає демократичні інститути і має стратегічну підтримку Європи. Саме Європа, для якої питання безпеки України є питанням власної безпеки, залишається головним фактором стримування будь-яких спроб нав’язати Україні несправедливий або сепаратний мир.

У цьому — наш головний ресурс і наш головний захист.