Доля Тайваню вирішується в Україні: що може врятувати острів

Наважившись на злочинне й агресивне вторгнення в Україну, Російська Федерація фактично відкрила скриньку Пандори, випустивши назовні примару великої війни, яку з 1945 року увесь світ намагався приховати, наполегливо, але не дуже успішно. Вже зараз стає зрозумілим, що політичне керівництво Росії не розраховувало на серйозний супротив як із боку України, так і з боку західних країн. В хворій уяві кремлівських діячів існував "кримський" або максимум "грузинський" сценарій зразка 2008 року, за яким Україна в тій чи іншій формі капітулює за лічені дні. В такому разі все це дійсно більше було б схоже на "спецоперацію", на яку б колективний Захід відреагував би словами стурбованості й невеликим пакетом санкцій. Однак героїчний спротив українського народу й Сил оборони України перетворив російський "бліцкриг" у тяжку, провальну та невигідну війну на "виснаження", яка ніяк не входила в плани політичного керівництва Росії.

Китай спостерігає за помилками Росії

Однак, стримуючи навалу російських окупаційних військ, українська армія захищає не тільки безпеку європейського континенту. В цій війні вимальовуються контури майбутнього багатьох регіонів світу, зокрема Далекосхідного. Річ у тім, що Китай дуже уважно спостерігає за ситуацією навколо України, за діями Росії та вчиться на її помилках. Про це вже активно пишуть азійські політичні експерти, згадуючи епоху "перебудови" в Радянському Союзі. Саме лібералізація і гласність без належних економічних реформ, на їхню думку, призвели до розпаду СРСР. Китай вивчив урок, запустивши реформу економіки без політичних змін, що і привело Піднебесну до їхніх економічних і промислових успіхів останніх десятиліть. 

Відповідно, майже не залишається жодних сумнівів, що Путін і лідер Китаю Сі Цзіньпін домовились про початок російського вторгнення в Україну виключно після закінчення зимових Олімпійських ігор 2022 в Пекіні. Можна констатувати, що китайське політичне керівництво пустило Путіна, так би мовити, "поперед батька в пекло", яким для російських військ виявилась українська земля. Можна майже впевнено констатувати, що в разі успіху т.зв. "спецоперації" в Україні Китайська Народна Республіка почала б планування і підготовку збройної анексії Тайваню, щоб вирішити багатолітнє політичне протистояння двох китайських територій.

Успіхи Росії й Китаю мали б повністю переформатувати геополітичну ситуацію у своїх регіонах і витіснити Захід зі своїх "зон впливу". Все це мало б призвести до нової епохи світової історії, в якій масштабне використання військових сил знову перестало б бути табу, а континенти б накрила черга нескінчених локальних і регіональних війн. Зокрема, саме про це відкрито заявила президентка Тайваню Цай Інвень, підкресливши, що Росія і Китай загрожують світовому порядку. 

Основні висновки для Китаю з російсько-української війни

Які ж висновки виносить зараз Китай, спостерігаючи за перебігом російсько-української війни? Головним стримувальним фактором агресії саме для КНР стає безпрецедентна військова, політична та економічна підтримка України з боку західних країн, а також не менш масштабний обсяг санкцій, які було накладено на країну-агресора, тобто Російську Федерацію. Іншим фактором є героїчний супротив українського народу і Сил оборони України, в якому мотивація захисту рідної країни виявляється одним із головних факторів успіху на полі бою. За таких умов стає можливим нівелювати кількісну перевагу в чисельності військ, окремих видах озброєнь і техніки, на яку традиційно розраховують як Росія, так і Китай.

Обидва фактори, безумовно, будуть реалізовані, якщо Китай наважиться на вторгнення до Тайваню. Нещодавній візит спікерки Конгресу США Ненсі Пелосі до Тайваню був нічим іншим, як демонстрацією всебічної підтримки острівної держави з боку Сполучених Штатів Америки та західних країн загалом. У військовому ж аспекті Тайвань має достатньо непогані військово-повітряні сили та ППО, а також боєздатний флот і берегову оборону. Все це має значно ускладнити морську чи повітряну десантну операцію на Тайвань, а гірський ландшафт місцевості вкупі з добре підготовленими в інженерному плані позиціями може унеможливити захоплення плацдармів на острові. Ба більше, експансія Китаю в регіоні серйозно суперечить не тільки інтересам США, а й порушить економічний баланс Японії, Південної Кореї, Сінгапуру, Індонезії та інших потужних азійських країн.

Китай і Тайвань: три варіанти розвитку подій

Отже, в найближчі роки політичне керівництво Китаю (не факт, що це буде Сі Цзіньпін) буде мати три основних варіанти політики щодо так званого "Тайванського питання". Їхня пріоритетність буде визначатися перебігом російсько-української війни та її проміжними або фінальними підсумками. Перший із варіантів виходить із того, що збройна агресія проти Тайваню буде дуже ризикована як в економічному та політичному плані, так і зовсім не гарантує успіх у військовому плані. Тому статус-кво в регіоні буде зберігатися ще достатньо довго. Менш імовірним є другий варіант, за якого Китай (у  разі успіхів РФ в Україні) може таки наважитись на силову анексію Тайваню, не рахуючись із потенційними економічними й військовими втратами, ставлячи політичну необхідність вище від раціональних міркувань.

Однак існує і третій шлях, яким може піти Китай, намагаючись укріпитись у ролі світового військового (а не тільки економічного) лідера. В цьому варіанті може бути застосовано обмежене використання сили проти Тайваню, а саме – захоплення тайванських островів Матсу, Кінмен і Пенху, які розташовані набагато ближче до материкового Китаю, ніж до самого Тайваню. Приводом для цього може стати, наприклад "демілітаризація" цих островів під приводом якоїсь уявної загрози з їхньої території. Це дасть привід проголосити часткову "перемогу" всередині Китаю, але буде недостатньо для серйозної протидії з боку США та інших країн. Альтернативою цьому може стати спроба захоплення інших спірних територій, таких як Парасельські острови та острови Пратлі, на які претендують одночасно Філіппіни, Бруней, Малайзія, Тайвань і В’єтнам, або спірного з Філіппінами острова Палаван. Варто згадати, що навколо цих островів розвідано достатньо великі нафтогазові родовища, що робить володіння ними вельми вигідним економічним проєктом.

Саме тому США та західні союзники нашої держави повинні розуміти, що перемога України в протистоянні з Росією може вирішити багато проблем в інших регіонах світу, і саме українська перемога має стати для країн Заходу метою номер один…