Блог | "Ми справді бачимо себе великими друзями України та хочемо допомогти": данський депутат

Декілька місяців тому я потрапила на захід у сад данського парламентарія. Мікаель Оструп Йенсен запросив усіх бажаючих додому, в місто Рандерс, поговорити про розвиток регіону, показати, як він живе. Незважаючи на те, що працює у Копенгагені, депутат прийняв рішення не переїжджати у столицю із сім'єю. Адже коли живеш в регіоні, краще розумієш його проблеми.

У той недільний ранок він стояв біля звичайного будинку, що нічим не відрізняється від сусідніх. Без паркану й охорони. Тиснув руку кожному гостю, знайомився. На фоні грав місцевий гурт. Народ пригощався кавою, чаєм і навіть вином. Діти гралися біля гойдалки, а в перервах підбігали до столу з тортиками.

Дорослі сиділи на стільчиках і пледах, й у форматі дискусії обговорювали справи регіону. Поряд художниця малювала картину і кожен міг залишити на ній декілька мазків. Картина слугувала певним єднанням народу, спільною справою, яку вони створюють.

Потім дискусію підтримала гостя — міністр інтеграційної політики Данії, Інга Стойберг. Будь-хто міг поставити запитання, без заготовленого сценарію і цензури. До неї підходили, тиснули руку, дякували, робили спільне фото.

Будучи в захваті від формату заходу, я домовилася із Мікаелем про інтерв'ю, яке було призначене вже у Копенгагені.

Мікаель Оструп — член данського Уряду, представник партії лівих. Знаменитий тим, що став наймолодшим мером в історії Данії. У 2001 році, у віці 25-ти років він був обраний мером міста Рандерс. Тільки у 2018 році його рекорд був побитий.

Мікаель зустрів із посмішкою на порозі свого маленького, але затишного кабінету. "Зазвичай тут я працюю з ранку вівторка до вечора п'ятниці. В інший час — у своєму рідному районі. Це нормальний тиждень, але бувають і ненормовані, коли я проводжу більше часу в своєму місті. У парламенті я повинен голосувати, вести дебати. Так само тут у мене є свої співробітники, і один у Раннерсе", — пояснив чиновник.

— Ви знаєте, я з України, і мені цікава ваша думка: чи стане вона частиною Євросоюзу? Коли це можливо і що має статися для цього?

— Скільки років? Гарне запитання! Ймовірно, декілька років, тому що корупція все ще величезна, і ми також бачимо відмінності між містами та селами. Коли ви виїжджаєте за межі міста, в село, існує величезна різниця.

Крім того, у вас конфлікт із Росією, і це зупинка для всього. І тому, скільки років — це хороше запитання. Я сподіваюся, що ви будете з нами у найближчому майбутньому, але я боюся щось упустити. І це в першу чергу через Росію, тому що, поки ситуація без змін, вступ у ЄС, боюся, неможливий.

— Бачите, ми втратили Крим, пізніше — два великі регіони. Я запитую європейців, що вони знають про війну України з Росією, але деякі з них чують про це вперше. Здається, що ми залишилися одні.

— Деякі країни ЄС, наприклад, Німеччина, не хочуть визнавати те, що відбувається між вашими країнами. Вони хочуть дружити з Росією. Ми хочемо бути твердими проти Росії, тому що прагнемо допомогти вам і всім нам. Таким чином, ЄС не об'єднаний у цьому питанні, ми дещо розділені і обговорюємо це. У вас є дійсно близькі друзі, наприклад, у Данії та Нідерландах, у Прибалтиці, Швеції тощо, які хочуть, щоб Україна досягла успіху.

Читайте: Порошенко пригрозив Росії новим ударом: кого стосуватиметься

У нас є військовий радник в Україні, який намагається допомогти вашим військовим відповідати сучасним потребам армії. Тому ми дійсно бачимо себе великими друзями України і хочемо допомогти.

Зараз ми витрачаємо в Україні більше грошей, ніж було раніше. Наприклад, ми спонсорували створення сайту, де чиновники повинні декларувати доходи сім'ї.

— Чи були ви в Україні?

— Я подорожував по Україні, відвідав багато місць, не тільки Київ, а також східну і південну частини, Одесу та інші міста. А також Крим, де я був до того, як він був окупований. Україна — дуже велика країна, і у неї є багато можливостей. Сільське господарство, наприклад. Деякі данські і голландські фермери їдуть в Україну, намагаючись допомогти фермерам із обробкою землі. Ви знаєте, що ми були фермерами в багатьох поколіннях, і Нідерланди теж.

— До речі, ось данці мало знають про Україну, а їхні діти носять одяг українського виробника. У мережі супермаркетів продається одяг данського бренду, виробництво якого розташоване в Україні.

— Так, ми хочемо, щоб одяг вироблявся в Україні, а не в Пакистані, Шрі-Ланці та в інших місцях, де зазвичай виробляється. В Азії виробляється багато одягу, і, якщо він може бути виготовлений у Європі, це дуже добре. Це добре, якби ви змогли розвивати економічні відносини між нашими країнами. Моє послання полягає у тому, що, якщо у когось є ідеї про те, що ми могли б зробити для поліпшення ситуації, то ми більш ніж готові це почути. У мене особисто є ідея, що ми повинні бути одним із ваших найближчих друзів.

— Знаєте, через війну багато українців емігрували. Звичайно, велика частина в Польщу. Я знаю, що польський уряд задоволений процесом інтеграції українців. Як щодо українців у Данії?

— Офіційно в Данії проживає десять тисяч українців. Але їх може бути більше. Ми хочемо, щоб більше емігрантів приїжджало працювати у різних секторах, тому що у нас низькі показники зайнятості. Надзвичайно мало робочої сили. Багато поляків фактично повернулися у Польщу, щоб працювати там, бо в їхній Батьківщині ситуація покращилася. Тому тепер нам потрібен хтось іще. І я знаю, що багато компаній шукають українців. Подивимося, чи зможемо ми допомогти спонукати деяких українців приїхати в Данію на роботу. Ваші люди працьовиті, вони працюють у різних сферах, беруть кредити у Данії.

Читайте: Українці розчарувалися у трудовій міграції — експерт

У нас є труднощі, щоб отримати "добро", позитивну оцінку парламенту, тому що ми комітет меншин, нам потрібна більшість. Але ми боротимемося за те, щоб утримати його, тому що хочемо, щоб більше людей приїздило працювати. Ми дійсно намагаємося це зробити, але зараз у Данії це важко. Багато партій борються проти нас щодо цього питання. Тому я можу обіцяти вам, що після виборів, якщо у нас все ще буде більшість, ми обов'язково продовжуватимемо боротьбу за це. Єдина проблема, звичайно, в тому, що ви перебуваєте за межами ЄС.

— У чому причина величезної різниці між класами в наших країнах?

— Депутати в Україні отримують, наскільки я пам'ятаю, більше грошей, ніж звичайний працівник в Україні. А я заробляю стільки ж, скільки середньостатистичний громадянин у нашому окрузі. Це не так багато, але непогано, я не скаржуся. Ми вирішили зберегти нашу зарплату досить низькою, тому що, на думку парламенту, політика не в грошах, а в тому, щоб робити щось необхідне.

У Данії дуже високі податки, але це дозволяє дійсно бідним людям отримувати допомогу, і якщо ви не працюєте, то ви все одно маєте безкоштовні лікарні, середню освіту, університет тощо. І це причина того, що навіть якщо ви народилися у бідній родині, то все одно зможете домогтися успіху. Оскільки можете отримати безкоштовну освіту. Вам фактично платять за навчання в університеті, у вас є можливість заробляти самостійно.

Це данський шлях. Це наша система. Кожна сторона підтримує цю систему. Хтось, звичайно, хотів би підвищити податки, а хтось хотів би знизити податки. Але ніхто не хоче замінювати усю систему, тому що ми всі дякуємо цій системі в її повній мірі, тому що ми є однією із кращих систем у світі. Як ми можемо бути такими некорумпованими, якими ми є? Одна з моїх відповідей на це така: ми дуже схожі, ніхто не займається політикою заради грошей. Це все гени.