Фіаско "човникової дипломатії" від Орбана: чи можливі переговори після ракетного удару по "Охматдиту"

Початок липня 2024 року відзначився різким пожвавленням дипломатичної активності прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. 2 липня він відвідав Київ, де зустрівся із президентом України Володимиром Зеленським, а вже за три дні по тому він здійснив неоголошений заздалегідь візит до столиці Росії Москви, де провів зустріч із російським диктатором Володимиром Путіним. Після цього він несподівано вирушив у Китай. А далі планував влаштувати "миротворче" шоу на саміті НАТО у Вашингтоні. Утім, ракетні терористичні атаки з боку росіян по Києву, і зокрема, удар по столичному "Охматдиту" викликають слушний сумнів у ефективності плану Орбана. Про це читайте у матеріалі OBOZ.UA.

Візит Орбана до Москви

Візит Орбана до Москви одразу після зустрічі з українським президентом викликав миттєву реакцію Міністерства закордонних справ України. Зокрема, наше зовнішньополітичне відомство наголосило на тому, "що рішення здійснити цю поїздку ухвалене угорською стороною без погодження чи координації з Україною". Крім того, було підкреслено, що принцип "жодних домовленостей про Україну без України" залишається непорушним, а єдиним реалістичним шляхом до відновлення справедливого миру залишається Формула миру, яку запропонувала Україна, зокрема на першому Глобальному саміті миру у Швейцарії, участь в якому взяла також Угорщина.

Блок на 15-й пакет санкцій проти РФ

Одразу ж після закінчення зустрічі Орбана і Путіна російські ЗМІ повідомили, що угорський прем'єр пообіцяв, що не дасть ухвалити 15-й пакет санкцій проти РФ протягом тих шести місяців, що Будапешт головуватиме в ЄС. У ЗМІ подавалося, що саме це стало "одним із найважливіших меседжів", які висловив Орбан під час свого раптового візиту до російської столиці і, власне, було головною метою цього візиту.

Насправді це був лише один з багатьох приводів для очільника угорського уряду відвідати столицю Російської Федерації, а справжні причини криються набагато глибше, що детально буде аналізуватися нижче.

Так в чому ж полягає основна мета такої різкої дипломатичної активності Віктора Орбана? Частково це пов’язано із намірами реалізувати імідж "миротворця" з огляду на піврічне головування Угорщині в Євросоюзі. Не менш важливою причиною є намагання російської сторони встановити певні контакти з Україною, принаймні на рівні таких посередників, яким погодився виступити Орбан. Не дивно, що для такої місії був обраний саме максимально проросійський і керований із Москви Віктор Орбан, фактично головний агент Кремля в Європейському Союзі й НАТО. Формальних приводів для контактів з Україною в Орбана багато, адже спільні кордони, економічні, гуманітарні зв’язки та піклування про угорську діаспору завжди вимагають вирішення безлічі нагальних питань.

"Очевидно, вигодонабувачем "човникової дипломатії" Орбана хоче стати сам Орбан. Угорщина головує в ЄС. А для Будапешта зараз важливо зберегти транзит російських енергоресурсів до Угорщини через територію України. Договір цього року закінчується, і Україна не демонструє бажання його продовжувати. А ще в Угорщині у Орбана з'явився гідний кандидат у його електоральній ніші – Мадяр. Тому гра на міжнародній арені є елементом демонстрації Орбаном власної ваги для угорців. Адже зустрічі йдуть із Зеленським, Сі, Путіним і, мабуть, скоро з Трампом. Тому така переговорна активність може мати саме таку мотивацію. Звісно, ​​не без того, що Орбан передає між співрозмовниками позиції сторін. Але він уже зізнався – бачить кардинально різні позиції України та Росії. А тепер обстріл України і так послаблює роль Орбана в "мирному процесі", – зазначив у коментарі OBOZ.UA політичний експерт Ярослав Макітра.

Кремль справді хоче активізувати переговорну риторику?

Однак головною причиною такої зацікавленості у процесі перемовин, яка зненацька з’явилась в очільника Кремля Володимира Путіна, є черговий крах його військових планів в Україні. Станом на початок липня можна впевнено констатувати, що широко розрекламований росіянами наступ на Харків фактично провалився. Власне, вже не вперше за час цієї війни спроба росіян переломити події на фронті закінчується для них невдачею як на полі бою, так і в дипломатичному плані. Цього разу "харківський наступ" і ракетно-бомбовий терор самого Харкова призвів до прискорення військової допомоги Україні, в тому числі зняття заборони застосовувати західну зброю по території Росії, хоча із запізненням та певними обмеженнями. Загалом план Путіна тиснути дипломатично, поки його війська штурмують Харків, не реалізувався.

Ґрунт для перемовин у разі перемоги на виборах Дональда Трампа

Фактично дипломатична місія Орбана – це пробні шари, для розуміння меж консенсусу щодо умов завершення бойових дій, а у перспективі – і всієї війни, в чому стають все більш зацікавлені обидві сторони. Зрозуміло, що Віктор Орбан – надто дрібна фігура у світовій геополітиці, щоб стати справжнім "миротворцем", однак геополітичні "важковаговики", а саме лідери США, Китаю, Індії, здатні будуть вплинути на цей процес дуже серйозно.

Недаремно по завершенню зустрічі з угорським прем’єром із Кремля пролунала заява про те, що російська сторона дуже серйозно ставиться до планів завершення війни в Україні кандидата в президента США Дональда Трампа.

Якщо згадати про особисту дружбу Орбана і Трампа, то із наближенням президентських виборів у Сполучених Штатах закручується вельми цікава дипломатична комбінація. Не відкидається, що на тлі невдалої участі Джо Байдена в передвиборчих дебатах у штабі Трампа більш впевнено відчувають можливість перемоги, тому вже починають таким чином готувати ґрунт для майбутніх мирних перемовин. Власне, з цим і був пов’язаний задум нинішньої "човникової дипломатія" Орбана, який після Пекіна запланував собі виступити на саміті НАТО у Вашингтоні і наголошуватиме саме на питанні врегулювання війни в Україні. Очевидно, з використанням московських та пекінських наративів.

Але, схоже, план Орбана посилити свою міжнародну вагу розвалюється. І головний крок до цього власними руками зробив Кремль, який якраз перед самітом провів масований ракетний удар по українських містах.

Ракети проти дипломатії

Відео та фото з наслідками ракетних ударів по Україні, завданих росіянами в понеділок, 8 липня, вже облетіли весь світ. А удар по "Охматдиту" продемонстрував навіть найбільш оптимістичним політикам Заходу неможливість сідати за стіл переговорів з Кремлем, який бажає лише одного – демонстративно знищувати українців та Україну. Багато ключових західних країн уже відреагували на цей терористичний акт росіян.

Посол Німеччини в Україні Мартін Єґер заявив, що російські удари по цивільних в Україні демонструють "готовність" Росії до переговорів та закінчення війни. "Сьогодні вранці російська сторона здійснила ракетну атаку по Україні, у тому числі по Києву. Тут постраждала, серед іншого, дитяча лікарня "Охматдит". Багато жертв у Києві – загиблих, поранених. Це війна проти мирного населення. Ось як виглядає готовність Росії до переговорів та її прагнення до миру", – відреагував Єґер.

Міністр оборони Нідерландів Рубен Брекельманс назвав російський удар по дитячій лікарні у Києві "боягузливим нападом" Кремля. За його словами, українські партнери мають посилити допомогу Києву. "Російський терор не має межі: тепер боягузливий напад на дитячу лікарню. Щойно повернувся з Києва, тому мені ще болючіше на це дивитися. Це посилює мою мотивацію якнайшвидше доставити запчастини до "Патріотів" та F16. І продовжувати робити з партнерами більше у сфері протиповітряної оборони!" – сказав Брекельманс.

Загалом можна констатувати, що спроби російської пропаганди обставити цю історію в стилі "а укри самі винні" закінчилися нічим.

"Виродки з Кремля знову демонструють свій цинізм, заявляючи, що "це працювала українська ППО". "Я вдячний усім українцям, які викладають відео, де конкретно видно, що це був прямий ракетний удар по людях", – заявив президент Володимир Зеленський, який перед поїздкою на саміт НАТО відвідав Польщу, де провів зустрічі з керівництвом цієї країни.

Також глава української держави звернув увагу на те, що посередниками між Росією та Україною можуть стати лише США, Китай та ЄС. Іншими словами, Орбану, який бажає стати головним переговорником, Київ цілком недвозначно дав відкоша.

"Якщо говорити про політичні наслідки обстрілу, то це зайвий аргумент кожній стороні відстоювати свою позицію. Очевидно, що Путін дав команду так масово і цинічно вранці в понеділок бити по центру Києва, щоб продемонструвати власну силу. Завдання – лякати українців і, головне, – світ, що він стоятиме на своєму, і те, що йому кулуарно озвучують, він не приймає. Бажаних успіхів у Росії на фронті немає, тому, зважаючи на все, було вирішено тиснути ось так", – зазначив Ярослав Макітра.

За його словами, цими подіями можуть спробувати скористатися союзники Росії на Заході.

"Як не парадоксально, "прихильники миру" з урахуванням інтересів Росії зараз будуть ще сильніше тиснути: мовляв, треба зупинятися, бо вже діти гинуть. Але це не перший і, боюсь, не останній злочин проти людяності з боку Путіна. І тут показово, що він перебуває у міжнародному розшуку, але один із лідерів держав ЄС, а також два лідери держав НАТО тиснуть йому руку", – зауважив Ярослав Макітра.