Блог | Чому Росія не передає українських політв'язнів

Росія відмовила у передачі Україні незаконно засуджених українців Станіслава Клиха, Миколи Карпюка та Олексія Чирнія, сказав заступник міністра юстиції Сергій Пєтухов.

Я вчора теж читав цю новину і трохи здивувався. Мова йде про передачу по конвенції, на яку посилався пан Пєтухов, про відбування покарання на території країни-походження. Там існує ціла процедура. Згідно цієї конвенції повинен відбутися суд. На судовому рівні треба визнати, що вони винні у тому злочині, у якому їх звинувачують на території Російської Федерації.

Пам’ятаєте ситуацію, наприклад, з Надією Савченко, коли росіяни казали: "Не питання, в нас є конвенція, забирайте її по конвенції". Але мова якраз йшла про те, що вона повинна була: а) визнати цю вину; б) на судовому рівні повинно було бути визнано її злочин тут, на території України. Тобто Україна мала визнати те, у чому звинувачується особа на території Російської Федерації, і особа повинна була це визнати. І після цього вона би продовжувала відбувати покарання на території України. Тут би вже її помилували і далі вона була би вільна, але при цьому судима.

Читайте: Россия хочет все стрелки перевести на "Л/ДНР"

І якщо мова йде саме про такий конвенційний спосіб, то я думаю, що дещо у нашому Міністерстві юстиції недомовляють, частину правди сказали. Мабуть Росія сказала: "Питань нема, ми можемо, але тоді проводьте ці суди, на території України визнавайте ці злочини, визнавайте, що ми засудили їх справедливо. І тоді ми вам їх передамо". Звичайно, це неприйнятна схема, тому що ми не визнаємо, це політичні в’язні. І добровільно визнати те, у чому їх звинувачують на території Російської Федерації – це нонсенс. Відтак очевидно Україна сказала, що на це ніхто не піде. А Росія сказала: "Не підете? Ви самі послались на конвенцію, там це написано".

Відтак я думаю, що дали цю новину з політичних мотивів і сказали, що відмовилась Росія. Хоча конвенцію може відкрити кожен і почитати пункти і умови, на яких передають засуджених.

Тому, якщо вже говорити, що робити далі, я думаю, що треба продовжувати ті політичні перемовини, які тривають на рівні президентів, і домовлятися про схему, подібну до тої, яка була із Савченко, або з двома лідерами кримськотатарського народу.

Ми розуміємо, що вони є політичними в’язнями, відтак треба шукати розв’язання у політичній площині і або обмін проводити, або шукати якусь ad hoc схему, яка не прописана в конвенціях. Тому що конвенційний спосіб, на жаль, є неприйнятним ні для них, ні для України.