Блог | Британія: Велика просила передати, що трохи розвалюється, а в нас з нею столітня угода

Колишній керівник ФСБ, секретар Радбезу РФ, а зараз – вже понад два роки – помічник Путіна з питань кораблебудування й голова Морської колегії РФ (а також батько чинного російського віцепрем’єра) Микола Патрушев пригрозив Польщі.

"В разі вступу Польщі у воєнні дії проти Росії наша країна застосує весь арсенал наявних у неї сил і засобів, і польська державність припинить своє існування за два-три дні", – заявив Патрушев.

Він звинуватив Польщу в неправильній оцінці військового потенціалу РФ та заявив, що російські війська під час війни проти України нібито не використовують усіх своїх можливостей.

[Натяк на ядерну зброю?]

Заява пролунала після повідомлень про виступ Сікорського в Києві. Російські ЗМІ стверджували, що польський міністр закордонних справ говорив про можливість швидкої перемоги Польщі у разі нападу Росії.

Тож із Польщею все, й тепер про "справжню" країну – Дуже Велику Британію.

Прем’єр-міністри Шотландії, Вельсу й Північної Ірландії підписали 14 вересня в Кардиффі спільний меморандум.

В ньому йдеться про право цих регіонів самостійно визначати своє майбутнє й зокрема – можливість виходу зі складу Великої Британії.

Як повідомляє The Telegraph, у цьому документі лідери трьох британських автономій підкреслили право на самовизначення й заявили, що розглядають саме європейську інтеграцію як важливу складову свого майбутнього, висловивши прагнення до тісніших відносин із Євросоюзом.

Пряма цитата:

"Уперше в історії мешканці цих островів мають прем’єр-міністрів в Шотландії, Вельсі та Північній Ірландії, які всі прагнуть незалежності від Сполученого Королівства. 

Для людей, які спостерігають за подіями на цих островах, – для людей, які спостерігають за ними по всьому світові, не може бути яснішої ознаки того, що час Вестмінстера добігає кінця.

<> Наші рухи набирають обертів; ми віримо, що конституційні зміни неминучі".

Угода містить заклик до уряду Великої Британії не перешкоджати можливим змінам конституційного устрою,

при цьому чітко вимагається підготувати механізми для проведення відповідних процесів у кожній із юрисдикцій.

"Наші нації мають право на самовизначення. 

Жоден уряд Вестмінстера не має права блокувати демократію чи підривати принцип, згідно з яким наш народ сам вирішуватиме своє майбутнє" – 

текст вельми жорсткий і достатньо відвертий.

Тож схоже, що країна крокує (точніше – повертається!) до ЄС окремими частинами по черзі, 

поки "метрополія" (чи то "федеральний уряд") мляво розмірковує.

Наразі там лише спантеличено заявили, що прем'єр-міністр Великої Британії Енді Бернем залишається прихильником збереження Сполученого Королівства 

та хоче зосередитися на економічних проблемах громадян.

З Лондона Кардиффові також відповіли (дуже обережно), що, мовляв, взаємодія з адміністраціями Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії має відбуватися через партнерство й співпрацю,

а проведення нових референдумів про конституційний статус територій британський уряд наразі не ставить у центр своєї політики.

Особисто в мене складається враження, що неочікувано слабкі англійці 

(в яких, нагадую, під час війни вже другий монарх і п’ятий уряд)

навіть не дуже активно сперечаються:

"хоче зосередитись, має відбуватись, не ставить у центр",

тобто таке собі. 

"Не ставить" – поставить.

(Та й тутТрамп чомусь саме зараз несподівано озвучив свою мрію про об’єднану Ірландію – звісно, за рахунок UK, чим застав зненацька навіть ірландського прем’єра!)

Цікаво, до речі, а що там із нашим нещодавнім договором зі Сполученим Королівством на сто років – з ким він тоді діятиме? З усіма чотирма одразу?

[Про те ж, як розвалюється ще й Німеччина (щоправда, тільки на дві частини), – був мій попередній матеріал.

"Там руський дух, бо тхне там Русью".]