Археологи розгадали таємницю загадкових малюнків на каменях, знайдених у Стоунхенджі. Фото

Загадкові малюнки на каменях відомого Стоунхенджу часів Неоліту є цілком продуманою композицією, а не просто набором геометричних фігур. Художник, який наносив їх на каміння, міг зобразити пейзаж, який бачив навколо, або предмети.

Як розповів MailOnline, дослідники з Wessex Archeology проаналізували художні елементи, які використовувалися майстрами неолітичного мистецтва "золотого століття" в оформленні меморіального каміння зі Стоунхенджу. Таблички вважаються одними з кращих зразків доісторичної гравюри в Британії.

До чотирьох знайдених раніше пластин було застосовано неінвазивні технології візуалізації з перетворенням відображення (RTI). Вчені з'ясували, що геометричні малюнки на кожній пластині демонструють не тільки продуману, постановкову композицію, деталі, але і дають уявлення про те, що надихало митців неоліту, що їх оточувало.

Зокрема, на одному з каменів зображений скручений шнур – об’єкт, який, як припускають експерти, був відомий художнику за життя.

"Використовуючи досягнення фотографічних методів, можна припустити, що художники неоліту використовували об’єкти, відомі їм у реальному світі, як натхнення для свого художнього витвору", – сказав один із авторів дослідження археолог Філ Хардінг, який уперше проаналізував кам’яні плити в 1988 році.

За його словами, нові технології та їхнє використання у вивченні Стоунхенджу, зокрема, гравюр на камінні часів неоліту дасть уявлення про спосіб мислення людей, які жили в той період, про те, що було для них значущим, і дасть уявлення про стилістику, яка на той момент переважала у мистецтві.

Каміння, що досліджувалось, було знайдене у період із 1968-го по 2017 рік у межах 5 км від Стоунхенджу, причому частина з них була знайдена ​​під час розширення траси A303 ще у 1968 році.

Відомо, що Стоунхендж, який можна побачити сьогодні, є останнім етапом будівництва, завершеним близько 3500 років тому. Пам'ятник будувався в чотири етапи.

У першій версії він являв собою великий земляний вал або Хендж, що складався з рову, берега і ям, ймовірно, побудованих близько 3100 р. до н.е. Цей його період стосується знайдених біля нього кремованих людських кісток. Історики припускали, що Стоунхендж у той час використовувався, як місце поховання та релігійних церемоній.

Після цього першого етапу Стоунхендж був закинутий і залишався недоторканним більше ніж 1000 років.

Другий етап Стоунхенджу почався близько 2150 років до нашої ери, коли на це місці було перевезено близько 82 блакитних брил із південного заходу Уельсу. Вважається, що камені, деякі з яких важать по чотири тонни кожне, везли на роликах і санчатах, а потім переправляли на плотах водою. Така подорож займала майже 240 миль. На місці каміння було встановлено у центрі, у формі неповного подвійного кола.

У той же період початковий вхід у Стоунхендж був розширений згідно з астрономічними принципами, враховуючи схід Солнца.

Третій етап Стоунхенджу припав на період 2000 років до нашої ери. Тоді в Стоунхенджі з'явилося велике сарсенове каміння (блоки з пісковику, знайдені у великій кількості в Королівстві на рівнині Солсбері та на пагорбах Мальборо у Вілтширі; в Кенті; і в меншій кількості в Беркширі, Ессексі, Оксфордширі, Дорсесі та Хемпширі). Вони були більші за блакитне каміння. Найбільший із них важить 50 тонн, і транспортування його водою було неможливе, тому є припущення, що вони перевозилися на санчатах і мотузках.

"Розрахунки показали, що було потрібно 500 людей та шкіряні мотузки, щоб тягнути один такий камінь, і ще 100 людей для прокладання катків перед ними. Це каміння було розташоване по зовнішньому колу з горизонтальними опорами", – сказано у статті.

Заключний етап Стоунхенджу: четвертий і останній був відразу після 1500 р. до нашої ери, коли блакитні камені меншого розміру були переставлені у форму підкови і кола, що можна побачити і сьогодні.

Вчені припускають, що початкова кількість каменів у колі з блакитного каміння, ймовірно, була близько 60, але відтоді вони були витягнуті або розбиті.

Як повідомляв OBOZREVATEL, археологи в Британії знайшли кімнату, в якій перед боєм відпочивали гладіатори.