Блог | Алергія на свободу: американська журналістка вимагає змінити саме розуміння антисемітизму

Американська журналістка із російським корінням Маша Гессен вчергове стала фігуранткою великого політичного скандалу, повʼязаного із її спробами "інтерпретувати" політичні погляди ультралівого кандидата на посаду мера Нью-Йорка Зохрана Мамдані – і для цього вимагає змінити саме розуміння антисемітизму. Хоча що тут змінювати? З часів Вавилону і Риму антисемітизм – ненависть до євреїв та їхньої держави і щира впевненість в тому, що коли єврей намагається захистити своє право жити і право своєї держави існувати, він проявляє непропорційну жорсткокість до тих, хто намагається його цього права позбавити. І так, прихильників цієї позиції можна у непропорційно великих дозах знайти і серед самих євреїв.

Не так давно про Машу Гессен дізналася і українська громадськість – це коли журналістка намагалася влаштувати скандал у звʼязку із відмовою українських письменників – до речі, військовослужбовців - брати участь у спільних заходах із російськими літераторами. Гессен побачила тут практично те ж саме, що і зараз із Мамдані і Ізраїлем: той, хто захищається і хоче жити за правилами власної гідності, викликає у неї щире несприйняття. Так що ні, це не антисемітизм. Це – алергія на свободу і опір.

І як на мене, корені цієї алергії – у Москві. Я багато разів спостерігав за поведінкою представників московської єврейської інтелігенції – вихідців з українських чи білоруських штетлів – які були впевнені, що сутність успіху – ніяковіти перед силою Охотного ряду, перед кожним російським мʼясником чи слідчим. Цей комплекс вони пронесуть з собою у еміграцію і тепер будуть навʼязувати нам – тим, хто бажає вижити. При чому, як і раніше, вони виживають за чужий рахунок – НАТО, США, ядерної зброї тощо – і не помічають, що ми оплачуємо власну свободу власними зусиллями.

Ба більше, саме це їх і нервує. Бо людина, яка робить самостійний вибір, завжди дратує того, хто паразитує на чужих досягненнях і пояснює як нам жити за чужою спиною.