Генпрокуратура Росії повернула в лоно держави "блудні" горілчані бренди
Російська держава міцно тримає в одній руці скіпетр з чорного золота, а в іншій - державу з білого. Народ же російський від чорного золота нафти нічого не має, а від білого золота горілки - нещадно мре.
"Столична" як загальнонародне надбання
Тепер відомі на весь світ горілки "Столична", "Московська" та інші (всього 17 лікеро-горілчаних назв) оголошені національним надбанням, інтелектуальною власністю держави. Жорстока боротьба за дорогі слова почалася ще до розвалу Союзу. Літр горілки, рівний 10 руб. (2 грн) за виробництво, розлитий в пляшку з етикеткою "Столична", коштуватиме вже близько 140 руб. (28 грн). Якщо врахувати, що горілка - товар не залежується, то боротьба "титанів", в якій переможцем знову вийшло держава, цілком зрозуміла.
Почалося все на зорі 90-х. На перший погляд, важко знайти відмінності між близнюками "Союзплодімпорт" і "Союзплодоимпорта", різниця-то всього в одну букву, але саме вони головні учасники битв за експортні бренди. Розібратися в цій війні дуже складно. "Союзплодимпорт" існує довше, з 1967 р., а тому начебто має більше прав. Але "Союзплодоимпорта" - дітище держави, народжене в 1998 р. і назване федеральним казенним підприємством. З 2001 р. підприємство з літерою "о" поступово відвоювало право на горілчані назви в Росії, а потім і в ряді інших країн. Але прийшли нові люди, і держава сказала "Союзплоду": я тебе породив, я тебе і вб'ю. Тепер всі 17 дійних корів, включаючи головних годувальниць, вірніше, поіліцей - "Столичну" і "Московську", загнали в державне стійло. Щорічний удій до бюджету очікується в $ 4 млрд, про що оптимістично повідомив заст. генерального прокурора Сергій Фрідін-ський.
"Мірні" бренди
Великі оптові продавці лікеро-горілчаної продукції вважають, що держава пасе задніх реальних процесів. "Столична" і "Московська" - це давно "мертві" бренди. У Росії їх мало розливають - занадто дорого, оскільки і той і інший "Со-юзплоди" продавали ліцензію за великі гроші. За кордоном цю горілку теж не зустрінеш. Зате, наприклад, у Лондоні на кожному кроці продається "Немі-Рофф". Так що експортне російська горілка - це скоріше сувенір, ніж прибуток.
У Росії зараз вже розгорілася інша війна: вирішальна битва відбудеться відразу після Нового року. Саме тоді набуде чинності закон, згідно з яким, у виробника горілки має бути на рахунку не менше 50 млн руб. (Близько $ 15 млн). Це означає, що горілчані монополісти ще більше зміцнять свої позиції, остаточно добивши дрібних виробників.
З іншого боку, цей же закон полегшить життя продавцям алкоголю. Щоб продавати міцні напої оптом, фірма повинна мати 10 млн руб. (Більше $ 3 млн). У свою чергу, скасовується місцева акцизна марка. Вона, звичайно, не була знаком якості, оскільки в регіонах алкоголь перевіряли хто на що здатний, - єдиної системи не існувало. Тепер же цієї марки не буде зовсім, що спрощує продаж "паленого" продукту.
Непереможна "паленка"
Як бачимо, всі процеси, що відбуваються навколо горілки, стосуються тільки одержувачів надприбутки, вірніше, їх інтересів. Це означає, що російські споживачі так і будуть пити вино, від якого пахне парфумами, і горілку з запахом ацетону. Лівак в основному женеться з Кабардино-Балкарії та Північної Осетії, зрозуміло, що без усяких податків. Але не тільки. Наприклад, в Хабаровському краї довгий час виробляли "палену" горілку з технічного спирту, який розбавляли в 4 рази. А скільки кустарщіков, які збувають свій продукт на квартирах!
Журналісти поспілкувалися з працівниками подібного заводу, щоб дізнатися, як вони ставляться до виробництва "білої смерті". Виявляється, їх не гризе совість, навпаки - вони самі на дозвіллі попивають свою продукцію. Головне, за їхніми словами, знати міру, адже отруїтися можна і хорошою горілкою, дивлячись скільки випити. За такою непробудної логіці Росія живе вже сотні років ...
Ольга БОТКІНА, "Газета по-киевски"