"Здрастуй, новий Афган": соцмережі і блогери про введення російських військ до Сирії

199,4 т.
'Здрастуй, новий Афган': соцмережі і блогери про введення російських військ до Сирії

Рада Федерації 30 вересня дозволила президенту РФ Володимиру Путіну використовувати Збройні сили Росії за кордоном. Сенатори одноголосно підтримали це рішення в закритому режимі.

В адміністрації Путіна уточнили, що мова йде про операцію військово-повітряних сил РФ в Сирії, при цьому використання військовослужбовців на землі виключене. Також повідомляється, що з проханням про надання військової допомоги до президента Росії звернувся сирійський лідер Башар Асад.

Звістка про те, що Кремль відкрито вплутується в сирійський конфлікт, викликала бурхливу реакцію в блогосфері і соціальних мережах. Інтернет-користувачі обговорюють, які наслідки для Росії матиме це рішення.

Відео дня

"Обозреватель" пропонує читачам добірку думок блогерів:

Російський соціолог і політолог Ігор Ейдман:

"Здрастуй, новий Афган. Батьки, у яких сини - потенційні призовники, вивозьте свої сім'ї з Росії поки не пізно!"

Російський журналіст Саша Сотник:

"Отже, Асад "попросив про військову допомогу" Путіна. Той формально звернувся до Ради Федерації за "дозволом", і отримав його. Росія вступає у війну "За Сирію, за Асада".

Ця війна, за прикладом Афганістану, стане детонатором розпаду нашої країни. Але тут не можна проводити точну паралель з Афганістаном. Тут все набагато гірше.

З одного боку, не всякий обиватель відразу вкаже розташування Сирії на карті світу, а з іншого - чи не все одно, з якого регіону батьки отримають цинкову труну з останками своїх дітей? Зате військові дії можна не приховувати, як в Україні - тут сам "легітимний Асад попросив", а ми - чуйні такі - допомогли товаришеві, який потрапив у біду. А ще ми "захищаємо світ від терористів ІДІЛ" - бачиш, телеглядач, як усе благородненько?

І тут сумнівні вигоди на рівні дипломатичної демагогії закінчуються, і починається сувора реальність.

По-перше, ми назавжди сваримося з Саудівською Аравією, а я б не радив сваритися з ними. Вони помстяться низькими цінами на нафту. Тут і Іран з Іраком нічого не зроблять. Враховуючи наше і без того незавидне економічне становище, така сварка поховає всі надії на те, що коли-небудь ціна на барель вирівняється і повернеться до колишніх значень. Але, схоже, Путін вже настільки збожеволів, що думає в парадигмі однохвилинності. Він схожий на божевільного, який скаче не просто на граблях, а на граблях, розкладених на мінному полі.

По-друге, ми псуємо взаємини з Ізраїлем. А ось "сваритися з євреями" я б навіть нью-Гітлеру не забажав. У них досить швидко виникне бажання сплести новоявленому фюреру личаки. І сплетуть же...

По-третє, Путін остаточно закриє в своєму сортирі всі вікна. З ним перестануть розмовляти і в Європі, і в США.

Висновок: наш вузьколобий чекіст зрозумів, що програв і на трибуні Генасамблеї, і на зустрічі з Обамою, і пішов ва-банк. На що він розраховує - незрозуміло. Але очевидно, що цю війну він програє. Асад -не союзник, а живий труп, що тягне за собою в могилу і Путіна, а разом з ним - і Росію. А вступ в цю війну значно скорочує "період напіврозпаду Росії", надаючи цьому процесу космічне прискорення. Таким чином, територіальний розпад РФ можна чекати вже протягом року-півтора.

Мені просто цікаво: всіх цих "сенаторів", які задовольнили прохання "вождя" про ведення війни в Сирії потім будуть судити? Чи вийде класичне "немає країни - немає питань"?

Російский блогер Рустем Адагамов:

"Це все дуже погано. Путін фактично втягує Росію в другий Афган в той час, коли країна перебуває у відчайдушному економічному становищі. Крім цього, вписуватися за Асада означає йти проти значної частини мусульманського світу. Упевнений, що участю ВПС справа не обмежиться - свого час в Афганістані теж хотіли тільки охороняти важливі об'єкти, а закінчилося все повномасштабною війною на довгі роки. Участь в сирійській громадянській війні - це авантюра, яка дорого обійдеться Росії, на жаль".

Російський опозиційний політик Дмитро Гудков:

"Відійшов від перших емоцій з нагоди раптового ранкового голосування Радфеда, тепер уже по пунктах про те, чим воно нам може загрожувати.

Мені дуже не подобається одноголосне піднімання рук і натискання кнопок. Це означає рівно одне: що ризики ніким реально не прораховувалися.

Як і у випадку із введенням військ до України у 2014 році (хоча ми ж пам'ятаємо, що там з тих пір тільки шахтарі і трактористи). Замість виходу з геополітичного тупика ми можемо загнати себе ще далі.

Чому?

Давайте загинати пальці.

По-перше, хто такі терористи з ІД, крім того, що вони вбивці і фанатики? - Вони суніти, як і більшість мусульман Росії. А це означає, що РФ може бути втягнута в релігійну війну з неконтрольованим зростанням тероризму всередині країни. Не експортом терактів з Близького Сходу, а вирощеними всередині власного Кавказу (та інших наших ісламських регіонів) борцями за віру, що помстяться за кров своїх побратимів.

По-друге, на чиєму боці Росія братиме участь у війні в Сирії? - Не на стороні "міжнародної коаліції", не на боці інших близькосхідних держав, а на стороні Асада. Тому що - ось це дуже важливо - саме він попросив Путіна (а той - Радфед) ввести війська. Тобто боротися ми маємо намір не з ІД, а з супротивниками Асада, яких, окрім ІД, вистачає. А ось пропагандистська подача буде якраз "Наші ВПС знищують терористів". Тобто власним фанатикам підкинуть привід для радикалізації, а за фактом ще й можуть зіпсувати відносини із Заходом і тією ж Саудівською Аравією, які сплять і бачать, як би так сталося, щоб Асад взяв і куди-небудь випарувався.

По-третє, які цілі переслідує Росія? Коли Путін в ООН говорив про необхідність дотримання міжнародних норм, то здавалося, що він пропонує Заходу свої послуги щодо вирішення проблем з ІД. Тепер же з'ясовується, що це може бути далеко не так, у всякому разі, Керрі вже заявив, що США далеко не в захваті, і застеріг від небезпеки конфлікту з сунітським світом.

І, мабуть, головне порівняння, яке не навів тільки ледачий: Афганістан. Нехай поки (офіційно) мова йде тільки про повітряні удари, але хто може гарантувати, що РФ поступово не втягнеться у повномасштабну війну, як це вже зробив свого часу СРСР? Колеги днями переконували мене, що ні про який обмежений контингент мови і бути не може, і Росія не побіжить з неймовірною ретельністю по радянських граблях. Чи немає тут ризику вплутатися в маленьку звитяжну війну на Сході? Дуже б хотілося почути в коментарях знаючих людей, які могли б підтвердити або спростувати мої побоювання".

Український політолог Тарас Березовець:

"Рада Федерації дала добро на використання військ РФ за кордоном. Як не банально це констатувати, це трапилося через те того, що Путін повернувся оскаженілим із Нью-Йорка, де Обама відмовився приймати будь-які угоди по Україні та Сирії. Путінський гнів майже напевно призведе до ескалації насильства. Викликає також питання місце застосування сили, оскільки до наземної операції в Сирії Росія не готова".

Український журналіст Віталій Портніков:

"Верхня палата російського парламенту - Рада Федерації - ухвалила рішення дозволити Володимиру Путіну використання військ за кордоном. Йдеться про готовність Кремля допомогти своєму останньому союзнику на Близькому Сході, сирійському диктатору Башару Асаду. Причому на відміну від рішення про використання військ на території України, що приймалося під софітами телевізійних камер і в прямому ефірі, це нове рішення було проголосоване в закритому режимі - так що виступи представників Путіна в парламенті так і залишилися таємницею.

Це говорить про те, що цього разу Москва збирається організовувати не "гібридну", а справжню військову операцію. Власне, ніякої іншої можливості допомогти Асаду навіть не повернути собі контроль над територією Сирії, а хоча б утримати ту вузьку смужку землі, яку він контролює, у Кремля немає. Однак і збереження Асада на утримуваних диктатором територіях може виявитися непосильним завданням.

Росія досі заперечує можливість задіяння своїх збройних сил в наземній операції. Тим часом, однієї тільки авіацією - а її у Росії в Сирії поки що не так багато - проблем сирійського диктатора не вирішити. Це показав, до речі, і західний досвід. Масовані бомбардування позицій "Ісламської держави" поки що не привели до значного послаблення позицій екстремістського угрупування. Але у Заходу є свій козир - це загони сирійської опозиції, які в разі відходу сил "Ісламської держави" можуть зайняти контрольовані радикалами території. У Росії начебто теж є кому воювати там, де не буде екстремістів - армії Асада. Але фокус у тому, що в Сирії - за винятком якраз тієї вузької смужки землі, де живуть алавіти і яку утримує Асад - правлячий режим ненавидять куди більше, ніж "Ісламську державу". Таким чином, утримати нові території Асад не зможе. Або зможе, якщо домовиться з опозицією. Але "договороздатність" Асада була продемонстрована за останні роки. І зараз, коли йому вирішив допомогти Путін, сирійський президент не стане більш поступливим.

Отже, Росія зараз може вплутатися в політичну і військову авантюру з куди більш серйозними наслідками, ніж українська війна. Вона протиставляє себе ісламським радикалам - при тому, що останні здатні діяти не тільки на території Сирії, а й у Центральній Азії, і в самій Росії. Вона протиставляє себе таким країнам, як Саудівська Аравія або Туреччина - їхні лідери впевнені, що збереження Асада не призведе до стабілізації ситуації. І вона виявляється в суперечливих відносинах із Заходом. США і країни Європи не заперечують проти втручання Росії, але тільки якщо вона буде бомбити позиції "Ісламської держави". А якщо - позиції загонів сирійської опозиції?

Ще одним питанням залишається проблема дій у випадку, якщо авіаційна підтримка не дасть бажаних результатів. Чи готовий Путін до розгортання в Сирії "обмеженого контингенту" за афганським зразком і як в цьому випадку збирається вибудувати свої відносини із Заходом, Туреччиною та сунітськими режимами Близького Сходу? Чи є у нього кошти на таку війну? І найцікавіше для нас - чи є у нього сили і бажання зберігати "другий фронт" в Україні?"

Тим часом, прихильників Кремля перспектива війни в Сирії привела в захват.

Російська спортсменка Мар'яна Наумова:

"УРА !!! ДАМАСК НАШ! Рада Федерацій одноголосно підтримала звернення Путіна про використання Збройних сил за межами РФ.

Башар Асад звернувся до Росії з проханням про допомогу.

Башар - не Яник. Башар - справжній Президент!

Вважаю - дуже правильно!!!

СРСР-2 - чекаємо!

Хлопці - не ссать! І не треба чесати язиками. Там інтереси нашої країни..."

Православний активіст Кирило Фролов:

"Участь Росії в порятунку Сирії не тільки не небезпечна, а необхідна в усіх відношеннях, це сакральна політика звільнення православного Близького Сходу. Рада Федерації звичайно ж все схвалила.

Це сакральна геополітика і порятунку Православ'я на Близькому Сході і возз'єднання найбільшого розділеного народу в світі - російського. Не дарма Володимир Путін дуже багато присвятив питанню розділеного російського народу у своєму недавньому інтерв'ю ЗМІ США.

Усе взаємопов'язано.

Росія - катехон, Москва - Третій Рим! "

Російський публіцист Єгор Холмогоров:

"Метою Росії, як і Ірану, безумовно є відновлення цілісності та державності Сирії. Але якщо це з якихось причин не вдасться, то збереження під російським протекторатом хоча б частини Сирії, створення там християнсько-алавітської держави, яка могла б стати притулком для всіх тероризованих християн Сходу і опорою російського впливу в регіоні, яке вже точно конструктивніше американського, - це було б безумовне благо".

Також подію активно обговорюють у Twitter.