Наполеонівські полчища були з'їдені вошами

667
Наполеонівські полчища були з'їдені вошами

Зі шкільного курсу історії все, має бути, пам'ятають, як влітку 1812 півмільйонна Велика армія Наполеона рвалася до Москви, а російські війська відступали, причому все більше без бою, поки не настав нарешті "день Бородіна", про який "недарма пам'ятає вся Росія "... Здавалося б, відступати далі нікуди -" Хлопці! Чи не Москва ль за нами? " - Але Кутузов наказує залишити древню столицю. До цього моменту розвиток подій пам'ятає і ніби як розуміє майже кожен, але от подальше для більшості простих обивателів назавжди зберігає легкий наліт таємничості: мабуть, далеко не кожен зможе виразно пояснити, як же це так вийшло, що менш ніж три місяці по тому жалюгідні 25 - тисячні залишки колись непереможної армії перетинали Німан в зворотному напрямку ...

Для самих французів ця загадка, зрозуміло, представляє навіть більший інтерес, ніж для росіян. Вірити в винятковий полководницький геній Кутузова їм якось не хочеться, от і шукають вони все нові пояснення катастрофі 1812 року. Днями свою версію історії представили медики. Фахівці з Середземноморського університету в Марселі дійшли висновку, що фатальну роль у долі наполеонівської армії зіграли воші, точніше, що розноситься ними інфекційні хвороби.

Медичний огляд учасників російського походу стало можливим завдяки знахідці, випадково зробленої кілька років тому під Вільнюсом. У ході будівельних робіт на світ Божий були витягнуті останки кількох тисяч наполеонівських солдатів, похованих колись у братській могилі. Проведений медиками аналіз зубної пульпи свідчив, що серед французьких військових, які відступали з Росії, лютували тиф і окопна лихоманка, рознощиками яких звичайно є воші. Знайшли дослідники і самих винуватців наполеонівського поразки - в 2 кг грунту, взятого з поховання, виявилися п'ять дохлих вошей. У трьох з них були виявлені ДНК бартонелли квінтана - збудника окопної лихоманки. Як вдалося встановити, маленькі паразити встигли заразити смертельно небезпечними хворобами кожного третього французького солдата.

Вчені вважають, що подібні дослідження ДНК останків солдат можуть стати важливим інструментом у руках істориків, які намагаються розгадати причини поразки тієї чи іншої армії.

"Скрізь, де йде війна, є хвороби, - каже британський історик медицини Керол Рівз, коментуючи висновки французьких колег. - Аж до Першої світової війни солдати часто гинули саме від хвороб, а не в ході бойових дій". Та й у технологічно просунутому XXI столітті випадки масових захворювань військовослужбовців нікуди не зникли.