Під пактом Путіна і Меркель

Старий континент повернувся до реалій договору, укладеного Сталіним і Гітлером перед початком Другої світової війни. Порятунок України - міцніше брататися з країнами Центральної Європи. Таку думку, більшою чи меншою мірою розділене усіма учасниками заходу, було висловлено на присвяченому геополітичних питань круглому столі: "Центральна Європа: між Москвою і Берліном".

Сформована за останні роки політична реальність "старенької Європи" жорстока і нещадна стосовно України. По суті справи, нам доводиться мати справу з "реінкарнацією духу пакту Молотова-Ріббентроппа" - заявив свою позицію присутніх народний депутат Олег Зарубінський , - людина, що свого часу мав репутацію головного євроінтегратора "не помаранчевого" зразка. Як і в далекому 1939 році, Москва і Берлін розділили Європу на сфери впливу - упевнений політик. При цьому наші східні сусіди потрапили в зону інтересів Німеччини, а Україна - віддана на відкуп Росії.

З висновками Зарубінського не став сперечатися політолог Кость Бондаренко . Який зауважив, що спільні інтереси цих двох гравців - Німеччини та Росії, полягають в тому, щоб зменшити вплив США і НАТО в Європі. При цьому зараз вже склалася така ситуація, коли більшість центральноєвропейських країн, зважаючи на втрату інтересу до цього регіону з боку адміністрації американського президента Барака Обами, переорієнтувалися на Німеччину. Водночас, інтереси української держави, незважаючи на те, що ми ніби як і для німців, і для росіян є "стратегічними партнерами", повністю ігноруються - констатували експерти.

Олег Зарубінський зробив достатньо жорсткий висновок: ті, кого ми звикли називати "стратегічними партнерами", насправді такими зовсім не є. Парламентарій навів вражаючі, хоча і в значній мірі загальновідомі факти. Зокрема, що сама нині впливова європейська країна Німеччина відверто підіграє Росії в її прагненні не пустити Україну в європейські структури, не дати розвиватися нашим відносинам із західними партнерами, і не залишити нам іншого вибору, окрім як вступати в активно формуються президентом Путіним євразійські структури.

Зарубінський навів цікаві заяви недавно приїжджала в Україну відвідати Юлію Тимошенко євродепутата від Німеччини Ребекки Хармс:

"Три ключові тези Хармс зводяться до наступного: по-перше, що газовий договір України з Росією 2009 року є типовий договір Росії з іншими державами, такий же - як з Німеччиною, і він є найкращим українсько-російським газовим договором. Друге , що цей договір пройшов в ЄС експертизу до підписання. Тобто, якщо український президент Ющенко говорив, що він місяць не міг побачити текст даного договору, то в ЄС, виявляється, його читали, і навіть ще до підписання провели експертизу. третє , Ребека Хармс сказала, що Євро-2012 був наданий Україні з політичних мотивів. Тут виникає цікаве питання: коли Німеччина до останнього боролася за те, щоб Україна Євро не було надано, виходить, саме політична позиція Німеччини полягала в тому, щоб не дати Україні провести чемпіонат?! " - Обурився Зарубінський.

До цього Німеччина завжди рішуче виступала за те, щоб не давати Україні найменшої надії ні на підписання Плану дій щодо членства в НАТО, ні перспектив інтеграції в ЄС - продовжив логічний ланцюжок парламентарій. Все це разом - упевнений Зарубінський, є свідченням скоординованої зовнішньополітичної роботи Москви і Берліна.

"Виникає питання: з ким же нам бути стратегічним партнером? З країною, яка систематично виступає проти українських інтересів, і навіть проти Євро в Україні?" - Запитався Зарубінський, маючи на увазі Німеччину.

На думку політолога Євгена Магди, Берлін і Москва, переслідуючи власні інтереси, зараз розігрують ролі доброго і злого слідчого щодо України. І в цій грі для нас серйозно стоїть завдання залишитися суб'єктом міжнародної політики, а не перетворитися на об'єкт.

Однак головне питання: як вийти Україні з теперішнього стіл не завидного становища? Із ситуації, коли ми за допомогою ключовою в Євросоюзі держави ризикуємо бути відданими в лапи "російському ведмедю".

Не все так страшно - впевнені політики та політологи. Вихід для України є. Щоб вимушено не інтегрована у всякі євразійські союзи, зберігши шанси коли-небудь вступити в союз Європейський, ми повинні зробити ставку на відносини зі своїми найближчими західними сусідами.

"В умовах, коли ні Німеччина, ні Росія не мають інтересу до посилення України, до самостійної ролі України у світовій і навіть європейській політиці, сам Бог велів робити акцент, педалювати двосторонні відносини України з тими країнами, з якими у нас інтереси збігаються - стверджує Олег Зарубінський. - Треба звернути ключову увагу на Польщу, Словаччину, Чехію, Угорщину, Балтійські держави. На ті країни, в колі яких ми будемо не "хлопчиками для биття", а рівноправними партнерами ".

З даною тезою - про пріоритетність для України розвивати більш тісні відносини з державами центральноєвропейського регіону, охоче погодилися інші учасники дискусії. На думку керівника департаменту інформаційної політики МЗС України Олега Волошина, якби сьогодні в ЄС складалися тільки західні держави, і не було наших центральноєвропейських сусідів, ні про яке асоційоване членство для України й мови б не йшло, ми б уже давно стали частиною якогось великого азіатської держави.

Кость Бондаренко акцентував на культурно-історичної спільності України з країнами Центральної Європи - на противагу відмінності і нашої країни, і таких країн, як Польща, або Угорщина, від західноєвропейських держав. А політолог Володимир Фесенко звернув увагу на те, що темпи економічного розвитку в Центральній Європі помітно вище, ніж у Західній. Що є додатковим аргументом для кооперації з "родичами".

Водночас, Фесенко зауважив, що як би ми не старалися, повністю обійти Брюссель, Берлін або Париж у розвитку відносин з Центральною Європою не вдасться, - все-таки, це - невід'ємна частина ЄС. Володимир Фесенко також заявив, що хоча між Москвою і Берліном дійсно є координація, але є і суперечності між ними. На яких можна грати.

Представник МЗС Волошин дуже до речі нагадав: як би ми успішно не дружили з кимось із членів ЄС, саме по собі це зовсім не гарантує просування по євроінтеграційному шляху. Тому що даний процес залежить і від того, що відбувається всередині нашої країни. "Євроінтеграція - це в першу чергу зміни всередині України відповідно нормами Європейського Союзу. Це - боротьба з корупцією, зміни судової системи, зміни у відносинах влади і бізнесу. І цей процес не закінчується в момент вступу до ЄС. Навпаки, як показав досвід Болгарії та Румунії, зі вступом кількість реформ навіть збільшується "- сказав Олег Волошин.