Західні ЗМІ: Путіна чекають "справжні проблеми"

Вибори в Росії 2011-2012 років стали початком кінця режиму Володимира Путіна: хвиля протестів пошириться з Москви на регіони, зокрема, на великі міста, що були у радянські роки промисловими центрами, що загрожує нестабільністю. До такого висновку прийшли аналітики британського центру Chatham House, також відомого як Королівський інститут міжнародних відносин.

Вони підготували доповідь "Путін знову: наслідки для Росії і Заходу" (на сайті центру є в тому числі резюме документа російською мовою). У ньому фахівці спрогнозували найближче майбутнє Росії як на внутрішньополітичній, так і на міжнародній арені.

На їх думку, у світі Росію, швидше за все, будуть сприймати не як значимого гравця, яким вона прагне бути, а як "країну-спойлер з егоїстичними інтересами".

Що стосується внутрішньої політики, то, за оцінкою авторів документа, ключовим завданням Путіна і його команди є "збереження системи персоналистской влади, яку вони створювали в останні 12 років". Вони вважають, що намір залишатися при владі нескінченно ці люди підтвердили фальсифікацією результатів виборів до Держдуми 4 грудня. Тоді партію влади "Єдина Росія" підтримали лише "близько 35% виборців", інформують британські аналітики. Нагадаємо, офіційний результат ЕР - трохи менше 50%.

Все це "обурило багатьох росіян і в першу чергу освічена міський електорат". 39% опитаних росіян заявляють, що Росія рухається "в неправильному напрямку", що, на думку укладачів доповіді, позбавляє Путіна права претендувати на роль загальнонаціонального лідера і ще більше послаблює його легітимність.

Хвиля протесту після виборів посилиться і буде мати соціально-економічний характер, прогнозує Chatham House. Експерти центру при цьому бачать ризик для російської державності. Чинна влада нездатна реформувати систему зверху, а опозиція нездатна перейти від демонстрації протесту до ефективної організації.

Максимум, на що можуть піти російські владні еліти - це на "незначну корекцію", діляться своїми спостереженнями британські аналітики.

"Майже немає ознак того, що російський чиновницький клас, відомий своїми хижацькими інстинктами, готовий до такої модернізації (поліпшенню бізнес-середовища, верховенству закону та проведення інституційних реформ). До того ж, надмірні державні витрати не дають можливості формувати довгострокову політику, засновану на національних інтересах ", - наголошується в документі.

Західним лідерам підказали, як "допомогти Росії" всупереч її волі

Автори пророкують Заходу, зокрема США, проблеми з Росією, президентом якої знову стане Володимир Путін. На міжнародній арені російська еліта захоче діяти на свій розсуд, виправдовуючись тим, що Росія володіє власним унікальним набором цінностей. Вона також буде як і раніше заявляти "особливі права щодо колишніх радянських республік", змушуючи їх жити "в підвішеному стані".

Ці виправдання непереконливі, і західним лідерам варто, всупереч очікуванням російських лідерів, "допомогти Росії", зосередивши увагу на її "інтеграції в ліберальну світову систему відповідно до загальноприйнятих міжнародних принципів", рекомендують експерти. Також Захід не повинен підтримувати претензій Москви на особливий вплив серед найближчих сусідів.

Ускладнення у відносинах з Росією очікують Вашингтон. Йому "доведеться брати до уваги спотворену точку зору офіційної Москви на світ, але при цьому робити все, щоб не створити враження, що американська адміністрація поділяє цю точку зору".

Ситуацію погіршує той факт, що Путін неодноразово порівнював протести в Росії з заворушеннями в арабському світі і звинувачував США та інші країни Заходу, а також міжнародні організації у провокуванні масових протестів і фінансуванні опозиції, зазначає BBC.

На Заході назвали три джерела соціальної небезпеки

Про прийдешні проблеми "путінської" Росії міркують зарубіжні газети, огляд яких підготувала InoPressa. Цитуючи різних експертів, вони також передрікають Путіну "справжні проблеми після виборів". "Фігура справедливого царя вичерпала себе. З моменту економічної кризи розподіляється все менше благ, модернізацію обіцяють вже багато років, але нічого не відбувається. Ніхто більше не вірить у зміни. Ці настрої привели до протестів", - роз'яснює на сторінках Frankfurter Rundschau фахівець з Росії з берлінського фонду "Наука і політика" Ганс-Хеннінг Шредер.

Він називає три джерела соціальної небезпеки. "80% населення Росії бідні. Цим людям Путін обіцяє підвищення пенсій і розширення пільг. Питання в тому, чи зможе він це фінансувати", - пише експерт. "Крім того, існує середній клас - люди з хорошою освітою і хорошими зв'язками. Якщо він нічого не зможе їм запропонувати, вони поїдуть", - попереджає він. "Ще є олігархи. Вони вже поїхали. У 2011 році чистий відтік капіталу з Росії досяг небувалих для всієї путінської епохи масштабів. Якщо ці гроші не повернуться до Росії, модернізація країни не вдасться", - підсумовує Шредер.

Журналістка Le Huffington Post побоюється, що ситуація після виборів загостриться - в тому сенсі, що Путін-президент стане проводити жорстку антіпротестную політику. "При малій кількості незалежних ЗМІ та недавньому тиску на єдине вільне радіо" Ехо Москви ", на телеканал" Дощ "- єдиний, який не входить у сферу путінського впливу, і на незалежну" Нову газету "Путін матиме вільне поле для жорсткості лінії на припинення будь-яких спроб протесту ", - пише вона.

Що стосується перспектив відносин Росії і Заходу, то, як зауважує The International Herald Tribune, Путін навряд чи намагається здобути симпатії західних сусідів. При цьому, відповідно до його концепції "Союзу Європи" від Лісабона до Владивостока, він начебто прагне до зближення з Європою, але "вибрав для цього дивний спосіб".

Видання цитує програмну статтю Путіна про зовнішню політику, в якій він зображує "іншу Європу" як важкохвору економіку, негаразди якої неминуче б'ють по інтересах Росії. "Нам далеко не байдуже, як розвиваються справи в об'єднаній Європі", - написав Путін. Газета вважала, що в цій фразі протягає "інтонація доброго, але живе десь далеко дядечка".

А Foreign Policy публікує матеріал Дмитра Треніна, директора Carnegie Moscow Center, що аналізує погляди Путіна на політику у сфері національної безпеки. Той стверджує, що Путін хотів би стати партнером Заходу, це Вашингтон "забув про Росію". Водночас політолог зауважує, що кожна спроба Росії налагодити співпрацю з США була "по-своєму незграбною".